Раді Вас бачити!

Нейт скористався паузою й знову підсунув до мене тарілку, поставивши її так близько, що край майже торкнувся моєї руки.

— Поїж, — тихо промовив Шу й кивнув на закуски.

Я перевів погляд на сир, м’ясо та виноград, і шлунок одразу неприємно стиснувся.

— Не хочу, — відповів я, відсуваючи тарілку назад.

Але друг одразу повернув її на попереднє місце й постукав пальцем по краю, не зводячи з мене суворого погляду.

— Мене це не цікавить. Ти майже добу нічого не їв.

— Ви що, домовилися сьогодні мене нагодувати? — я розвів руками й по черзі подивився на кожного з них, але жоден не виглядав так, ніби збирався стати на мій бік.

— Ми домовилися не дозволити тобі здохнути раніше, ніж ти сам устигнеш остаточно зіпсувати собі життя, — відповів Нейт, схрестивши руки на грудях.

За звичним роздратуванням він знову намагався приховати хвилювання, але цього разу виходило в нього погано.

— Дуже зворушливо, — пробурмотів я, знову глянувши на тарілку.

— Я старався, — поважно кивнув Нейт, хоча його плечі так і залишилися напруженими.

Шу мовчки взяв шматок сиру, поклав його до рота й демонстративно почав жувати, не відводячи від мене очей.

— Їжа не отруєна, — повідомив він, проковтнувши сир.

— Дякую, Шу. Без тебе я б ніколи не здогадався.

— Для цього й потрібні гітаристи, — він серйозно кивнув, проте кутики його губ ледь помітно смикнулися.

Я закотив очі, але все ж потягнувся до тарілки й узяв шматок м’яса. Шлунок спершу запротестував, та, коли я нарешті проковтнув їжу, нудота трохи відступила.

Нейт простежив за цим і лише тоді задоволено потягнувся до пляшки.

— Бачиш? Нічого складного.

— Продовжиш коментувати — мене знудить просто на твій стіл, — попередив я, витираючи пальці серветкою.

Його рука завмерла над моїм келихом, а в очах одразу з’явилася підозра.

— Ти жартуєш?

Я підніс келих до губ, приховуючи за ним усмішку.

— Можливо.

Нейт тихо вилаявся, проте вино все ж долив. Шу відвернувся, намагаючись не засміятися, а Котані опустив погляд до своєї склянки, але усмішку приховати так і не зміг.

Після цього розмова поступово перейшла на речі, які не мали жодного стосунку до смерті чи похорону. Котані розповів, що Нагі знову посварився з викладачем через концертну програму, і його обличчя мимоволі пом’якшилося, щойно він вимовив ім’я коханого.

— І чим усе закінчилося? — запитав Нейт, зручніше вмощуючись у кріслі.

— Нагі зіграє те, що хотів, а всі інші вдаватимуть, що від самого початку це було їхнім рішенням, — Котані знизав плечима, проте приховати задоволення йому так і не вдалося.

— Тобто нічого не змінилося, — зауважив я, відламуючи ще один шматок сиру.

— Змінилося, — Кота підняв на мене очі, і в них одразу промайнуло знайоме тепло. — Тепер він хоча б не намагається переконати всіх навколо, що йому байдуже, що грати.

— Зате ти досі намагаєшся, — спокійно додав Шу, потягнувшись до своєї склянки.

Котані повернувся до нього й примружився.

— Тебе ніхто не питав.

— Саме тому я й вирішив сказати, — Шу підняв склянку, ніби виголошував тост, і зробив кілька ковтків.

— Ще слово — і наступного разу гратимеш сам, — пригрозив Котані, навіть не намагаючись надати голосу серйозності.

— Ти не зможеш. Нагі любить мої соло.

Рокер стиснув губи й відвів погляд, а я не втримався й тихо засміявся. Він одразу повернув голову до мене, спершу трохи здивовано, а потім теж усміхнувся. Схоже, одного цього було достатньо, щоб він трохи заспокоївся.

Шу тим часом почав скаржитися на вокаліста свого гурту, який уже третій тиждень не міг чисто взяти одну й ту саму ноту.

— Я пояснював йому все, що тільки можна, — обурено говорив він, активно жестикулюючи вільною рукою. — Показував на інструменті, записував окрему доріжку, навіть сам намагався заспівати.

— І після цього він ще залишився в гурті? — поцікавився Нейт, піднявши брову.

Шу завмер і повільно повернувся до нього.

— Що саме ти зараз намагаєшся сказати?

— Нічого, — Нейт спокійно відпив вина, хоча насмішку в його погляді неможливо було не помітити.

— Ні, договори.

