Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

​Шлях виявився довшим і виснажливішим, ніж я очікувала. Ми їхали помалу й вкрай обережно, адже в одному з наших левітів були справжні скарби.

​Ал усю дорогу хвилювався за свій вантаж: він віз рідкісні магічні рослини та зразки унікальних ліків, які власноруч виготовив для продажу місцевим аптекарям. Бран теж ґрунтовно підготувався до майбутнього ярмарку — у левіті спочивали його дивовижні вироби та ювелірні прикраси. Особливо вражали кілька вишуканих речей із рідкісного магічного каменю глибокого синього та сонячно-жовтого кольорів, які буквально переливалися світлом ізсередини. Я йому вже замовила для себе браслетик з цими камінчиками, в пам'ять про наш прапор.

​Крім цього, Бран віз із собою три особливих магічних дзеркала. Як він мені пояснив, це була перша пробна партія для його знайомих майстрів і торговців у столиці. Бран щиро сподівався: якщо дзеркала сподобаються і приживуться серед місцевої еліти, він зможе налагодити їхнє масштабніше виробництво.

​Саме під час цієї повільної поїздки Бранн розповів мені чимало про влаштування цього світу. Виявилося, що кожне намісництво тут — це фактично окрема, майже незалежна держава зі своїми порядками, а самі намісниці мають владу, не меншу за королівську. Найважливіша подія, до якої готувалися всі без винятку, — це Великий З’їзд, що відбувався раз на п’ять років. З усієї країни намісниці збиралися в одному місці, аби вирішувати долю земель: обговорювати нові закони, ділитися секретними дослідженнями в сфері магії та народжуваності. Але Великий З’їзд був не лише політикою: його супроводжували пишні гуляння, криваві та видовищні бої на арені, театральні вистави, масштабні торги рабами та, звісно ж, огляд і обрання нових чоловіків.

​Тоді ж Бранн зізнався мені у ще одному секреті. Виявилося, що намісниця з’єднувалася з нами через зв’язковий артефакт, який Бран переслав їй таємно від мене, в якості приємного сюрприза. Просто не очикував, що його випробовування станеться так раптово. Я похвалила його за винахідливість, все ж такі мені дістались особливі чоловіки.

Після обіду ми нарешті прибули до столиці намісництва, на широких сходах палацу нас зустріли стражі з підкресленою урочистістю. Головний страж та варта вишикувалися в ідеальну шеренгу. Жодної теплої посмішки, жодного щирого слова — лише сухі, відчеканені формулювання протоколу, холодні поклони та вивчаючі погляди, від яких по спині пробігав мороз. Ми мусили тримати маску байдужості, реагуючи на кожен кивок із холодною гідністю. Мої обранці поруч напружилися, ніби перед боєм, випрямивши спини й тримаючи руками руків’я зброї.

​Та варто було нам нарешті пройти крізь довгі анфілади коридорів і опинитися в приватних покоях, як важкі дубові двері із глухим клацанням зачинилися за нашими спинами.

​Звук засува ніби зняв з нас закляття.

​Весь холод і кам’яна витримка миттєво розпалися на шматки. Напруга, яка накопичувалася протягом усієї дороги, вирвалася назовні. Я важко видихнула, притулившись спиною до зачинених дверей, і в цю ж мить холодна офіціозність палацу розчинилася в шаленому вихорі емоцій.

​Ми кинулися один до одного без жодних слів і реверансів. Бран першим опустився на коліна, обнявши мої стегна й уткнувшись обличчям десь у район пояса, важко дихаючи — ніби тільки зараз дозволив собі розслабитися після довгої варти. Ал гаряче й жадібно охопив моє обличчя долонями, вдивляючись в очі, шукаючи підтвердження, що я почуваюся добре, і накрив мої губи довгим, пристрасним цілунком, у якому відчувалася весь його острах та накопичене бажання.

Тім тремтячими пальцями вже розстібав застібки мого дорожнього плаща, переживаючи не менше за інших, сильні руки Сема пригортали до себе за талію, не залишаючи між нами жодного міліметра повітря. У цій затишній кімнаті за зачиненими дверима більше не було намісниць, обранців, слуг чи рабів — були лише ми, сплетені в єдиний вузол знятого одягу, прискореного пульсу, гарячих поцілунків та пошепки висказаних слів полегшення. Без близкості, тільки обійми та жага відчути один одного.

