Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

На подвір'ї на нас уже чекав великий швидкісний левіт, готовий рушати будь-якої хвилини. Чоловіки обережно допомогли мені піднятися на борт, огорнувши затишком і турботою, а судно тим часом злетіло в повітря..

​Ми піднімалися все вище. Помістя з його новими котеджами, школою та прозорим куполом Храму лишалося позаду. А вже через пару годин, скільки сягало око, простягався густий, лякаючий масив Проклятого лісу, оповитий густим туманом.

​Наш левіт м'яко завис у повітрі й опустився на зелену галявину прямо перед гнітючою стіною мороку. Далі простягався Проклятий ліс.

​Як тільки ми вийшли на свіже повітря, чоловіки одразу взялися за організацію табору та привалу. Бран підійшов до мене, огорнув мої плечі теплою накидкою й дбайливо пояснив:

​— Таро, далі левіт не полетить. Усередині Проклятого лісу аномалії такі сильні, що складні магічні механізми миттєво відмовляють. Тому від цієї межі ми підемо виключно пішки. Не турбуйся, для тебе ми підготували зручний паланкін і нестимемо тебе по черзі. Зараз ми стаємо на привал, щоб вистежити проріху в тумані та стабілізувати її артефактами для безпечного переходу. Це може зайняти певний час, тож ти можеш відпочити або трохи розім'яти ноги. Хтось із нас обов'язково буде поруч.

​Я вирішила пройтися, адже поруч з моторошним лісом шумів деревами, все ще живий зелений гай. До мене одразу радо приєдналися Ал та Ірис.

​Межа Проклятого лісу вражала своєю контрастністю. З нашого боку вирувало життя: росли величні, красиві дерева з соковитим листям, цвіли квіти й співали пташки. Але буквально за кілька метрів попереду стояла непроглядна стіна мороку, крізь мимолітні проріхи якої виринали моторошні, обвуглені чорні остови мертвих дерев.

​Прогулюючись здоровим боком лісу, ми вийшли до дзвінкого, кришталево чистого струмка. Я з великим задоволенням нахилилася й умилася прохолодною водою, відчуваючи, як спадає втома від перельоту. Ал, сяючи від захвату, одразу заглибився в дослідження рідкісних цілющих трав, що росли вздовж берега, а Ірис уважно вимірював магічним артефактом рівень фонтування сили, порівнюючи живі дерева з аномальною зоною мороку.

​І раптом простір довкола нас змінився.

​З-поміж зелених гілок вилетіло декілька яскраво-жовтих метеликів. За якусь мить їх стало так багато, що здавалось наче сотні, а потім — тисячі кружляли навколо! Вони трепотіли в повітрі, перетворюючи галявину біля струмка на казковий, сяючий вихор. Видовище захоплювало подих своєю красою, але водночас усередині мене все стиснулося від раптового, глибокого підсвідомого жаху.

​За цими золотими крилами ховалося щось нечисте.

З тендітних, сяючих крилець тисяч метеликів раптом густо посипався золотавий, мерехтливий пилок. Повітря миттєво виповнилося солодкуватим, дурманячим ароматом, від якого запаморочилося в голові.

​Я лише встигла помітити, як Ал, який щойно захоплено розглядав рослини, безсило осідає на шовкову траву, заплющуючи очі. Ірис, зреагувавши на секунду швидше, відчайдушно кинувся в мій бік, витягнувши руку, аби закрити мене від отруйної хмари, але туман діяв миттєво — мій обранець перечепився й безтямно впав біля моїх ніг.

​Мої повіки налилися свинцем. Попри божественне заступництво Фреї, яке берегло моє тіло від фізичної шкоди та болю, цей сильний снодійний пилок розлився тілом м'яким, непереборним теплом, заколисуючи свідомість і дбайливо захищаючи моїх майбутніх донечок від переляку.

​Світ довкола похитнувся, яскраві барви золотих крил розмилися в суцільну сяючу пляму, очі затуманилися, і я повільно провалилася в глибоку, беззвучну темряву...

