Раді Вас бачити!

Київ – шалений та стрімкий. Він насичений подіями й людьми. Їх справи завжди серйозні й невідкладні. А кількість техніки й автомобілів взагалі не піддаються ні обчисленню, ні поясненню.

Саме туди їде тепер майбутній тато Артем Лісогір зі своєю чарівною половинкою Яною Скрипник. А за ними позаду, на старенькому роботящому Джипі, прямує до столиці дбайливий товариш дитячих років – Євген Топчій та уважно наглядає за спокоєм молодої родини.

Він виконав усе, що хотів. Примчав до Львова наче птах, розправивши крила над дурним, убитим горем товаришем. З них двох, чомусь саме Топчій краще розумів прості й дуже необхідні істини.

Щедра тітонька знову натоптала для молодих повну сумку домашньої смакоти. Задоволена Яна сиділа з огірочком у руці, але їсти вже не могла й лише тихенько дихала ним. А божевільний від щастя майбутній тато поглядав на неї з щирою ніжністю.

– Бджілко моя кохана! Чому ти відразу, ще у Львові не сказала? Я ж безмозкий так боляче вам обом зробив. Адже вас тепер двоє, чи більше? – шаленів Лісогір та був весь час тепер схожий на збудженого підлітка.

Яна зітхнула й скоріше за все не бажала згадувати минулий біль, але ж Артем нагадав і вона відповіла:

– Тьомо, та я й сама ще до ладу не знала. Просто недобре почувалась, а потім було вже не до цього...

– Прошу, прости! – встиг поцілувати їй руку вправний водій та знову взявся за кермо. А дівчина маленькими ковточками попивала воду й була прекрасна, але бліда.

– Може зупинитись? Тобі недобре? А можна вам пити воду з бульбашками? Я колись чув, що маленьким вона не дуже корисна, – все більш дурнувато виглядав Лісогір і Яна подумала, що коли Артем всі дев’ять місяців буде таким, він її своєю дбайливістю точно доконає. Та наразі посміхнулася й знизала плечима:

– Тьомо, думаю воно ще не знає, що саме йому корисно. А мені так легше, оте марудне відчуття трохи відступає...

– Що я наробив! Була така весела прекрасна квітка, а я замучив і тепер біленька, наче вранішня троянда. Яночко, я безмежно щасливий і зовсім дурний, – чітко усвідомлював свій стан Лісогір.

– Ну, припустимо, робили ми це разом. А чого ти мене трояндою називаєш? Я таких парфумів не маю, – намагалась понюхати себе Яна. Та Артем щасливо розсміявся й відповів:

– Ти краща за будь-які парфуми. Я надихатися тобою не можу і це божевілля буде зі мною завжди... А чого це Топчій відстає? – перервав закоханий свої зізнання, бо Джип дійсно розтанув вдалині трасою. Артем зухвало промчав заднім ходом, а потім зупинився й побіг до старого авто.

Досвідчений Лісогір-старший радив Євгену взяти для подорожі нормальну нову машину, але романтичний хлопець обрав саме ту, котра допомагала визволяти полонянку. Він тихо мріяв, що й цього разу техніка повинна врятувати Кохання друга... Дійсно водії - люди трохи забобонні!

Через ті мрії обидва бувалі далекобійники тепер стирчали головами в капоті, а Яні нічого не залишалось, як піти гуляти в поле. Та вона була дуже вдячна старому Джипу, що зупинив невтомних водіїв і дав їй можливість подихати духмяними травами українського степу.

Дівчина сіла навпочіпки, назбирала квітів та вже сплела віночок. Артем зрідка уважно поглядав у її бік, сумлінно виконуючи наказ тьоті Віри - не залишати вагітну кохану без уваги й на мить. Але Яна виглядала абсолютно щасливою. Талановиті хлопці підкрутили, перемотали щось там трохи і попросили старий автомобіль вже якось доїхати до Києва, той погодився!

Коли Яна побачила, що треба повертатись, вона вбралася у віночок і на її шовковому личку навіть з’явився легкий рум’янець. Артем допоміг дівчині забратись на штурманське сидіння й спитав:

– А може ляжеш позаду?

– Ні, Тьомочко, там трясе. А поруч з тобою, мені найкраще.

– Господи! А мені з тобою... З вами! Пам’ятаю, коли побачив тебе в тітчиному платті - мало не зомлів. А тепер, у цьому віночку, ти наче янгол і я просто втрачаю розум. До речі Топчій питав: чи візьмемо ми його шафером?

– Навіщо ви про це мрієте, хлопці? Я нічого не хочу, бо страшенно боюся розголосу... – підсвідомо схопилася за ще відсутній животик Яна. Звідкись у жінок з самого початку з’являються ці дивні інстинкти захищати майбутнє життя.

– Все-все, моя медова бджілко! Не хочеш, то й не треба. Ось тільки з цими твоїми страхами щось маємо робити. Не можна, щоб ти жахалась кожної вулиці чи людини вдома. Обіцяю: я більше нікуди від тебе не поїду, весь час буду поруч. Ні, звісно я працюватиму, щоб у моїх коханих було все найкраще, але закордонні поїздки - геть. Ми з Жекою домовились. Знаю, що глибоко в душі він не радий, але рішення моє привітав. Це коли нас вже буде троє, четверо... Тоді я кататиму вас всюди. А поки оберігатиму свою маленьку квіточку та ні на крок не відійду, – доповідав їй щасливець.

Ого, як швидко інколи дорослішають хлопці! За одну добу Артем Лісогір відчув у собі стільки позитивних змін, а спричинили їх вірне Кохання та крихітка у Яни в животі.

Після прогулянки травами майбутній матусі стало набагато краще й компанія доїхала до Києва без будь-яких пригод. На повороті до Харківського масиву чоловіки обійнялись та розпрощалися й далі Артем повіз свою кохану відпочивати на Голосіїв. Там в орендованій квартирі, про місцезнаходження якої знали поки лише рієлторка й Топчій, вагітна Яна могла розслабитись та дати відпочинок своїм думкам і маленькому створінню, що поселилося в ній.

Навіть в душ сьогодні молодята вперше пішли нарізно. Звісно для Артема це було тяжким випробуванням, але ж він не смів заважати крихітному диву призвичаюватися до життя на землі. Його бурхливий темперамент трохи почекає, доки син облаштується в мамі. Чому син? Ну, а хто ж іще? Йому потрібен спадкоємець! А що коли в Яночці живе їх красива донька? Та він готовий на все, тільки б швидше дозволили займатися коханням, адже без тіла прекрасної Яни він почувається ледве живим...