Коли перша хвиля раптової пристрасті й безумного полегшення трохи вщухла, ми все ще залишалися в тісних обіймах на ліжку. Бран обіймав мене зі спини, близнюки притискались по ліву і праву руку, а мій сором'язливий Ал лежав між моїх ніг, обійнявши мене за стегна і поклавши голову мені на живіт. Дихання поступово вирівнювалося, але близнюки все ще тримали мене так міцно, ніби я могла зникнути, варто їм лише послабити хватку.

​Тільки зараз, дивлячись у їхні виснажені очі, я помітила, якою важкою для них була ця дорога.

​Виявилося, що увесь цей час їх терзали власні темні страхи. Похмура історія Себа та трагедія сім’ї Іриса — яка чи то загинула, чи то безслідно зникла в невідомості— глибоко врізалися їм у пам'ять. Хлопці жахливо переймалися, що з нами може статися щось подібне, що на наш кортеж обов'язково нападуть прямо серед дороги.

​— Ми весь шлях тримали захисну магію напоготові, — тихо, майже пошепки зізнався Тім, тулячись щокою до моєї долоні. — Наші чари... вони буквально пекли шкіру. Ми відчували, що за нами хтось стежить. Хтось ішов слідом, видивлявся, вичікував момент...

​— Ми не казали тобі, щоб не лякати, — підхопив Сем, стискаючи мої пальці. — Але м'язи були натягнуті, як струни. Ми змогли нарешті видихнути й розслабитися лише зараз... коли за нами зачинилися ці важкі двері палацу.

​Тільки тепер я зрозуміла, чому вони були такими напруженими під час заціпеніло-холодного прийому на сходах. Це була не просто палацова гордість чи дотримання етикету — це була готовність у будь-яку секунду закрити мене своїми тілами від удару.

​Напруга після зізнання близнюків усе ще висіла в повітрі, але часу на довгі роздуми про невідомих переслідувачів у нас не залишалося.

​У легкий стукіт у двері змусив усіх миттєво зібратися. Oбранці вмить напружилися, але за дверима виявився не вишколений страж із церемоніальним списом, а тихий, непомітний слуга у скромному палацовому одязі. Він низько вклонився, опустивши очі, і стишеним голосом передав послання:

​— Моя Володарка чекає на вас. Вона наказувала переказати, що офіційні прийоми та протокольні реверанси зачекають до завтра. Зараз вона чекає на вас у своїх особистих покоях.

​Слуга підійшов до однієї з різьблених дерев'яних панелей на стіні нашої вітальні, непомітно натиснув прихований важіль — і частина стіни з легким шелестом відсунулася, відкриваючи вузький, освічений тьмяними магічними каганцями таємний хід.

​— Прошу йти за мною. Цим шляхом ніхто з палацових пліткарів чи сторонніх очей вас не побачить.

​Ми швидко привели до ладу одяг після емоційної зустрічі, перевірили прикраси та зразки, які Бран і Ал тримали при собі, і рушили за провідником у напівтемряву коридору.

​Повітря тут було прохолодним і просоченим легким ароматом давньої магії та сухої деревини. Вузький хід плавно піднімався вгору, оминаючи пишні парадні зали, де зараз, напевно, шуміла палацова варта та придворні. Те, що намісниця вирішила прийняти нас таємно, без свідків і пишноти, говорило про одне: розмова буде максимально відвертою, важливою й, можливо, не зовсім безпечною для сторонніх вух.

​Кілька хвилин ходьби в тиші — і провідник зупинився перед важкою оксамитовою портьєрою, за якою пробивалося м'яке, тепле світло. Слуга тихо кивнув, запрошуючи нас зробити крок уперед, у власні покої Володарки цього великого намісництва.

Затишок цієї кімнати дійсно кардинально відрізнявся від холодної пишності парадних залів. М'яке світло каганців, пахощі трав і дорогого дерева — це дійсно був особистий, майстерно прихований від чужих очей будуар.

​Намісниця сиділа на вишуканій невеличкій кушетці. Побачивши нас, вона дружнім жестом запросила обранців присісти на м'які пуфи поруч, а мене тепло вхопила за руку й м'яко притягнула до себе, саджаючи поруч із собою.

