Раді Вас бачити!

Коли Лісогір-старший дізнався, що він стане дідом, то забув про всі образи й свою биту сином фізіономію. Він обіймав Артема так щиро і гаряче можливо вперше у житті. Яна довго відмовляла чоловіка від цього ризикованого вчинку, але той не стерпів та й поділився з батьком неймовірним щастям.

Валентин Наумович від звістки просто розквітнув. Він ганяв на своєму електрокарі містом з гучною музикою, а в офісі почав чіплятися з жартами до дівчат і весь час щось наспівував. Підлеглі не могли зрозуміти дивних змін у поведінці шефа та діставали запитаннями Топчія. А Євген нічого конкретного не говорив, хоч сам теж виглядав доволі піднесеним. Виходило, що крихітна дитинка Яни окриляла відразу цілу зграю чоловіків!

Була ще одна річ, котра раніше здивувала б. Лісогір-старший нічогісінько не сказав про радість своїй розбещеній половині й Ліна Жур не підозрювала навіть, що через деякий час стане бабцею. По-перше, це її точно не потішить. Окрім того, Артем попрохав батька поки не ділитися з гадюкою інформацією про майбутнє поповнення в родині.

Скоро солодка парочка, наче продовжуючи історію змовництва, тихо одружилася в районному РАЦСі й про їх узаконені стосунки знали лише свідки – Євген Топчій та його дівчина. Яка? Здається від неймовірно щасливих Лісогірів молодий чоловік отримав заряд романтизму і почав зустрічатися з милою незнайомкою.

А майбутня матуся, з кожним прожитим днем, все більше призвичаювалась до свого відповідального стану. Вона вже познайомилася з лікаркою та стала на облік, а ще приймала якісь вітамінки й жила за вказаним розкладом. Серед безмежного щастя час збігав непомітно й скоро на тумбочці, біля ліжка молодят, з'явилося перше фото їх крихітки. Це була дівчинка! Та блаженний Артем Лісогір продовжував літати високо за хмарами й на жарти батька відповідав так: «Тату, але ж це тільки перша й не остання спроба! Буде тобі спадкоємець роду. А для початку - помічниця моїй коханій...»

Складалося враження, що своєю раптовою появою чарівна полонянка Яна Скрипник, а наразі звісно Лісогір, внесла до окремо взятої, не дуже щасливої родини надійний мир. Лише одна отруйна змія не вписувалася до загальної картини радощів. А ще по галявині свого маєтку на Осокорках катався страшний дід, котрого так і не змогли поставити на ноги талановиті руки одного знайомого масажиста.

Але життя біжить далі та вносить в кожен день нові корективи. Якимось чином Ліна Жур все-таки дізналася про те, що її пасинок вже одружений і неймовірно щасливий майбутній тато. Ця новина здалася падлюці гіршою за будь-який гіркий напій та заважала спати ночами.

Як таке може бути? Вона з дитинства кошмарила Артема й змушувала його відчувати себе сиротою. Зробила все для того, щоб розлучити солодку парочку та відправила гидке відео, але воно не допомогло! Все одно молодята разом та ще й чекають на спадкоємця? Тобто скоро про неї забудуть взагалі всі й кинуться бавитись якоюсь непотрібною живою лялькою. А вона, після абортів від зрадливих коханців, залишиться старою нікому не потрібною шкапою. НІ! Ліна Жур не для цього народилася на світ. Вона зможе все виправити й зробить так, що тим щасливцям будуть великі непереливки...

Що ж такого утнути? Безсонними ночами Ліна знервовано крутилася в ліжку та все розмірковувала про помсту. Але тепер підла тварюка відчувала, що їй допоможе лише одне. Потрібно знайти кілера, щоб вбив ненависного пасинка. Тоді його баба з горя викине дитину, а старий Лісогір якщо не здохне, то стане калікою. Недарма ж він все частіше хапається за серце. Чоловіки в біді такі слабкі! А вона залишиться єдиною спадкоємицею татових статків, котрі працьовитий Лісогір добросовісно примножив.

Тільки ж на це знадобиться купа грошей, а ще професійний виконавець, який відразу все вирішить. Звісно в Ліни були деякі кошти, але їх вистачає на масаж і перукарів, а вбивця точно зажадає значну суму... Господи, врятуй цей світ від подібних лиходійок. Але ж як багато їх ще ходить по землі!

Підступна Ліна йшла до мети жорстоко та була зовсім нерозбірливою в засобах. Вона купила в якогось лікаря довідку, що має підозру на онкологію й показала своєму довірливому чоловікові. Валентин Наумович її вже давно не любив, але на обстеження й лікування необхідні кошти дав. Тепер потвора намагалася віднайти виконавця вироку для пасинка. Та це виявилося набагато важчим. З комп’ютером Жур не дружила взагалі та й що вона там знайде? Хіба хтось в соцмережах пише: «Я кілер і вмію добре вбивати?» Хоча може й пишуть, але скоріше за все, то схиблені збоченці чи люди з нестійкою психікою. А їй потрібен перевірений і надійний!

Гадюка спочатку причепилася до свого Габріеля-Федора, але масажист коли почув про її плани, миттю викреслив дурну бабу зі списку клієнтів та заблокував у своєму телефоні її номер. «От нахаба, боїться допомогти!» – заскреготала зубами вона та не здалася.

Як минулого разу, відео з телефону масажиста, так і тепер паскудна Мата Харі скопіювала кілька весільних фото Артема та Яни з айфона свого чоловіка й попрямувала до маєтку Годзіли. Спочатку її не пускали, але настирлива дамочка дуже прохала аудієнції. І коли Гребенюк глянув на ті фото – захрипів, наче здихає.

– Де живуть, адресу знаєш? – без прелюдій гиркнув він. – А нагадай: за що ти так сина ненавидиш, стерво?

– Він мені не син, шановний пане. Можу ще додати, що ця дівуля від нього вагітна. Як Вам така новина? – їдко посміхнулася Жур та розуміла, що каліці та звістка про Яну, як серпом...

– Геть пішла! Адресу дізнаєшся - скинеш на телефон. Гурич, дай оцій свій номер. Хоча зажди, а чого ти приходила взагалі? Щоб похвалитись? – важко дихав хворий Годзіла.

– Зовсім ні, шановний. Я дуже хочу їх смерті! Тому сподівалась домовитися з Вами про кілера... – відкрито бовкнула Ліна.

– Ще коли-небудь подібне ляпнеш і я тебе сам закопаю, навіть з цього візка не встаючи. Де вас тільки таких дурисвіток роблять? Сюди більше ніколи не приходь, бо не вийдеш більше. А на адресу я чекатиму, – покінчив з розмовою Гребенюк.

– Дякую Вам, дорогий пане! Розумію, Ваш біль. Я все зроблю й дуже сподіваюся, що скоро всі ми будемо сумувати з приводу трагічної загибелі молодої родини, – наче знущалася відьма.

– Геть, кажу! Гурич, виведи цю потвору за периметр та женіть, якщо знову з’явиться, – наказав він старшому охоронцю й розхвилювався так, що наразі йому точно потрібна була кваліфікована медична допомога.

Та Ліну Жур ці слова зовсім не зачіпали. Вона лише кланялась Годзілі й розуміла, що все йде по плану, бо вона сильно розлютила могутню гадину. Це її неймовірно надихало!