Раді Вас бачити!

Вона спить і спить спокійно, отже у безпеці. Це все, що вдалось відчути але Арсен залишився задоволеним. Його творіння ідеальне. Якщо Віта легко блокує його, то інші вампіри навіть не відчують її, якщо вона не захоче. Вона надзвичайно швидко адаптується і вчиться, просто нереально швидко. Арсен був певен, що ніколи раніше не бачив такого, хоча був свідком не одного перетворення.

І її ненависть, настільки сильна, чиста та щира, що Арсену просто необхідно дізнатись, наскільки пристрасно вона може кохати. Його. Колись давно він вірив, що його кохають.

Арсен заплющив очі і наче повернувся у минуле: дзвінкий сміх, медового кольору кучері, такі чисті і невинні очі… Вона вміла прикидатись щирою та закоханою… Полегшення і радість у її очах, а потім страх, і крик, і смак її крові…

…хлопчик із оберемком жовтого листя…

Арсен здригнувся. Він згадував, а Віталіна бачила і ділилась своїм. Вона навмисно показує, що втратила і за що мститиме? Навряд чи, зараз Віта спить і не може контролювати сни. Вона просто приймає та віддає.

Це відкриття стало повною несподіванкою. Не треба намагатись зламати її захист, достатньо сильних емоцій і Віта отримає будь-яке його послання, навіть якщо не захоче. А він побачить щось від неї. І ще раз переконається, що не помилився, обираючи її жертвою.

Наче все добре, все під контролем, але Арсен чомусь дратувався. Щось муляло і не давало спокою. Пройшовшись кілька разів кімнатою, він зрозумів, що вперше за століття сумнівається у своєму виборі. Він знайшов цю жінку, перевірив, стежив за нею цілий місяць, а зараз йому здається, що він проґавив щось дуже важливе. І знання про це важливе сидить глибоко в нього в середині, а він ніяк не може витягти його назовні і згадати. Може, зустрівшись знов із Вітою, він знайде відповідь і позбудеться цього сверблячого роздратування. До вечора ще довго, треба якось згаяти час, то чому б не спробувати знов встановити зв’язок.

Арсен влігся, закрив очі і зосередився. У Віті його кров і знайти її не повинно бути важко, але час йшов, а відчути її ніяк не вдавалось. Де ж вона заховалась? І раптом спалах: Крилов підхоплює її на руки, несе…

Для чого вона показала це? Вона з ним? Як так сталось? Вона сама пішла? Чому?

Арсен з нетерпінням чекав вечора. Сутичка із Вітою розвеселила його, але якщо сьогодні вона знов полізе битись, то доведеться порушити дієту і кимось повечеряти, а йому б не хотілось відволікатись. Хоча Віта вже повинна була зрозуміти, що затівати бійку марно, але, Арсен був певен – її наміру вбити його це не змінить. То що ж вона вигадає? Може саме тому Віта пішла до Крилова? Допомога в обмін на допомогу? Вони що, збираються разом на нього полювати?

Несподівано Арсен зрозумів, що його роздратування перетворюється у якусь незрозумілу, густу злість. Жінка, яка належить йому по праву творця, пішла до іншого, спить у його кімнаті. І спить спокійно, отже не просто у безпеці, а почувається безпечно. Вона або зовсім дурна, або запропонувала йому щось особливе.

Арсен стис кулаки і змусив себе заспокоїтись. Він зробить все, щоб заманити Віту на зустріч і забрати її. Зрештою, його прямий обов’язок, як творця – навчити її бути вампіром. На цьому і треба зосередитись. Він дозволить знайти себе там, де йому буде зручно, адже Крилов буде з нею щоб підкрастись і захопити його зненацька. А Віта, навіть якщо погодиться із планом капітана, то навряд чи дотримається. Крилов не вампір і впливу на Віту не має, а от своєму творцеві вона не зможе опиратись, тим більше після ситної вечері. І про це теж треба подбати.

Арсен подумав і вирішив, що найкращим місцем буде Стрийський парк. Крилов із азартом шукатиме місце для засідки, а йому буде цікаво випробувати витримку Віти.