​— Моя дорога Таро... — її голос звучав схвильовано й щиро, позбавлений будь-якої правительської пихатості. — До мене доходить надто багато тривожних чуток і звісток. Я не могла говорити про це відкрито через артефакт Брана — це новий прилад, і я не була впевнена, чи не могли нас прослухати. Тому мені доводилося обмежуватися лише загальними, безпечними фразами.

​Вона міцніше стиснула мою долоню, подивившись мені прямо в очі:

​— До мене дійшла бентежна звістка: перша радниця Роксана готує переворот. Вона прагне змістити мене з посади, оскільки вважає, що я проводжу надто «м'яку» політику. А останнім крахом для її терпіння стало те, що я мала сміливість скасувати кілька законів. Зокрема — закон про насильницьке рабство.

​Вона важко зітхнула, але в її погляді спалахнула твердість:

​— Якщо раніше будь-яка жінка могла силою забрати в рабство чоловіка, старшого тридцяти років, то відтепер таке насильство скасовано. Взяти чоловіка можна лише за його власною згодою — і тільки у статус чоловіка або до гарему. І найголовніше, найважче, що мені вдалося вибороти — це саме умова добровільної згоди чоловіка.

​«Мабуть, це моя поява в цьому світі так надихнула Анабеллу...» — мимоволі промайнула думка в моїй голові. Адже при знайомстві я їй казала, що в нашому світі рабства не має. Зміни, які вона запровадила, були дивовижно співзвучні з моїми власними поняттями про людяність і свободу.

​Намісниця перевела погляд на моїх обранців, які уважно й напружено слухали кожне її слово.

​— Роксана зібрала навколо себе чимало консервативних родовитих дам, які звикли до старих порядків, — продовжила вона. — Великий З’їзд, який має відбутися через місяць, для неї — ідеальний момент, щоб завдати удару й усунути мене від влади.

— Переворот на З’їзді... — тиха фраза Тіма повисла у затишному повітрі будуару важким тягарем.

​Я відчула, як за моєю спиною миттєво напружився Сем та інші. Слово взяв Бран, зробивши крок уперед:

​— Ваша високосте, тепер складові цього пазла починають збиратися, — похмуро мовив він і перевів погляд на близнюків.

​— Наші захисні чари пекли шкіру майже від самого виїзду, — тихим, але впевненим голосом підхопив Сем. — Хтось ішов за нашим левітом слідом. Ми відчували це важке відлуння темної магії увесь шлях до самої столиці. Тільки коли ми зайшли за двері палацу, стеження урвалося.

​Намісниця тривожно насупилася, її обличчя зблідло.

​— Шпигуни першої радниці, Роксана надто багато на себе бере, — стиха мовила Анабелла, міцніше стиснувши мою долоню. — Вона розставила свої "очі й вуха" на всіх підступах до міста. Їй вкрай важливо знати, хто прибуває, з чим і на чиєму боці буде розкладено сили на З’їзді. Вона заручилася підтримкою декількох впливових родовитих дам, які прагнуть повернути старі жорстокі порядки. Її план — дискредитувати мене під час Великого З’їзду, спровокувати бунт серед консерваторів і оголосити мене «нездатною правити через підрив традицій». А напередодні З’їзду вона плете інтриги прямо тут, у палаці.

​— Якщо вона готує пастку, вам потрібні важелі впливу та власні карти в рукаві, — сказав Тім, скрестивши руки на грудях.

​— І у нас, здається, є чим здивувати ваших ворогів та потенційних союзників, — м'яко втрутився Ал.

​Він дістав із сумки кілька витончених скляних флаконів, у яких переливалися магічні відвари та зразки новітніх ліків. 

​— Це унікальні зілля, які я виготовив за новими рецептами. Вони здатні вгамовувати магічний біль, відновлювати сили та значно полегшувати стан жінок під час вагітності й пологів. Якщо запропонувати ці ліки в головні аптеки столиці та продемонструвати на З’їзді під час обговорення питань народжуваності — це залучить на ваш бік багатьох впливових жінок та цілителей, для яких здоров'я їхніх родин важливіше за політичні чвари радниці.

​Бран також виступив уперед і розгорнув оксамитову тканину, на якій зблиснули його витвори мистецтва.

​Світло каганців відбилося від розкішних прикрас із рідкісного магічного каменю глибокого синього та сонячно-жовтого кольорів, що пульсували внутрішнім сяйвом. Поруч лежали три вишукані магічні дзеркала.