Шу так різко подався вперед, що мало не зачепив ліктем пляшку, однак Котані вчасно схопив її за шийку й поставив ближче до себе.

— Спочатку навчися не скидати алкоголь зі столу, а потім уже берися когось учити співати, — промовив він, оглядаючи пляшку так уважно, ніби щойно врятував не вино, а чиєсь життя.

— Я її навіть не торкнувся.

— Але вона ледь не впала! — Хлопець притиснув пляшку до грудей як рідну, а Шу лише важко зітхнув і відкинувся на спинку стільця.

Я слухав їх, зрідка додаючи кілька слів, і поступово відчував, як напруження, яке тримало весь ранок, слабшає. Ніхто не змушував мене повертатися до розмови про Мію, не вимагав ділитися спогадами й не намагався переконати, що незабаром усе обов’язково мине.

Вони просто сиділи поруч, підливали мені й дозволяли мовчати стільки, скільки було потрібно.

За першою пляшкою з’явилася друга, а потім Нейт дістав віскі, яке зазвичай не подавав відвідувачам. Алкоголь швидко зробив розмову голоснішою, а теми — безглуздішими. Шу сперечався з Котані про відомих гітаристів, Нейт доводив, що характер музиканта можна визначити за вином, яке той обирає, а я вперше за останні кілька днів сміявся, не думаючи про те, чи мав на це право.

За порожніми келихами й безглуздими розмовами я зовсім перестав стежити за часом. Та коли нарешті глянув у вікно, надворі вже стемніло, а по склу повільно стікали дощові краплі. Працівники почали готувати зал до відкриття, розставляючи посуд і перевіряючи пляшки за стійкою, проте до нашого столу ніхто не підходив.

Я допив віскі, відсунув склянку й спробував підвестися. Підлога хитнулася під ногами, тому мені довелося спертися долонею на край столу, щоб не завалитися назад на стілець.

Нейт напружився й теж підвівся, відразу простягнувши руку в мій бік.

— Тобі краще повернутися в будинок.

Я випростався й дочекався, доки приміщення перестане обертатися, після чого взявся за блискавку куртки. Пальці вперто не слухалися, тому застебнути її вдалося лише з третьої спроби.

— Не хочу.

— Тоді залишайся тут, — Нейт зробив крок ближче, збираючись допомогти, але я відсторонився раніше, ніж він устиг мене торкнутися.

— Тут скоро будуть люди.

— Вони переживуть твою присутність, — відповів він, опустивши руку, проте продовжив уважно стежити за кожним моїм рухом.

А я нарешті впорався з курткою й перевів погляд із нього на Котані та Шу.

— Дякую вам.

— За що саме? — запитав Шу, ніби вже наперед не сподівався почути нічого хорошого.

Я засунув руки в кишені, щоб ніхто не помітив, як тремтять пальці.

— За ванну, одяг, їжу й алкоголь. За те, що не ставили зайвих запитань і не намагалися пояснити, як мені тепер правильно жити.

Нейт стиснув губи й на кілька секунд відвів погляд, провівши долонею по потилиці.

— Ти говориш так, наче збираєшся зникнути. — Майже не чутно промовив у відповідь.

— Я просто хочу пройтися, — відповів я, намагаючись говорити якомога спокійніше, хоча язик уже не слухався.

— Ти ледве стоїш! — крикнув Нейт так голосно, що офіціант, який протирав сусідній стіл, мимоволі обернувся.

— Я завжди так стою...

— Каору, не починай, — він насупився й зробив ще один крок до мене. — Ти п’яний, надворі дощ, а коли востаннє нормально спав — узагалі невідомо. Повернися в будинок і лягай.

Я похитав головою й одразу пошкодував про різкий рух, бо в скронях знову неприємно запульсувало.

— Мені потрібно трохи побути самому.

— Ти останні кілька місяців тільки цим і займаєшся, — тихіше відповів друг. Роздратування зникло з його голосу, залишивши після себе лише втому від мене. — Подивись, до чого це тебе довело.

Я відвів очі, бо сперечатися з цим було складно, але залишатися все одно не збирався.

Котані, який до цього мовчки спостерігав за нами, поставив склянку на стіл і повільно підвівся. Кілька секунд він дивився на мене, оцінюючи мій стан, а потім перевів погляд на Нейта.

— Нехай іде.

Нейт різко повернувся до нього, і на його обличчі відразу з’явилося обурення.

— Ти серйозно?

Кота не відступив і лише трохи нахилив голову, зберігаючи спокій.

— Серйозно. Якщо зараз змусиш його залишитися, він дочекається, доки ми відвернемося, і все одно піде. Відпусти без скандалу — тоді, можливо, він хоча б відповість, коли ти почнеш телефонувати через десять хвилин.