Я з трудом розліпила важкі повіки, пару разів кліпнула, щоб звикнути до суцільної темряви, що панувала навкруги. Повітря тут було важким, сирим і віддавало пліснявою та древністю. Спробувала поворухнутися, але мої руки й ноги виявилися міцно зв'язаними грубою мотузкою, а в роті пересохло.

​Завдяки божественному заступництву Фреї я не відчувала болю чи фізичного страждання, але миттєве усвідомлення пастки змусило серце калатати частіше, перш за все турбуючись про ненароджених донечок.

​Трішки звикнувши до темряви, я роздивилася обриси двох непритомних тіл, що лежали неподалік на холодній кам'яній підлозі. Раптом одне з них поворухнулося, і до моїх вух долинув глухий, болісний стогін...

​Ірис?

​Я з зусиллям прокашлялась, пути ослабли, наче той хто зв'язував не розраховував на те, що я настільки швидко отямлюся. Втративши можливість говорити чітко, я все ж змогла виштовхнути з горла хриплий, але виразний шепіт:

​— Ірис... це ти? Ти отямився? Поруч із тобою Ал?..

​Тіло поруч знову здригнулося. Ірис важко перевернувся на бік, його сковані ланцюгом, руки сіпнулися, а в темряві заблищали стурбовані очі:

​— Таро?.. Богине, ти жива! — прошепотів він із важким віддихом, намагаючись сісти. — Ал поруч, він усе ще непритомний, але дихає рівно... Де ми, Таро? Що це за місце?..

-Думаю ми скоро дізнаємось, але підозрюю це Роксана, - тихо промовила я.

​Наші викрадачі, скориставшись отруйними метеликами, явно поспішали. Те, що нас викрали біля Проклятого лісу, наштовхувало на думку, що це пов'язано з темним вівтарем та зрадниками.

За хвилину десь поруч лунко рипнули важкі металеві двері.

​У похмуре, сире приміщення зненацька ввірвалося яскраве, сліпуче світло смолоскипів, змушуючи нас із Ірисом боляче зажмуритися. Коли очі трохи звикли до раптового спалаху, я розгледіла в дверному пройомі два високих силуети. Світло падало їм у спину, залишаючи обличчя в глибокій, непроникній тіні, тому розгледіти, хто саме стоїть на порозі, було абсолютно неможливо.

​Одна із постатей повільно зробила крок усередину, і по кам'яній підлозі розлігся сухий, важкий відгук залізних підков.

​— Дивись, а дівчисько вже отямилося, — пролунав хрипкий, незнайомий голос. — І пилок її не взяв так, як інших...

​Ірис миттєво закрив мене своїм тілом, наскільки це дозволяли зв'язані руки, і проричав убік світла:

— Хто ви такі?! Чого вам треба?!

​Силуети на порозі лише тихо, зловісно засміялися, і один із них підніс смолоскип вище, збираючись підійти ближче до нас.

​ - Господарка хоче потеревенити з тобою, потрапляночко, — огидно вишкірився один із них, провівши сальним поглядом по моєму обличчю. — А потім обіцяла віддати тебе нам. Гарненька яка... Ми славно проведемо час.

​Другий найманець бридко захихотів, переминаючись із ноги на ногу.

​Ірис заскреготав зубами від безсилої люті, намагаючись підвестися на зв'язаних ногах і заступити мене собою:

​— Ви не маєте права! Злочини проти жінки в цьому світі караються стратою!

​— Та ми й не будемо порушувати закон, — знову зареготали ці покидьки, наближаючись до мене. — Їй буде ду-у-уже приємно...

​Один із них брутально схопив мене за плече й шарпнув на себе. Незважаючи на божественну захисну магію Фреї, яка не дозволяла завдати моєму тілу жодної фізичної шкоди чи болю, від їхньої бридкої липкої сили та неприємного дотику мені стало нудотно. Вони без церемоній потягли мене геть із камери у слизький кам'яний коридор.

​— Таро! Ні! Не смійте торкатися її! — розпачливо закричав Ірис, рвучко кидаючись уперед, але зв'язані руки й важкі ланцюги валили його на землю.

Коли мене вже вивели за поріг, поруч пролунало знайоме, отруйне сичання Міранти:

​— От ми й зустрілися, Алієре, мій солодкий хлопчик... Ми з тобою теж розважимося, поки твоя люба дружина буде зайнята.

