Спочатку:
На сторінку книги
Навколо вирувала весна й традиційно йшла невтомна підготовка до гучного та улюбленого, на просторах срср, свята першотравня. Кажуть, що у світі його вшановують як день праці, але для шостої частини суші, де ще майорять червоні прапори - то чергова мотивація до нескінчених гулянок.
Знову високе начальство не шкодуватиме власного здоров’я в лазнях і ресторанах. А простий люд піде радіти весні до лісочків та гаїв і вшанує «міжнародний день солідарності трудящих» шашликами й розпиттям всього, що ллється. Звісно трішки спалять лісопосадки та отруяться неякісним спиртним, але хто на таке зважає, коли в державі свято?
А ще на продуктових базах, непомітно для звичайних трударів, йде невтомний збір смаколиків для держслужбовців вищого рівня влади. Фасувальники складають до яскравих пакетів запаморочливо ароматну сиров’ялену ковбаску, осетрину та баночки з чорною й червоною ікрою. Ну, й трішки солодких дарунків з іноземних країн.
Ось директорка власноруч перераховує пакунки, згідно з наданим списком. Протирає лице хустинкою та кричить на когось, щоб приніс ящик з елітним спиртним... Ох, вже ці кляті свята! Вони додають не лише галасу, а й помітних збитків. Адже товари, за настановою партії, обійдуться еліті в копійки.
Та нічого! В залі повно зморщеної торішньої картоплі, а в діжці - протухлих івасів. Голодні трударі, заради свята, зметуть з полиць усе що завгодно (за завищеними цінами). А як розпродаж стихне, прибиральниця візьме стару ганчірку й пройдеться по крамниці зі шваброю. І все буде в ажурі, як завжди!
Наразі до райкому партії, зі сторони входу в підвал, під’їхав продуктовий фургон. Водій відкрив дверцята й почав заносити до будівлі коробки. Охоронець, для порядку, заглянув до однієї й тільки слинку проковтнув та сподівався, що і йому дістанеться один святковий набір. Ото вже дружина зрадіє! Не дарма симпатязі доводиться регулярно обслуговувати голодних райкомівських бабів, аби втриматися на посаді. Хоча інколи присіпається така відьма, що краще б він був страшним.
Невже за традиційними святковими приготуваннями з поля зору зникла кудись чарівна парочка? Та ні! Яринка з Яремою - в повному порядку. Просто вони не поділяють загального піднесення, адже їм достатньо дивитися в очі одне одному й слухати, як блаженні серця промовляють:
– Я тебе кохаю!
Весь передсвятковий тиждень адвокат Стахів мав щільний графік. Він вкотре намагався відбілити чесне ім’я людини, яку система щедро заляпала брудом. А Яринка готувалася до іспитів другого року навчання.
Тому закохані не шкодували сил, аби закінчити нагальні справи. А на святкові вихідні Ярема запланував дуже важливий захід. Він збирався познайомити кохану дівчину зі своєю мамою. Доктор психології Броніслава Шепіт - не просто професіонал з великої літери, а ще й принципова та сучасна дама.
Тільки Ярема геть не сумнівався, що Яринка сподобається їй. Адже для оцінки чистої душі цієї дівчинки не потрібен докторський ступінь. Достатньо просто заглянути в неповторні очі й побачити в них трохи старого болю та щасливі промені Кохання.
День котився до вечора, а вже завтра настане перший вихідний. Всюди з десятої ранку почнуть збиратися натовпи з прапорами й гаслами. Та сьогодні Яринка піде додому сама. Ярема попередив і вона не образилася. Адже бентежлива поїздка до гніздечка Коханого потребує неабиякої підготовки. Необхідно захопити в дорогу кілька речей, вимити шовкові коси та добре виспатися, щоб не осоромитися перед Його мамою.
Ось студентка вийшла з технікуму, попрощалася з друзями й пішки попрямувала в бік хати тьоті Фросі. Вона часто так робила, щоб розвіяти сум. А пізніше, разом з Яремою, вони влаштовували довгі прогулянки містом та весело куштували гарячі пиріжки.
Певно, що ближче до ночі закохані ховалися за кущами старого парку й цілувалися до запаморочення. Тільки коли на небі висипали зорі він проводив її додому. Тоді відмінниця хапалася за книжки й намагалася впоратися з завданнями. Для сну залишалося ще кілька годин ночі та вона готова була не спати взагалі, тільки б бачитися з Ним.
Раптом поруч зупинилось авто й з нього вигулькнув приємний водій:
– Даруйте, дівчино, я тут заблукав трохи. Не підкажете, як проїхати до універмагу? Ось на карті, будь ласка, покажіть...
Яринка лише встигла заглянути до карти, як сильна рука заволокла її на заднє сидіння й затисла рота. То був здоровило Рільник, а водій зірвався з місця й лишив на асфальті тільки куряву з-під коліс.
– Не смикайся, бо покалічу! А мені наказано доставити товар цілим і неушкодженим. Господар сам тебе пошкодить, а як не сподобаєшся, тоді пограємося ми, – розсміявся прислужник Дейнеки та легенько придавив, щоб Яринка втратила свідомість.
Коли прийшла до тями, була зв’язана, а ротик заклеєний скотчем. Авто вже вибралося за райцентр на трасу. Дівчина намагалася закричати та виходив лише тихий стогін. Вона тремтіла від страху й нічогісінько не розуміла.
Цей виродок сказав: господар? Виходить її викрадення хтось замовив? Але ж усі знають, що вона сирота й за неї ніхто не заплатить. Яринка була так шокована, що прослухала головний мотив.
Найбільше вона переживала про Ярему! Він на неї чекатиме, бо хотів познайомити з ненькою. А тепер, мабуть, образиться... І чому вона така невдаха? Може справді діє закляття відьми, про яке колись розповідала мама?
