Спочатку:
На сторінку книги
Емілі.
Ми з Олівером уже збиралися приєднатися до решти гостей у саду, коли на під'їзній доріжці знову з'явилася машина таксі. З неї виліз черговий гігант і рушив до нас. Я здогадалася, що це, напевно, має бути Тревіс.
Шатен з досить коротким волоссям, густою видовженою бородою та добрими, втомленими зеленими очима просто вражав своїми розмірами. Зростом він точно не поступався Ітану, але був ширший за нього в плечах і набагато м'язистіший. Мені він нагадав величезного доброго плюшевого ведмедя.
Досить високий і спортивний Олівер на кілька секунд загубився в обіймах Тревіса. Потім Тревіс так само радісно уклав у свої обійми і мене. Я відчула себе мухою на грудях у Кінг-Конга. Цікаво, своїх друзів Олівер добирав за зростом? І Тревіс, і Ітан – високі ставні красені, просто як на підбір. Кайла я не враховую, він явно не друг Оліверу, хоча теж чортовськи красивий, якщо говорити об'єктивно.
Обмінявшись привітаннями та обіймами з Тревісом, ми всі втрьох прямуємо до місця проведення вечірки в саду. Видовище, що відкрилося моєму погляду біля бассейну, мене дещо спантеличило.
Кайл і Кейті стоять біля барної стійки з коктейлями в руках, при цьому Кайл щось шепоче Кейті на вухо, а та у відповідь заливається рум'янцем і сором'язливо сміється.
Біля столу із закусками у плетеному кріслі сидить, нервово стиснувши коліна, Аліша. Вона теж озброїлася келихом з улюбленим Космополітеном, але, здається, він сьогодні зовсім не допомагає їй розслабитися. Аліша тривожно кусає нижню губу, а обличчя її виражає розгубленість, безпорадність і майже дитячий страх. Такою я не бачила свою подругу з дня іспиту з математики в третьому класі.
Аліша напружено стискає свій келих. Її погляд в основному досліджує гравій навколо її крісла, але іноді вона піднімає очі й кидає короткі відчайдушні погляди на… чорт забирай, Ітана! Той сидить на м'якому садовому дивані й не відводить очей від екрана свого телефону. Не зрозуміло, чи помітив він взагалі, що за п'ять метрів від нього дівчина просто не знаходить собі місця від враження, яке він на неї справив?
Думаю, що Ітан звик до такої реакції на нього з боку жіночої статі. Але в даному випадку йдеться не про когось абстрактного, а про мою подругу, яку я, варто зауважити, ніколи ще не бачила в такому стані від близькості симпатичного чоловіка. Ну добре, від близькості дуже, дуже симпатичного чоловіка.
Але це ж, чорт забирай, Аліша! Їй байдуже на всіх чоловіків у світі разом узятих. Лише окремі індивиди можуть зацікавити її кількістю цифр на своєму банківському рахунку. І то при цьому в неї включається режим мисливиці, але ніяк не загубленого кошеняти з мультика.
Я прямую до Аліші й стаю перед її кріслом, затуляючи від неї Ітана. Вона розгублено піднімає на мене очі, в яких читається одне питання: «Що це таке зі мною відбувається?!»
– А чи не прогулятися нам до водоспаду, подруго? – я хапаю її за руку і практично насильно відводжу від басейну та веду вглиб саду. Аліша слухняно перебирає ногами, навіть не пискнувши. Відійшовши на достатню відстань, я нарешті зупиняюся й повертаюся до Аліші. Вона опускає очі й хмурить брови. Потім піднімає на мене погляд і з надією запитує:
– Ну правда ж він схожий на скандинавського бога?
– Ух ти, і ти теж це помітила? Він дійсно дуже красивий, Алішо. Але коли саме це тебе хвилювало в чоловіках? Думаю, ще він щє і не дурний, тому що займається юриспруденцією. А ось на скільки він заможний – сказати нічого не можу. Може він бідний, як церковна миша, і зрідка перебивається випадковими замовленнями? – я говорю це спеціально, щоб протверезити Алішу і повернути її з рожевих хмар на грішну землю.
– Кошмар! – сумно вимовляє Аліша, втупившись кудись убік. На її обличчі я бачу всю гаму емоцій, що терзають її зараз зсередини. Обіймаю її, погладжую по голові. Я завжди вважала, що Аліша холодна і розважлива, що вона апріорі не здатна захопитися чоловіком. А зараз переді мною стоїть дівчина, у серці якої вперше в житті зажеврів вогник закоханості. Їй страшно, вона не розуміє, що з нею відбувається і що їй далі робити з цим почуттям.
Я, крім усього іншого, сподіваюся на те, що моїй подрузі не буде занадто боляче. Що Ітан буде хоча б добрий до Аліші, навіть якщо у них нічого серйозного не складеться. Хоча… доброта у відповідь на любов може зробити боляче не менше, ніж холодність. Кохання шукає собі подібне почуття, все інше для нього сурогат.
– Що це зі мною, Емілі? Мені страшно, до того ж якась невідома істота зараз дряпає мені грудну клітку зсередини.
– Ця, як ти кажеш, істота – це паросток закоханісті в Ітана. Це ще не любов, ні. Але сильна симпатія захлиснула тебе з головою, моя хороша.
– Це завжди так боляче?
