Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

 

Після обіду всі все ж таки всілися за стіл, бо дійшло м’ясо. Аромат смаженого маринаду і диму все ще висів у повітрі — густий, теплий, такий домашній, що мене навіть трохи затягнуло в якусь забуту ностальгію. Я відчувала, як розпечена за день шкіра дрібно поколює, коли вітерець торкався плечей, і як тіло повільно втомлюється після сонця, сміху й постійного руху.

Спільні жарти й розмови продовжувалися без зупину. Навіть коли всі жували, вони примудрялися щось перекидати одне одному — короткі підколки, фрази, які я не завжди розуміла, бо це була їхня мова, їхні внутрішні жарти. Але я втягувалася. Мені було добре поруч із ними, ніби я ненадовго стала частиною чогось легкого, простого, майже безтурботного.

Трохи стихло лише тоді, коли всі наїлися й ліниво розвалилися у шезлонгах, щоб перетравити їжу. Чутно було лише тихе позіхання, шелест листя й легкі ковтки прохолодних напоїв. Моє тіло теж повільно віддалося втомі, а шкіра, охолола від тіні, зрідка всіялася приємними мурашками.

А коли сонце стало сідати, прийшов час вдягнутися, і всі потроху повернулися до столу. Повітря ставало густішим, прохолоднішим, з запахом хлорки з басейну й диму від згасаючого мангалу. Майже одразу почали грати в Крокодила, і простір вибухнув гучним сміхом.

І тоді я зрозуміла, чому не сміявся Богдан — бо його сміх був смішніший за жарти. Якийсь крякаючий чи квакаючий, з писком на кінці — абсолютно нереальний для його статури. Коли цей звук уперше прорвався, всі буквально попадали з криками. Артем, не здатний зупинити напад реготу, сповз на траву і катався по землі, хапаючись руками за живіт.

Вечір перетворився на квест — хто сильніше розсмішить Богдана. І кожна спроба, кожен жест, кожне криве обличчя працювало безвідмовно. Я тепер розуміла, чому він стримувався раніше — він би просто не дав нікому нічого робити, захлинаючись своїм власним сміхом.

Ми реготали, заглушаючи музику, витираючи сльози і прикриваючи роти руками, але це не допомагало — сміх проривався назовні, гарячий, щирий, неконтрольований.

Я пролила на себе келих просеко, а Артем почав голосно гикати і несилий був зупинитися, бо вода, що йому запропонували, пішла носом. Тоді Іван забрав Богдана в будинок, щоб ми заспокоїлися.

Я підвелася, щоб теж піти всередину і перевдягнутися.

— В робочий час Богдана суворо заборонено смішити, — пояснив Марк, коли я проходила повз. Його пальці обережно притримали мене за талію, ніби допомагаючи пройти між ним і столом. Від цього легкого дотику по спині пробіг дрібний струм.

— Коли в офісі починається такий балаган — роботі кінець, — додав він, усе ще посміхаючись.

Коли повернулася — усі вже заспокоїлися, а брати і Артем збиралися їхати, бо вже пів на одинадцяту. Іван не відпускав їх, поки не занесуть колонки в будинок, сам же чистив мангал. Помітила, що Злата добряче напідпитку — в загальному галасі я не помітила, коли вона встигла. Напевно, вона з Іваном та ще, може, Андрій пили більше за всіх, хоча п’яненькими виглядають лише Злата з Андрієм.

Хотіла пройти на своє місце, але Марк притягнув мене за талію, щоб посадити собі на коліна — легко, але впевнено — і я опинилася притиснута до його гарячого тіла. У мене перехопило подих… так просто, так м’яко він це робив, але з такою силою впливу на мене. Я обійняла його за шию, відчула під пальцями тепло шкіри, шовк волосся, знайомий запах.

Він тихо перемовлявся з Богданом про якість текстури, поклавши підборіддя на моє плече, а я мліла в його обіймах. Мої пальці ковзали вздовж його потилиці — і я побачила, як по його шиї пробігли мурахи. Ледь помітно, але я відчула це всім тілом.

