Раді Вас бачити!

Елоїза 

Знову прокинулася виснаженою. Здається, з кожним днем стає тільки гірше: слабкість навалюється ще дужче, руки тремтять. Мені вже справді страшно. Я хоч не помираю? Треба було ще вчора вислухати того блохастика... Що він зі мною зробив? Це якась вовча хвороба, яку я підчепила під час танцю? Як тепер іти на навчання, а потім на роботу, якщо я навіть підвестися не маю сили?

​— Еллі, ти чому не встаєш? Знову зле? — стурбовано запитала Міа, зазираючи мені в обличчя.

​— Так... Мабуть, сьогодні я нікуди не піду. Краще відлежуся, може, полегшає, — тихо відповіла я. Кожне слово давалося з величезними зусиллями.

​— Давай покличу іншого цілителя? З міста? — вона сіла на краєчок ліжка і взяла мене за руку. — Ти така бліда... Еллі, мені страшно за тебе. Давай я залишуся, раптом стане зовсім погано?

​— Ні, йди. У тебе скоро два іспити, тобі не можна пропускати, — я спробувала надати голосу твердості. — Все добре. Я сьогодні дізнаюся, у чому проблема. Просто почекай до вечора.

​Я не хотіла вплутувати сюди Кайана раніше часу, але зрозуміла, що без пояснень Міа не заспокоїться.

​— Де саме ти маєш про це дізнатися? — здивовано примружилася вона.

​— Кайан хоче щось розповісти... Він знає, що зі мною, — ледь чутно промовила я. У подруги очі на лоб полізли.

​— Принц?! То ти щось від мене приховуєш? Елоїзо, ти що, мені не довіряєш? — вона миттєво образилася, схрестивши руки на грудях.

​— Звісно, довіряю! Просто поки що не було чого розповідати, одні здогадки. Сьогодні я тобі все викладу, як тільки сама розберуся. Йди на уроки, бо запізнишся, — я слабко всміхнулася і стиснула її долоню.

​Вона кілька секунд мовчки вдивлялася в мої очі, а потім важко зітхнула:

​— Добре. Але якщо нічого не розкажеш, я сама піду шукати того пухнастого і питатиму вже в нього. Повір, я його дістану!

​— Домовилися, — видихнула я. — Дякую, що турбуєшся. Я тебе так люблю.

​Я з зусиллям підвелася на ліжку й обійняла подругу. Вона міцно притиснула мене до себе, наче намагаючись передати частинку своєї енергії.

​— Я не буду замикати кімнату, раптом тобі знадобиться допомога, — вона відсторонилася і піднялася з ліжка. — Відпочивай. Побачимося після занять.

Міа пішла, а я, сама не помітивши як, знову провалилася в глибокий сон. Мене розбудив легкий лоскіт, над обличчям кружляв магічний метелик. Вісник. Мабуть, від Мілени. Я обережно торкнулася його крилець, і кімнатою розлився її голос:

​«Елоїзо, навіть не знаю, як описати мій стан після твого вісника. Я шокована і це ще м'яко сказано. Те, що ти розповіла про принца, ситуація справді непроста. Але я впевнена, що він закохався в тебе. Бо навіщо йому інакше стільки зусиль, щоб бути поруч? Тим паче я чула про нього раніше. Ерік розповідав, що сам принц Азару особисто визволяв полонянок і переправляв їх сюди, під захист нашого короля, та він дуже схвально відгукувався про нього. Тож я думаю, що він не несе для тебе загрози. ​Але все одно будь обережна. 

Якщо ти справді щось відчуваєш до нього, то слухай лише своє серце. Навіть якщо інші не схвалять твій вибір, пам’ятай: це твоє життя, і тільки тобі вирішувати, з ким його пов’язувати. Доля — дивна річ, ми ніколи не знаємо, де і в кому зустрінемо свою половинку.

​Прошу тебе, не вихлюпуй на нього всю свою ненависть. Його батько особисто покарав винних стратою. Не всі вони там монстри. А ті, хто чинив жахіття, вже отримали своє. Відпусти це минуле, Елоїзо. Інакше воно отруюватиме твоє теперішнє, і ти ризикуєш втратити щось значно більше, ніж спогади. Ти можеш втратити своє майбутнє.

​Дай йому все пояснити, а вже потім вирішуй. І обов'язково повідом мені, бо я хвилююся. Сумую за тобою і чекаю на зустріч. Дрейк буде щасливий побачити свою тітоньку. Бувай».

Я лежала ще довго, знову і знову прокручуючи в голові слова Мілени. Відпустити минуле... Чи зможу я? Не знаю. Подивимося, чим закінчиться сьогоднішня зустріч.

​«Закохався»... Пф. Принц перевертнів закохався в мене, колишню злодійку. Звучить як якийсь безглуздий жарт. Щось мені зовсім у це не віриться.

