Раді Вас бачити!

Приїхавши додому після ресторану, я вирішила прийняти душ і лягти спати. Світло в будинку не горіло, оскільки Женя, мабуть, уже спала, тому я вирішила її не турбувати.

Як кажуть, ранок вечора мудріший.

Я лягла спати.

Наступного ранку прокинулася раніше, приготувала собі сніданок, поїла, а потім залишила Жені записку:

«Женю, як прокинешся — поснідай. Гарного дня! Цілую ❤️

Віка»

Після цього поїхала до Олександра.

Дізнавшись його адресу, я приїхала до його будинку. Він був розкішним — поєднання каменю та дерева, з гарно облаштованими доріжками навколо.

На мить я уявила, як живу в такому будинку, але одразу ж відігнала ці думки.

Я відчинила двері й опинилася всередині.

Штори були щільно запнуті й майже зовсім не пропускали світла. У будинку панувала суцільна темрява.

Я підійшла до вікон і відсунула штори. Сонячне світло одразу заполонило вітальню.

Тоді я побачила безлад.

На столі та підлозі стояли порожні пляшки з-під віскі.

Я зітхнула й вирішила спочатку трохи прибрати, а вже потім піднятися до нього.

Коли з прибиранням було покінчено, я подивилася на сходи.

Вони вели на другий поверх.

«Що я взагалі роблю?» — промайнуло в голові.

Але я вже зробила свій вибір.

Піднялася сходами й знайшла його кімнату.

Олександр спав.

Я тихо сіла на край ліжка й обережно торкнулася його скроні. Він не прокинувся.

Я на мить затримала погляд на його обличчі, а потім легко торкнулася губами його губ.

Він прокинувся майже одразу й здивовано подивився на мене.

— Якщо ти будеш будити мене так щоранку, я буду найщасливішим чоловіком, — промовив він хриплуватим після сну голосом.

Я усміхнулася.

— Саша, нам треба поговорити.

Він уважно подивився на мене.

— Добре. Поговоримо.

— Але після того, як ти приймеш душ і одягнешся. Я чекатиму тебе на кухні.

Я легко поцілувала його в щоку, підвелася з ліжка й пішла на кухню.

Поки кавомашина готувала каву, я вирішила приготувати сніданок.

Зупинилася на сирниках. Замісила тісто й почала їх смажити.

За декілька хвилин сніданок був готовий.

І саме тоді на кухні почувся його голос:

— Так смачно пахне.

Я повернулася до нього.

— Сідай за стіл.

Поставила перед ним тарілку із сирниками та чашку кави.

Поглянула йому в очі й нарешті сказала те, заради чого прийшла.

— Я спершу хочу вибачитися, що так відштовхнула тебе тоді в ресторані. Але всьому є пояснення. Я поки що не хочу стосунків. Перед тим як почати працювати на тебе, я пережила зраду свого хлопця. Тому не хочу знову збирати своє серце по уламках.

Олександр на мить замовк.

Потім підвівся зі свого місця, підійшов до мене й обійняв.

— Якщо ти не хочеш поспішати, я це приймаю. Мені також довелося пережити зраду дівчини. А як щодо зустрічей, прогулянок? Без поспіху.

Я замислилася лише на секунду.

— Я згодна. І ще… іноді поцілунки.

Він усміхнувся й ніжно обійняв мене.

Між нами не було потреби в зайвих словах. Я лише на мить дозволила собі залишитися поруч із ним, а потім відсторонилася.

— Давай снідати.

Ми сіли за стіл і взялися за сніданок. Час від часу наші погляди зустрічалися, і кожного разу я мимоволі усміхалася.

— Дуже смачно. Дякую.

— На здоров'я.

Після сніданку ми прибрали зі столу й разом вийшли до автомобіля.

А потім поїхали до компанії.

Цей ранок був зовсім не схожий на звичайний.