Спочатку:
На сторінку книги
Емілі.
Ранок наступного дня в мене настає приблизно опівдні. Мені насилу вдається відірвати голову від подушки і змусити себе піти у ванну. Голова гуде тупим болем, горло неприємно першить і дере – мабуть, ніч на холодному балконі обернеться таки мені застудою.
З гардеробної не чути ні звуку. Цікавість переважує, і я обережно стукаю в двері, а не почувши відповіді – зазираю в комірчину Олівера. Там немає нікого, його ліжко акуратно застелене, на вішалках висять рівні ряди піджаків, сорочок і штанів, розсортованих за кольорами та відтінками.
Тут пахне чистим одягом і… Олівером. Ну причепився ж мені цей його запах! І що в ньому такого, скажіть на милість? Злюся на себе, і при цьому з задоволенням повільно втягую ніздрями повітря гардеробної.
Чую за спиною неголосний стукіт у двері спальні. Кулею вискакую з гардеробної. Ще не вистачало, щоб мене застали серед речей Олівера!
У коридорі я виявляю молоду миловидну дівчину в форменному одязі покоївки. У руках у неї піднос із тарілками, чашкою кави та склянкою соку. Вона широко мені посміхається, немов дуже рада мене бачити, і киває на піднос із їжею.
— Доброго ранку, міс Емілі! Чи не бажаєте поснідати? Я принесла Вам цілий піднос різних смаколиків. До речі, мене звуть Абігейл, але всі називають мене Абі, і Ви, звичайно, теж можете мене так називати, якщо Вам так буде зручно.
Абі балакає без угаву, при цьому заносить піднос у спальню, ставить на столик і розставляє на ньому принесену їжу.
— Я працюю покоївкою в будинку містера Бішопа. Він чудовий господар, просто чудовий! До того ж він дуже акуратний, тому роботи в мене небагато, ну Ви ж мене розумієте? — Абі змовницьки мені підморгує, — Крім мене зі прислуги в домі є кухарка Сесилія і дворецький Реджинальд, з ним Ви, я думаю, вже познайомились, адже в нього не буває вихідних, уявляєте, він сам від них відмовився! А ми з Сесилією вчора були на вихідному, тому не змогли Вас зустріти, міс Емілі, Ви вже нас вибачте!
Під нескінченну балаканину Абі я із задоволенням уплітаю омлет із беконом, смажену спаржу та панкейки з кленовим сиропом, запиваючи все це апельсиновим соком, а потім ще й кавою. Я наїлася на два дні вперед, але все так смачно, що я не могла зупинитися.
— Будь ласка, передайте Сесилії, що вона неймовірно готує! Все настільки смачно, що я готова вилизати тарілку.
— О, що Ви, це готувала не Сесилія. За давньою традицією сніданки в цьому домі для всіх в ньому присутніх, включно з прислугою, завжди готує містер Олівер. Я ж кажу, він дуже, дуже хороший господар!
Я так і застигаю зі шматком панкейка в роті. Олівер готує сніданки, та ще й для всіх у домі?! Хай мене грім поб'є, але я не можу собі навіть уявити цю картину.
— Ось цікаво, він при цьому одягнений у діловий костюм? — запитую я, намагаючись проковтнути нерозжований шматок.
— Ви теж помітили, як він любить костюми? — Абі злегка хихикає, знизивши голос, — На кухні він пов'язує поверх костюма фартух, щоб його костюм не постраждав.
У коридорі чуються чоловічі голоси, а потім якийсь гуркіт і чиєсь невдоволення. Я запитально зводжу брову.
— Не лякайтеся, міс Емілі, сьогодні в усьому домі встановлюють відеокамери. Як нам сказали – це для посилення безпеки, у нашому районі за останні півроку сталося вже два пограбування, уявляєте?!
Я чудово знаю, чому в домі ставлять відеокамери: для того, щоб стежити за нами з Олівером, за тим, як ми з ним виконуємо умови контракту. Але Абі я цього, звичайно, не скажу, тому згідно киваю на те, що безпека дуже важлива.
Переливи дверного дзвінка розносяться по домі. Абі захоплено притискає руки до грудей.
— Боже, я, напевно, ніколи ще не спостерігала такої метушні й такої кількості людей у цьому домі. Зазвичай тут тихо й порожньо, а сьогодні просто прохідний двір! Побіжу подивитися, хто там цього разу прийшов.
Вона дійсно практично вибігає з кімнати, залишивши двері відчиненими, і я зі здивуванням чую голос Аліші, що доноситься з першого поверху.
— Еміліїі! — дзвінко кличе вона мене і схоже вже починає підніматися сходами на другий поверх, — Де ти там сховалася?
Не можна дати їй увійти в спальню, вона все тут дослідить і виявить ліжко Олівера в гардеробній. Вельми дивний момент для без п'яти хвилин молодят. Хоча, здається, я щось говорила подругам про те, що ми не спимо з Олівером до весілля з релігійних причин. Ох, боюся, я скоро загрузну в цій брехні!
Як би там не було, краще не давати Аліші приводу для зайвих розпитувань. Тому я покидаю спальню і виходжу назустріч своїй несподіваній гості.
— Аліша! Оце сюрприз! Як тобі вдалося мене знайти?
— Викрутила яйця твоєму нареченому, — відповідає вона з непроникним обличчям. Побачивши моє замішання, продовжує, — та жартую, я в нього вчора прямо запитала вашу адресу, і він мені сказав. Добре, що в мене вистачило мізків її записати, бо останні два коктейлі під ранок в клубі остаточно стерли мою пам'ять. До речі, ми вчора і без вас непогано погуляли, хоча Кейті часом була занудною. До речі, як там твій коханий, він пережив цю ніч?
— Він давно поїхав на роботу, думаю, з ним усе гаразд. Ходімо, я тобі покажу сад перед домом, він прекрасний.
— Покажи мені краще, де тут бар, у мене розколюється голова, і мене може врятувати тільки Космополітен.
Стилістичні виправлення: "Раскалывается" замінено на "розколюється" (більш поширений і точний переклад).
— На жаль, у домі немає спиртного, — тихим писком відгукується Абі, яка стоїть за кілька метрів від нас і робить вигляд, що витирає неіснуючий пил із каміна, — я можу принести Вам аспірин.
Стилістичні виправлення: "Отзывается" замінено на "відгукується" (більш органічний український відповідник).
— О, нііі. Не можу в це повірити. Дім, де немає спиртного – це дім, де мене не люблять. Гаразд, давайте аспірин. Спробую якось пережити цей день, — Аліша важко плюхається в крісло й витягує ноги.
— До речі, Девід сьогодні мені дзвонив, — Аліша повертає до мене голову, коли Абі виходить з кімнати, — намагався з'ясувати, як ми з Кейті могли нічого не знати про твої заручини і взагалі про існування Олівера.
— І що ти йому відповіла? — намагаюся надати своєму голосу максимальної легкості з відтінком байдужості.
— Брехала, звичайно. Несла ту саму дичину, яку плела вчора нам із Кейті ти сама.
Стилістичні виправлення: "Дичь" замінено на "дичину" (хороший український відповідник у значенні "нісенітниця, дурниця").
Я чую кроки Абі, що наближаються, і встигаю тихо, коротко кинути:
— Поговоримо в саду.
Виявляється, у цього дому є вуха, і це маленькі рожеві вушка Абі. Невідомо, на кого вони працюють: на задоволення цікавості хазяйки чи на нишпорок, що стоять за татовим контрактом.
Боже, здається, я стаю параноїком.