​Полежавши ще трохи, я змусила себе встати й піти в душ, сподіваючись, що вода допоможе прийти до тями. Іноді це справді рятувало. Але не цього разу. Щойно я збиралася вийти, голова пішла обертом, а в очах стрімко потемніло. Спробувала вхопитися за раковину поруч, але промазала та скинула кілька пляшечок на підлогу. Тіло вмить стало чужим, неслухняним. Я відчула, як підлога вислизає з-під ніг, і приготувалася до удару... але впасти не встигла.

​Чиїсь сильні руки підхопили моє мокре, оголене тіло й кудись понесли. Свідомість остаточно згасла, і я провалилася в темряву…

Кайан

Ранок зустрів мене не надто привітно, попри вчорашнє побачення. Ми проводимо разом надто мало часу. Зазвичай, коли перевертень зустрічає свою істинну, вони не розлучаються майже цілодобово, поки не з’являться почуття, а за ними й мітки. Вони не чинять спротиву, а навпаки, роблять усе можливе, щоб якнайшвидше з’єднатися в одне ціле.

​Але у нас зовсім інша ситуація. Елоїза відкидає будь-які почуття до мене. Вона боїться, ігнорує і заперечує те, що вже зародилося в її серці. Єдина гарна новина — вона нарешті готова вислухати. Проте я впевнений, що її реакція на правду буде, м’яко кажучи, неоднозначною. Вона вже здогадалася, що її стан пов’язаний зі мною, тож відкладати пояснення більше не можна.

​Я відчував дику слабкість і тягучий біль у м’язах. Якщо мені так важко, то Елоїзі зараз ще гірше. Я не чекатиму вечора. Невідомо, що може статися до того часу. Вона не перевертень, тому я не знаю, як відреагує її тіло. Треба йти до неї негайно. Байдуже, як це виглядатиме з боку і які правила я порушу, але я повинен бути поруч.

І не дарма... Щойно я переступив поріг школи, як на мене налетіла подруга Елоїзи.

​— Що ти з нею зробив?! — накинулася вона, щойно я встиг ступити на поріг. 

​— Про що ти? Де вона? — я різко перехопив її за плечі, відчуваючи, як серце збивається з ритму від тривоги.

​— Вона в кімнаті, і сьогодні їй ще гірше! Вона навіть на уроки не пішла, а такого не траплялося жодного разу за два роки! — майже гарчала на мене дівчина.

​— Я піду до неї. Будь ласка, дай мені час поговорити з нею наодинці. Обіцяю, все владнається, їй не загрожує нічого поганого, — намагався я вгамувати її гнів. Про істинність я промовчав. Не знав, чи хоче Еллі ділитися такою таємницею з кимось іншим, тому не мав права відкривати правду без її згоди.

​— Якщо ти зробиш їй боляче, я не подивлюся на те, що ти принц! — вона загрозливо підняла палець, дивлячись мені прямо в очі.

​— Я ніколи не зможу заподіяти їй шкоди! Який номер кімнати? — вигукнув я. Серце вже готове було вистрибнути з грудей.

​Дівчина ще кілька секунд вивчала мій погляд, ніби зважуючи, чи можна мені довіряти, і зрештою здалася:

​— П’ята. Остання по коридору. Двері я залишила відчиненими.

​— Дякую! — кинув я на ходу і кинувся до крила гуртожитку.

​За хвилину я вже був у її кімнаті. З ванної долинав шум води, мабуть, Еллі вирішила прийняти душ. Спочатку я хотів зачекати за дверима, побоюючись збентежити її своєю появою, але вовк усередині почав поводитися вкрай неспокійно. Раптом я почув глухий звук чогось, що впало на підлогу. Не вагаючись ні секунди, я кинувся туди і встиг підхопити її якраз у ту мить, коли вона почала осідати на підлогу.

​Я підняв її тендітне, мокре тіло і переніс до кімнати. Обережно поклав на ліжко й одразу загорнув у теплу ковдру. Вовк скавучав, вимагаючи виходу, але я стримав його. Зараз був мій час. Я ліг поруч, вузьке ліжко ледь вміщало нас обох, але мені було необхідно бути якомога ближче. Я поклав її голову собі на груди й міцно обійняв, намагаючись поділитися власним теплом.

​Вона здавалася такою маленькою, майже невагомою. Я вдивлявся в її бліде обличчя, розглядаючи кожну деталь, її густі вії, розсип ластовиння на носі та щоках, беззахисно розімкнуті пухкі губи. Вона була схожа на ляльку, така ж гарна й досконала.

​І в цей момент я зрозумів: я вже її кохаю. Це усвідомлення розлилося гарячою лавою по моїх венах. Вовк миттєво затих, заспокоєний близькістю пари. Моє серце ніби збільшилося в розмірах, вміщуючи в собі океан почуттів, які раніше були мені невідомі. Вона — моя. І я більше нікому не дозволю її скривдити.