– Ні. Взаємне почуття може бути чарівним і прекрасним, воно дарує крила і розфарбовує навколишній світ усіма кольорами веселки. А справжня любов дарує спокій і щастя.
– У вас саме так було з Девідом?
– З Девідом? Я не знаю, чи була у нас з Девідом справжня любов. Можливо, це була закоханість, симпатія, захоплення. Чесно кажучи, я зараз найменше хочу думати про Девіда, мені і без нього турбот вистачає.
– А Олівер?
– Що Олівер? – я напружуюся.
– Він тобі подобається, Емілі?
– Ти з глузду з'їхала? Це мій ворог номер один. Ну гаразд, номер два, після батька, що вигадав цей дурний контракт. Я так сподівалася, що з твоєю допомогою зможу позбутися Олівера! А тепер я в повній розгубленості, Алішо. Я не розумію, що мені робити з моїм життям далі.
– Жити. Навіть якщо ваш шлюб затягнеться на три роки – це по суті зовсім невеликий термін. Хто знає, може, після закінчення цих трьох років тобі навіть не захочеться розлучатися з Олівером. Може, вас теж захлисне та сама чарівна хвиля взаємного почуття, чи як ти там це назвала?
– Ні за що, ти чуєш?! – я з обуренням захлинаюся повітрям і тупаю ногою, – ні за що і ніколи цього не станеться! Він зруйнував моє життя, а я дала собі обіцянку у відповідь зруйнувати його. І я знайду спосіб це зробити. Ось тільки увійду до нього в довіру, знайду його слабкі місця та больові точки. І тоді я помщуся йому за все!
Аліша дивиться на мене з сумом і співчуттям.
– Знаєш, а мені здалося, що ти подобаєшся йому. Він іноді кидає на тебе такі погляди… Навіть не знаю, як це назвати. Наче він дивиться на зимове сонце, але воно не засліплює його, а зігріває в мороз.
– Боже, Алішо, такі епітети… ти сьогодні вражаєш мене своєю романтичністю. А щодо Олівера – думаю, ти помиляєшся. Він усього-на-всього холодна і розважлива рептилія, яка, до того ж, дуже любить гроші. І заради них він готовий зламати життя кому завгодно.
– Угу. Он він, до речі, розшукує тебе. Мабуть, давно не ламав нікому життя, кулаки засвербіли.
Я озираюся. По садовій доріжці до нас дійсно наближається Олівер. На обличчі його читається тінь занепокоєння.
– Ви в порядку, леді? Я сподіваюся, це не Кайл винен у тому, що ви покинули вечірку?
– Все добре, ми вже повертаємося, – я беру Алішу під руку і, демонстративно обійшовши Олівера, веду її назад до басейну.
– До речі, цей Кайл – слизький тип, – шепочу я на вухо Аліші, – і він, схоже, взявся за нашу Кейті. Ти займайся Ітаном, а я спробую поговорити з Кейті. Ох і компанія в Олівера, суцільна нервотрепка від його друзів.
Аліша знову дивиться на мене в паніці.
– Як мені зайнятися Ітаном?
– Господи, Алішо, ну не з'їсть же він тебе. По-моєму він досить милий і чемний, мені він дійсно сподобався. Ну, не так, як тобі, звичайно, – говорю я зі сміхом, помітивши іскру ревнощів у її коротко кинутому на мене погляді, – просто поспілкуйся з ним, поговоріть про щось. Чоловіки завжди мліли від тебе - хтось від твоїх довгих струнких ніг, а деякі навіть від твоїх видатних розумових здібностей. Ти розумниця і красуня, Алішо! Я впевнена, у вас обов'язково знайдуться спільні теми для розмови з Ітаном.
Аліша вдячно посміхається мені, але як тільки в поле її зору знову потрапляє Ітан – вона починає панікувати й мимовільно вчіпляється в мою руку. Мені і шкода її, і в одночас смішно. Ось вже точно кажуть: і на мудру голову буває дурнота! Аж не віриться, що моя самовпевнена, холодна, розпещена, завжди тверезо мисляча і злегка стервозна подруга так вляпалася, закохавшись у хлопця з першого короткого погляду.
Я підводжу Алішу до диванчика, на якому сидить Ітан.
– Ітан, дозволь представити тобі мою подругу Алішу. Ми втрьох з Алішою і Кейті, – я киваю в бік Кейті, яка все так само не зводить зачарованих очей з Кайла, – дружимо з п'яти років, тобто практично все наше життя.
– Я вже мав честь привітатися з твоїми чудовими подругами, Кайл мене їм представив.
– Чудово. У мене є до тебе величезне прохання, Ітан. Чи не міг би ти показати Аліші став із золотими рибками? Вона їх просто обожнює.
– З превеликим задоволенням. Ви дозволите? – Ітан піднімається з дивана, ставить свій коктейль на невисокий столик і галантно пропонує Аліші свій лікоть. Та заливається фарбою (Боже, ось вже не думала, що Аліша вміє червоніти!), бере світловолосого гіганта під руку й слухняно вишагує з ним поруч по садовій доріжці.
Ну ось, одну подругу тимчасово прилаштувала, тепер терміново потрібно витягувати другу з чіпких лап Кайла.
Про Олівера я зараз думаю найменше. А ось він, стоячи зі склянкою води біля барної стійки, чомусь не зводить з мене очей.
