Раді Вас бачити!

Близько опівночі всі, виснажені морем і сонцем, а дехто — ще й алкоголем, вгомонилися. Хтось уже поплентався спати, п’яних наполегливо вклали, інші розійшлися по котеджах малими групками. Повітря було втомлено-теплим, шкіра липла від солі й денного жару, але всередині мене жила інша температура — висока, пульсуюча, така, що не давала розслабитись.

Я взяла два великі рушники, зробила вигляд, що це звичайна прогулянка, і потягнула Марка до моря.

— Ходімо, щось покажу, — підморгнула я, відчуваючи, як грайлива зухвалість підмішується в мій голос.

— Приставати будеш? — він усміхнувся так, що в животі щось перевернулося.

— Авжеж.

Його рука тепла й сильна в моїй, і це вже саме по собі було передчуттям.

— Куди ми йдемо? — спитав він, коли я вела його вздовж кромки води, далі від котеджів.

— Подалі від світла, — кинула я, не озираючись.

Він тихо засміявся і беззастережно підкорився. Я відчувала його погляд на моїй спині, на шкірі, на кожній лінії мого силуету — від цього легенько тремтіли коліна. І десь глибоко підіймалася ніжна, але вперта хвиля: це моє. Моя мить з ним. Моя ніч.

Коли ми відійшли достатньо, темрява накрила нас м’якою чашею. Єдиним світлом залишився місяць — трохи розмитий у легкій димці. Я кинула рушники на пісок і сказала:

— Роздягайся. Купатись ідемо.

Я відчула, як його погляд ковзає моїм тілом, коли я стягнула сарафан через голову. Тепле повітря обійняло оголену шкіру, але всередині стало лише гарячіше. Я ступила у воду, нахилилася, вдивляючись…

І побачила.

— Дивись, — схопила Марка за зап’ясток і притягнула ближче, щоб він побачив це диво теж.

Він завмер. Тисячі мікроскопічних організмів спалахували відблисками в кожному коливанні води.

— Ходімо, — прошепотіла я і повела його за руку.

У кожному моєму русі, у кожному торканні води виблискували сотні дрібних вогників. Немов хтось розсипав по морю зоряний пил, і він спалахував у відповідь на наше дихання.

— Неймовірно, — видихнув Марк, лягаючи на морську гладь.

Вода обіймала мов тепла, жива тканина. Здавалося, вона реагує на нас — на наші рухи, на наближення тіл. Він, стоячи по груди у воді, розганяв руками легкі хвилі, і навколо мерехтіли тисячі синьо-білих крапок, мов води торкалися зорі.

— Ніколи не знав, що у Чорному морі є таке, — його руки знайшли мою талію, щоб притягнути в обійми, змушуючи обхопити ногами.

— Лише в серпні і лише тут. В місті я такого не бачила, — прошепотіла я, нахиляючись до його губ.

Тепло від його пальців обпікало шкіру крізь воду. Тіло відгукнулося одразу — як і завжди. Відгукнулося, потягнувшись до цього чоловіка з тією жагою, що вже ніколи не згасне.

Кров шуміла в голові. Ласкава хвиля пробігла хребтом і впала просто між стегон, збуджуючи до болю. Я вп’ялася пальцями в його плечі, відчуваючи твердість м’язів, знайому, рідну. Марк вже готовий був торкнутися мені між ніг і його ерекція давила на живіт, та я стала на ноги, ледве відпустивши його.

— Погана ідея робити це в солоній воді, — видихнула, намагаючись зібрати останні крихти самоконтролю.

Він слухняно вийшов за мною і розстелив рушник. Пісок під ногами був тепліший, ніж ніч. Я лягла сама й потягнула його на себе, відчуваючи, як серце б’є у горлі.

— Сподіваюсь, нас не побачать, — прошепотіла, хоча сама вже майже втратила здатність думати.

— Пофіг, — сказав він, і слово зникло в моєму роті, бо я вже тягнула його в поцілунок.

Його губи ковзнули по моїй шиї, грудях, збираючи сіль. Від кожного доторку я вигиналася, немов він клав руки просто на оголений нерв.

Його рука розв’язала мої плавки впевнено, але ніжно, і я різко вдихнула, бо це означало, що зараз…

Поштовх, що зупинив дихання на мить, і відчуття наповнення — такого, яке вже не просто про секс. Яке про з’єднання двох ідеально сумісних половинок.

А потім неспішні, обережні рухи — зовсім не в стилі Марка. Без того шаленого жадібного ритму, який зазвичай захоплював нас із перших секунд.

В цей раз секс не перетворився на божевілля, він здавався якоюсь сповіддю. Мовчазною, тілесною, покірною тільки нам двом.

Пристрасні поцілунки, одне дихання на двох, очі в очі, і тягучі, повільні, глибокі поштовхи — такі, які відкривають щось набагато глибше за секс. В них було усе: і бажання, і страх, і втома, і любов, яку я не мала права називати вголос. Так добре, так глибоко, так оголено, що хотілося плакати.

Мене розщепило на молекули. Вчепилася зубами в його плече, щоб не стогнати занадто голосно, відчуваючи смак солоної, прогрітої сонцем шкіри — такої рідної. А потім дивилася, як розносить його — ця мить завжди мала для мене майже містичну силу.

Моя голова на його плечі, і ми вдивлялися в темне небо, мовчки переживаючи відлуння оргазму. І чорнота неба явила нам Чумацький шлях, щоб ми знов затамували дихання на мить від усвідомлення безмежності всесвіту. І я неначе відчула, як всесвіт дихає разом з нами.

Час йшов, а жоден із нас не хотів повертатися, ніби можна так просто — на кілька подихів, на кілька хвилин — зупинити час і залишитися всередині цих тіл, цієї води, цієї м’якої темряви, що приховує нас від світу. Марк лежав на спині, поклавши руку під мою голову, і мені здавалося, що я відчуваю навіть його думки — як вони коливаються разом із хвилями.

І тоді він раптом сказав це:

— Поїхали зі мною до Канади.