​— Це дзеркала з особливим чаруванням, — пояснив Бран намісниці. — Я планую віддати їх на пробу знайомим майстрам у столиці. Але головне — це камені. Якщо прикраси з такими магічними властивостями та кольорами з'являться на вас та ваших наближених під час перших же гулянь З’їзду, це не лише продемонструє ваше багатство та зв'язки з найкращими майстрами, а й стане символом нової ери. Ви можете подарувати зразки, які я підготую за тиждень, тим Намісницям, з якими можливий союз.

​Намісниця із захопленням матері і вдячністю жінки розглядала прикраси й зілля. Її очі знову засяяли рішучістю.

​— Ви привезли не просто товари на ярмарок, — тихо мовила вона, по черзі дивлячись на кожного з нас. — Ви привезли мені зброю. Ліки Ала здатні купити мені вірність і повагу жінок та їх кланів, а вироби Брана — вразити й відволікти увагу. Якщо радниця хоче війни на З’їзді... що ж, ми дамо їй бій без кровопролиття, до якого вона не готова.

​Анабелла знову повернулася до мене:

— Тарочко, ти й твої обранці залишитеся в цих приватних покоях. Про вашу присутність і наші плани перша радниця дізнається лише тоді, коли буде занадто пізно щось змінювати. Сьогодні ж я підготую ліцензію на видобуток манічних каменів, при умові передачі в казну десяти відсотків видобутку, в якості податку. Крім того, ліцензії на переговорні артефакти, прикраси з магічним камінням. Що стосується ліків, ваш клан матиме виключне право на продаж та дохід від них, при умові забезпечення ліками правлячий клан. Можливо розглянемо можливості забезпечення нашої армії і засобами зв'язку, і ліками, і обладунками з магічним камінням.

Очі намісниці сяяли, вона випромінювала впевненість, а її ділова хватка вражала. Умови майбутніх угод з палацом були надто вигідними для обох сторін, і я розуміла, що не останню роль в цьому зіграв Бран та материнська любов.

​— Але це ще не все, ваша високосте, — м’яко посміхнувся Ал, дістаючи з глибини своєї сумки невелику, але вишукану баночку з прозорого кришталю.

​Усередині м’яко переливалася перламутрова речовина, яка ніби випромінювала ледь помітне тепле сяйво.

​— Це моя особиста й найцінніша розробка, — мовив Ал, обережно передаючи баночку в руки здивованій намісниці. — Магічний крем, створений на основі пилу рідкісного магічного каміння та щедро заряджений моєю власною магією.

 От негідник, мені ані слова про свої вироби не сказав, як і Бран, треба з ними поговорити про це. Я приховала подив і уважно спостерігала.

​Намісниця з цікавістю відкрила кришечку, вдихаючи ніжний, ледь вловимий аромат.

​— У чому ж його сила? — запитала вона, відчуваючи, як магія від крему приємно лоскоче кінчики пальців.

​— Цей крем здатний перетворювати зовнішність своєї власниці саме так, як вона сама того побажає, — пояснив Ал. — Він миттєво розгладжує найглибші зморшки, може підкоригувати форму носа, прибрати веснянки чи будь-які шрами й дефекти шкіри. Достатньо лише нанести його й чітко уявити бажаний результат. Більше того — якщо регулярно користуватися ним протягом року, ці зміни закріплюються назавжди й стають постійною частиною тіла.

​Очі Анабелли розширилися від подиву й захвату. Для світу, де краса та молодість відігравали величезну роль у статусі жінок, це було справжнє диво.

​— А якщо хтось захоче повернути свій колишній вигляд? — з цікавістю уточнить вона.

​— Для цього знадобиться інший крем, — посміхнувся Ал. — З іншою формулою, але також заряджений пилом магічного каміння. Він дбайливо нейтралізує дію першого й повертає все до початкового стану.

​Намісниця стиснула баночку в долонях, ніби це був найцінніший скарб усередині її палацу, і приголомшено подивилася на Ала, а потім на мене.

​— Ал... це не просто косметика, — захоплено мовила вона, і в її очах спалахнув азартний вогник справжнього політика. — Це абсолютний фурор! Жодна родовита дама, жодна намісниця чи багата купчиха на З’їзді не зможе встояти перед цим. Роксана робить ставку на старі закони та силу. Але ми запропонуємо жінкам те, про що вони мріяли століттями — молодість, досконалу красу й повну владу над власною зовнішністю, безпечне перевтілення. Якщо ми зробимо цей крем головним секретом нашого намісництва, більшість дам, просто перейде на наш бік за один лише шанс отримати таку баночку!

