Раді Вас бачити!

У кімнаті було прохолодно і напівтемно, сонячні промені пробивались у щілинки поміж шторами, надаючи розкішній готельній кімнаті затишку.

Сонце ще не зайшло, але Арсен прокинувся, наче від поштовху. Хтось наполегливо тягнувся до його свідомості і цей хтось був таким емоційним, що Арсену стало цікаво, невже у Львові є настільки старий вампір, що не боїться його?

Він вирішив познайомитись із непроханим гостем, перш ніж розірвати і заблокувати зв’язок. Хто б не був таким нахабним, щоб спробувати залізти в голову старому вампіру, Арсен покаже йому, чому цього не варто було робити.

Зосередившись, він відчув емоції, про які вже встиг забути: біль, страх, дезорієнтацію і спрагу.

Арсен зірвався на ноги і зв’язок розірвався. Як таке можливо? Він відчуває народження і якимось чином знає, що є його причиною. Творцем. Але такого просто ніяк не могло статись! Він випив лише одну жінку, обрану для цього – і до кінця.

Арсен знав, що вона вкусила його, коли він відволікся, але це не мало значення, бо він не збирався її перетворювати. Йому було цікаво, наскільки сильна її воля до життя і був певен, що жінка не переродиться, бо він випив її до краплі. Він ніколи не помилявся. Тоді чому? Пояснення повинно бути у останніх спогадах жінки.

Арсен заплющив очі і зосередився на тій інформації, яку отримав з її кров’ю: надія, несподіванка, радість. Радість? Дитина! Він був певен, що її остання свідома думка була про доньку. Але ж ні… Це тому вона поводилась так нерозсудливо, сиділа з подругами, веселилась, хоч і передчувала. Радість витіснила страх.

– Ні, це неможливо!

Він спостерігав за нею кілька тижнів, відчував її думки, бачив її тіло наскрізь, кожну його судинку і побачив би серцебиття дитини. Хіба що… він був неуважним, так захопився спостереженням за її поведінкою в останній тиждень, що не помітив, як утворюється нове коло кровообігу, а серце дитини почало битись незадовго до вечора. Кілька крапель крові у маленькій істоті, про які він не знав, але його власна кров знайшла їх і почала перетворення.

Арсен відчував, як у ньому наростає бажання трощити все навколо і спробував заспокоїтись. Так, він помилився. Вперше за своє дуже довге життя. Тому він може вибачити собі і виправити ситуацію. Це легко: відновити зв’язок, побачити, де вона, прийти і вбити.

Арсен знов зосередився і відчув стільки ненависті, що його власна злість миттєво випарувалась. А тоді побачив і причину – Крилов Андрій Максимович власною особою. Розгублений, але намагається тримати все під контролем. Як завжди.

– А він не здається, то чому б не затриматись на кілька днів і не розважитись. Ну що ж, існування знов стає цікавим.

Бажання вбивати зникло, Арсен задоволено усміхнувся. Львів – місто сюрпризів.