​Останнє, що я почула перед тим, як двері за мною зачинилися, — це люте прокляття Іриса та глухий, розпачливий стогін Ала.

​Звуки швидко згасали та розчинилися десь далеко в глибині похмурих, сирих коридорів, якими мене тягли все далі. Стіни тут дихали стародавньою скверною, а в повітрі витав гидкий солодкувато-гнилісний сморід. Очевидно, ці найманці були лише пішаками, а за моїм викраденням стояла Роксана — та сама зрадниця та служниця Темного Бога, яка втекла зі столиці й прагнула вислужитися перед своїм господарем.

​Вони вивели мене до просторої залу, освітленої тьмяними чадними смолоскипами. У центрі кімнати стояло високе кам'яне крісло, у якому, вальяжно відкинувшись, сиділа жінка в темному розкішному плащі.

Вона почала говорити, навіть не повертаючись до мене, її голос лунав тихо, але від нього віяло крижаною, отруйною злістю:

​— Ти, жалюгідна потрапляночко... Думаєш, знайшла істинне кохання, завела подружку-богиню — і життя вдалося? Ти просто сміття під моїми ногами. Мій Бог висушить твою лживу богиню до останньої краплини й володарюватиме над цим світом, а я стану його королевою!

​Вона повільно розвернулася. Це дійсно була вона — Перша радниця, але від її колишньої величності не лишилося й сліду. В її розширених зіницях палало чисте, некероване безумство.

​З тіні біля стіни вийшов її синок — той самий, якого я свого часу відкинула й не обрала до свого кола. Він підло всміхався, зверхньо оглядаючи мене з ніг до голови, і хтиво облизував губи, наче вже вважав мене своєю здобиччю.

​— Я знаю, що тобі неможливо завдати шкоди чи вбити, — вишкірилася Перша радниця, — Благословення твоєї Богині захищає твоє плотське тіло... Але я знаю, як забрати твою магію та життєву силу! Мій Бог усе передбачив, дурна потраплянко. Вівтар здатний випити будь-яку божественну сутність, і коли ти потрапиш на нього, то власноруч віддаси йому все, що маєш, перетворившись на порожню оболонку!

​Вона заходилася божевільним сміхом, який лунко відбивався від сирих кам'яних стін підземелля.

​Синок радниці зробив крок до мене, протягуючи свої руки, але в цей момент десь угорі, за важкими склепіннями підземного залу, розлігся глухий, нищівний удар, від якого зі стелі посипалася крихта, а смолоскипи на стінах здригнулися. Мабуть мої хлопці вже йшли за мною.

Розуміючи, що часу обмаль, вона не збиралася витрачати час на довгі розмови. Зрадниця хутко дістала невелику склянку з каламутною, темною рідиною й ступила до мене. Двоє найманців, які тягли мене сюди, міцно зафіксували мої плечі й силою відкрили рот. 

- Пий, стерво! Ти сама будеш собі огидна, ти сама віддаси мені свою силу! — вишкірилася Роксана.

Вона безжально вилила весь уміст склянки мені в горло, змусивши ковтнути.

​Перші кілька хвилин я не відчувала абсолютно нічого. Але раптом усередині спалахнув задушливий, хтивий жар. Шкіра палала, дихання перехопило, а низ живота охопила болісна, пульсуюча тяга... від дикого, протиприродного бажання.

​— Що... що ти дала мені?! — вигукнула я, намагаючись опанувати власне тіло, яке переставало мені підкорятися.

​— О, це надконцентрований напій для шлюбної ночі, милочка! — божевільно засміялася Роксана, розглядаючи мої палаючі щоки. — Мій син втамує твою жагу! Ти зненавидиш себе, ти сама віддаси мені все! Ти здохнеш від сорому та ненависті до власного тіла. Фізичної шкоди тобі немає, тож захист твоєї богині мовчить, але результат буде саме той, який мені потрібен! Твої чоловіки прийдуть надто пізно!