Він несвідомо гладив моє оголене стегно, тепла долоня ковзала вгору-вниз, наче заспокоюючи. Його ніс торкався моєї шиї, і я ледь стримала тихе видихання — лоскотно, інтимно, занадто приємно.

Обернулась до Івана, що різко казав щось Златі так, щоб не почули інші. Він помітив мій погляд і останньою фразою відправив її спати. Та слухняно, але невдоволено, пішла, спіткнувшись на порозі. А Іван спочатку сховав очі за ковтком зі свого келиха, а потім подивився на нас. Подивився довго і прискіпливо. Вивчав кожен рух і подих.

Марк не помітив — Аліна саме почала щось пояснювати йому про роботу, і я не розуміла жодного слова з тієї технічної тарабарщини. Але Іван… його погляд був важким. Непроникним. Він щось знав або здогадувався.

Мені стало ніяково, навіть гаряче під грудьми. Я тихо злізла з колін Марка й відійшла покурити.

Через хвилину Іван став поруч, запалив і собі. Ми мовчали, і це мовчання було гучнішим за слова. Я майже фізично відчувала, як у ньому киплять думки — важкі, чіткі, колючі, готові вирватися.

Я не хотіла цього. Не хотіла чути, що він бачить. Але уникнути — теж не могла.

— Він уже просив тебе поїхати з ним до Канади? — раптом сказав він зовсім не тим тоном, який я очікувала.

Я обернулася і подивилася просто в сірі холодні очі чоловіка, що бачить і розуміє більше, ніж хочеш показати.

— Ні. Та і з чого б він таке пропонував? — я відповіла чесно. Мене навіть трохи смішило це припущення. Але всередині щось стислося.

— Він попросить, — сказав Іван, відводячи погляд.

Я мовчала. Не знала, що відповісти. Чи треба щось відповідати. Але він знову повернувся до мене — погляд, від якого неможливо сховатися.

— Це нічого не змінить, — сказала я прямо. І сама не зрозуміла — це обіцянка чи самозахист.

— Він попросить… — повторив Іван і потушив недопалок.

А потім просто пішов, залишивши мене в коконі сигаретного диму і перемішаних думок про те, навіщо була ця розмова.

Я побачила, як Марк поглядом шукає мене, і повернулася до столу, вже відчуваючи прохолоду ночі, що вкриває шкіру сиротами. Він зустрів мене на півдорозі.

— Все нормально? — спитав, придивляючись до мого обличчя так, ніби боявся пропустити щось важливе. Його гарячі долоні ковзнули по моїх руках, зігріваючи.

— Все дуже добре, — відповіла йому зі щирою усмішкою, бо так і було.

Він всадив мене, а сам зник в будинку. Мені стало порожньо на хвилину, але він повернувся — з горнятком гарячого чаю і пледом. Накрив мене, посунув мої ноги собі на коліна. Дбайливо, ніжно. Майже небезпечно ніжно.

Я інстинктивно подивилася на Івана, і той лише посміхнувся одним кутиком губ, ніби хотів сказати: «Я правий в своїх здогадках».

Розмови потроху стихли, і Аліна теж побажала всім «Доброї ночі», а Богдан слідом пробубонів:

— У мене катка о пів на дванадцяту, — і теж пішов.

Іван забрав Андрія, що встиг добряче накидатися і ледве переставляв ноги:

— Ходімо в люлю, — вмовляв його і, підтримуючи, повів спати.

Я сховала в холодильник залишки їжі і завантажила посудомийку, поки Марк з адвокатом занесли все з альтанки. Оля вимила келихи і потім разом з чоловіком теж побажали нам доброї ночі.

Обернулася до Марка — він стояв, спершись плечем на стіну, стежив за кожним моїм кроком. Його погляд… він такий, ніби вловлював не рухи, а те, що я думала між ними. І від того всередині стислося, наче мене оголили не його очі, а сам факт того, що він мене читає.

— Ходімо ще раз купатися, — сказав він несподівано, майже буденно. Та я знала: в його буденності завжди захована провокація.

— Холодно ж, — спробувала звучати логічно, рівно, але вийшло слабко.