​— Це більше ніж просто краса, — мовила я, не зводячи захопленого погляду з кришталевої баночки. — Це справжня бімба...

​При цих словах Ал мимоволі здригнувся й опустив очі, а його пальці ледь помітно затремтіли. Я відчула, як за цим рухом піднялася тінь давнього, важкого спогаду, і м’яко накрила його долоню своєю.

​Адже саме цей рідкісний дар Ала — здатність через магію впливати на матерію й перетворювати її — трохи не коштував йому життя.

​Усі в кімнаті знали: найближча подруга першої радниці Мерінта давно поклала око на Ала. Вона прагнула силою забрати його собі в рабство, щоб одноосібно володіти його унікальними здібностями, використовувати його дар для власних примх і примхливості своїх прихильниць. У тих жорстоких лабетах Ал був би приречений на вічне ув'язнення та виснаження.

​І якби не моя несподівана поява в цьому світі... , якби його не викликали в палац, якби не той доленосний відбір, на якому я, слухаючи лише власне серце, вибрала саме Ала — невідомо, що б з ним сталося. Його доля могла б розбитися на друзки в гаремі тієї жорстокої аристократки.

​Ал підніс мою руку до своїх губ і гаряче поцілував кінчики моїх пальців, вкладаючи в цей жест усю свою нескінченну вдячність.

​— Ти врятувала мене, Таро, — тихо мовив він, дивившись на мене з глибинною ніжністю. — Ти дала мені свободу створювати, а не бути іграшкою. І тепер мій дар прислужить тобі й нашій спільній справі.

​Намісниця подивувалася цій німій сцені, її погляд став ще серйознішим і теплішим:

​— Значить, доля сама звела вас разом, — мовила вона. — Перша радниця та її подруга вже вважали твій дар своєю здобиччю, Але. А тепер, завдяки Тарі, цей самий дар стане головним цвяхом у труну їхнього заколоту. Вони навіть не уявляють, що сила, яку вони хотіли поневолити, завалить усі їхні плани на Великому З’їзді!

​​— Я мушу випробувати це негайно, — мовила Анабелла, і в її очах спалахнув щирий жіночий азарт.

​Вона набрала на кінчик пальця зовсім трохи перламутрового крему, який приємно прохолоджував шкіру й м’яко пощипував магічними іскрами. Жінка обережно нанесла його на обличчя, заплющила очі й зосередилася, виразно уявляючи бажаний результат.

​Ми всі затамували подих, спостерігаючи за дивом.

​Тонка магічна вуаль на мить огорнула її обличчя. Сліди втоми від безсонних ночей, дрібні зморшки біля очей та ледь помітний давній шрам на вилиці почали танути просто на очах, ніби їх змивала прозора джерельна вода. Шкіра вирівнялася, набула свіжого, оксамитового відтінку, а риси обличчя стали ще витонченішими й молодшими.

​Коли намісниця відкрила очі й глянула у маленьке дзеркальце, яке їй подав Бранн, із її уст вирвався тихий вигук захвату:

​— Це... неймовірно! — вона торкнулася гладенької шкіри, не вірячи власним пальцям. — Жоден еліксир у світі не дає такого миттєвого й досконалого результату. Це справді шедевр! Перша радниця та її подруга просто скаженітимуть від заздрощів, коли побачать мене на відкритті З’їзду!

-Але, твоя формула перетворюючого крему відтепер під захистом намісництва. Думаю з тобою зв'яжеться мій радник в таємних справах, адже цей крем стане головною зброєю шпигунів. Заради державної безпеки намісництво викупить у вас права на цей продукт, але ви будете звільнені від податків на 100 років, і будете отримувати 30 відсотків від його продажу.

-Анабелло, - тихо але твердо сказала я,- ви звільнете наш клан, та всіх хто мешкає на нашій землі від податків назавжди. 

Намісниця з подивом дивилась на мене, що правителько не очікувала?

-Крім того, наш клан одержуватиме 40 відсотків від продажів, тому що без Ала та нашого каміння не буде ніяких прибутків.

-Звільнення від податків на 500 років та 35 відсотків від прибутку, - обережно, але виважено сказала вже правителька, а не подруга.