​Найманці та синок Роксани підхопили мене під руки й витягли з підземелля на свіже повітря. Коли ми вийшли, перед моїми затуманеними очима постала моторошна і водночас прекрасна картина.

Поруч піднімалося велетенське Дерево Життя. Його стовбур був укритий тріщинами, а крона здавалася випотрошеною та сухою, але глибоко під чорною корою все ще пульсувало слабке, ніжне перламутрове сяйво — жива душа Дерева боролася за існування.

​А поруч із ним, припавши до коренів наче потворний паразит, піднімався масивний вівтар із криваво-чорного каменю. Від нього до стовбура тягнулися пульсуючі темні жили, якими вівтар жадібно висмоктував соки й життєву силу Дерева Життя та навколишнього світу, переправляючи її в безодню Темного Бога.

​— Мій синочок зробить тобі послугу, — сичала Роксана, штовхаючи мене в бік кам'яного підвищення. — Через кілька хвилин ця жага стане абсолютно нестерпною, і він візьме тебе просто тут, на темному вівтарі!

​Її гидкий син підло вишкірився, підходячи ближче й повільно розстібаючи камзол.

​Я мовчки слухала їх, і всередині мене розгорталася справжня безодня відчаю. Вони все прорахували з диявольською точністю. Так, вони опоїли мене сильним афродизіаком, але за їхнім підступним планом я мала сама, під дією дурману, благати про близькість. А потім... потім настане страшна розплата. Я зненавиджу себе, зненавиджу кожну клітинку свого тіла й навряд чи зможу колись це собі пробачити. У такому зламаному, отруєному стані ні про яке Світле Коло чи чисту магію кохання з моїми справжніми обранцями не зможе бути й мови. Без цієї сили ми не зможемо зруйнувати вівтар...

​«Що ж робити? Богине Фреє, допоможи... Де мені взяти сили, щоб протистояти цьому дурману й зберегти себе?!» — подумки кричала я, відчуваючи, як отруйний жар охоплює розум усе сильніше.

Але Богиня мовчала. Вона не втручалася, даючи мені можливість самій пройти це випробування й проявити свою внутрішню силу.

-Думай, Тамаро, думай, - шепотіла я собі, розуміючи, що бажання болісно відгукується всім розпеченим тілом.

Зовсім скоро буде глава з протистоянням зрадникам та Темному богу, звичайно на солодке 18+. Вас все більше, напруга росте. І я пишу майже не зупиняючись. Друга героїня вже зачекалась, а в голові багато ідей, не встигаю занотовувати. 

Злата Тамаріс
Крізь тернії

Зміст книги: 27 розділів

Спочатку:
1. Розлучення лише початок
1795339300
0 дн. тому
Зустріч із намісницею
1795339614
0 дн. тому
Вбрання для Попелюшки 18+
1795339686
0 дн. тому
Перший відбір
1795339815
0 дн. тому
Моє помістя
1795339892
0 дн. тому
Перші кроки
1795340072
0 дн. тому
Гаряча ніч 18+
1795340131
0 дн. тому
Дарунки Фреї 18+
1795340183
0 дн. тому
Таємниці помістя
1795340245
0 дн. тому
Нові почуття 18+
1795340305
0 дн. тому
Казкове єднання
1795340365
0 дн. тому
Владні інтриги
1795340448
0 дн. тому
Гаряче покарання 18+
1795340496
0 дн. тому
Великий ярмарок
1795340566
0 дн. тому
Відкриття арени
1795340588
0 дн. тому
Ритуал єднання
1795340654
0 дн. тому
Замкнене коло 18+
1795340705
0 дн. тому
Початок кінця
1795340763
0 дн. тому
Бал та розплата
1795340802
0 дн. тому
Дім, милий дім
1795340865
0 дн. тому
Несподівані новини 18+
1795340942
0 дн. тому
Благословіння Фреї 18+
1795340966
0 дн. тому
Розпач та надія
1795341005
0 дн. тому
Розкриття таємниць Проклятого лісу
1795341063
0 дн. тому
Викрадення
1795341103
0 дн. тому
Битва темряви зі світлом 18+
1795341186
0 дн. тому
Епілог. Надія крізь відчай 18+
1795341254
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!