— Вода тепла, — він злегка прикусив нижню губу, і це видало справжню причину пропозиції куди більше, ніж слова.

Його погляд на мені — важкий, липкий, повільний. Наче він уже вирішив усе за мене.

Біля басейну він вимкнув світло, кинув на бортик два рушники і скомандував:

— Роздягайся.

— У мене купальник в кімнаті залишився, — раптом згадала.

— Він не потрібний, — його посмішка повільна, нахабна, небезпечна. — Голенька пірнай.

— Раптом хтось побачить… — я озирнулася на будинок. Альтанка справді прикривала нас, але це не заспокоювало, а навпаки — розбурхувало.

— Я не дозволю, — і без жодної паузи він уже пірнув, розрізавши воду тілом. Гучний сплеск віддав резонансом у мене в грудях.

Винирнув й одразу подивився на мене, наче запрошував в якусь свою територію, куди ніхто, крім мене, доступу не має.

— Ти ж приставати будеш, — пробурмотіла, намагаючись хоч трохи зберегти дистанцію.

— Авжеж, — він простягнув руку, мокру, теплу, з тою нахабною впевненістю, від якої завжди підгинаються коліна. — Інакше нецікаво.

 

Оксана Соловій
FATUM

Зміст книги: 58 розділів

Спочатку:
Глава 1
1775221200
119 дн. тому
Глава 2
1775221200
119 дн. тому
Глава 3
1775221200
119 дн. тому
Глава 4
1775221200
119 дн. тому
Глава 5
1775221200
119 дн. тому
Глава 6
1775221200
119 дн. тому
Глава 7
1775221200
119 дн. тому
Глава 8
1775250000
118 дн. тому
Глава 9
1775336400
117 дн. тому
Глава 10
1775422800
116 дн. тому
Глава 11
1775509200
115 дн. тому
Глава 12
1775595600
114 дн. тому
Глава 13
1775682000
113 дн. тому
Глава 14
1775768400
112 дн. тому
Глава 15
1775854800
111 дн. тому
Глава 16
1775941200
110 дн. тому
Глава 17
1776027600
109 дн. тому
Глава 18
1776114000
108 дн. тому
Глава 19
1776200400
107 дн. тому
Глава 20
1776286800
106 дн. тому
Глава 21
1776373200
105 дн. тому
Глава 22
1776459600
104 дн. тому
Глава 23
1776546000
103 дн. тому
Глава 24
1776632400
102 дн. тому
Глава 25
1776718800
101 дн. тому
Глава 26
1776805200
100 дн. тому
Глава 27
1776891600
99 дн. тому
Глава 28
1776978000
98 дн. тому
Глава 29
1777064400
97 дн. тому
Глава 30
1777150800
96 дн. тому
Глава 31
1777237200
95 дн. тому
Глава 32
1777323600
94 дн. тому
Глава 33
1777410000
93 дн. тому
Глава 34
1777496400
92 дн. тому
Глава 35
1777582800
91 дн. тому
Глава 36
1777582800
91 дн. тому
Глава 37
1777669200
90 дн. тому
Глава 38
1777669200
90 дн. тому
Глава 39
1777755600
89 дн. тому
Глава 40
1777755600
89 дн. тому
Глава 41
1777842000
88 дн. тому
Глава 42
1777842000
88 дн. тому
Глава 43
1777928400
87 дн. тому
Глава 44
1777928400
87 дн. тому
Глава 45
1778014800
86 дн. тому
Глава 46
1778014800
86 дн. тому
Глава 47
1778101200
85 дн. тому
Глава 48
1778101200
85 дн. тому
Глава 49
1778187600
84 дн. тому
Глава 50
1778187600
84 дн. тому
Глава 51
1778187600
84 дн. тому
Глава 52
1778187600
84 дн. тому
Глава 53
1778187600
84 дн. тому
Глава 54
1778187600
84 дн. тому
Глава 55
1778187600
84 дн. тому
Глава 56
1778187600
84 дн. тому
Глава 57
1778187600
84 дн. тому
Глава 58
1778187600
84 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!