-Оформіть все сьогодні, і ми відсвяткуємо завтра плідний початок спіпраці, наміснице, - похиливши голову сказала я.

Анабелла все ще з милуванням розглядала своє оновлене відображення, і її короткий кивок, дав сигнал полегшено видохнути.

 Бран і Ал підійшли до невеликого столика й розклали карту столиці. Часу до початку офіційних заходів залишалося небагато, тож діяти потрібно було швидко й дуже обережно.

​— Зараз ми з Алом маємо непомітно вийти в місто, — стиха мовив Бран, вказуючи пальцем на ремісничий квартал та аптекарські ряди. — Я прямуватиму до своїх знайомих ювелірів і майстрів-артефакторів. Покажу їм дзеркала та нові прикраси з синьо-жовтим магічним камінням. Треба пустити поголоску про унікальний товар ще до того, як відкриється офіційний ярмарок.

​— А я відвідаю головних аптекарів і цілителів столиці, — підхопив Ал, зв'язуючи сумку зі зразками ліків і кількома баночками дорогоцінного крему. — Запропоную їм відвари від магічного болю та засоби для вагітних.

 -Про крем я скажу лише найвпливовішим та найнадійнішим жінкам намісництва, зробивши акцент на тому, що це ексклюзивна партія тільки для обраних, - сказала Анабелла, - Бран, підготуй подарункові зразки переговорних артефактів, прикрас з магічних самоцвітів та ліків для вагітних жінок намісницям протягом двох тижнів. Часу до Великого З'їзду обмаль, мої довірені посли відвідають їх за тиждень до початку заходів.

​— Вийдете через той самий таємний хід, яким прийшли сюди, — суворо нагадала намісниця, відриваючись від дзеркала й повертаючись до ділового тону. — Я дам вам чотирьох своїх вірних стражів у цивільному одязі. Містом нишпорять шпигуни першої радниці, тож ви не повинні привертати зайвої уваги. Повернетеся до заходу сонця.

​— Зробимо все в найкращому вигляді, — впевнено кивнув Бран і перевів теплий погляд на мене. — А ти, Таро, залишайся тут, під надійною охороною близнюків та Іриса. Відпочинь після важкої дороги.

​Попереду на хлопців чекав ризикований і насичений вечір у столиці, сповнений таємних зустрічей і домовленостей. Але ми всі знали: вечір, коли вони повернуться в наші приватні покої за зачиненими дверима, буде належити тільки нам.

Пись. Любі читачі, підписуйтеся, щоб першими дізнаватися нові пригоди Тари та її кола. Попереду гаряча глава вечірніх обіймашок і не тільки...Скоро ярмарок і ще більше інтриг. Ваші вподобайки спонукають мене творити і більше викладати прод. Тихої ночі всім)))

Злата Тамаріс
Крізь тернії

Зміст книги: 27 розділів

Спочатку:
1. Розлучення лише початок
1795339300
0 дн. тому
Зустріч із намісницею
1795339614
0 дн. тому
Вбрання для Попелюшки 18+
1795339686
0 дн. тому
Перший відбір
1795339815
0 дн. тому
Моє помістя
1795339892
0 дн. тому
Перші кроки
1795340072
0 дн. тому
Гаряча ніч 18+
1795340131
0 дн. тому
Дарунки Фреї 18+
1795340183
0 дн. тому
Таємниці помістя
1795340245
0 дн. тому
Нові почуття 18+
1795340305
0 дн. тому
Казкове єднання
1795340365
0 дн. тому
Владні інтриги
1795340448
0 дн. тому
Гаряче покарання 18+
1795340496
0 дн. тому
Великий ярмарок
1795340566
0 дн. тому
Відкриття арени
1795340588
0 дн. тому
Ритуал єднання
1795340654
0 дн. тому
Замкнене коло 18+
1795340705
0 дн. тому
Початок кінця
1795340763
0 дн. тому
Бал та розплата
1795340802
0 дн. тому
Дім, милий дім
1795340865
0 дн. тому
Несподівані новини 18+
1795340942
0 дн. тому
Благословіння Фреї 18+
1795340966
0 дн. тому
Розпач та надія
1795341005
0 дн. тому
Розкриття таємниць Проклятого лісу
1795341063
0 дн. тому
Викрадення
1795341103
0 дн. тому
Битва темряви зі світлом 18+
1795341186
0 дн. тому
Епілог. Надія крізь відчай 18+
1795341254
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!