Раді Вас бачити!

Так, я підлаштував свою смерть і змусив матір покинути територію України.

Звісно, я не залишив її без грошей на існування. На її рахунку залишилося достатньо коштів для комфортного життя.

Я зробив це заради своєї коханої.

Моїй матері не подобалося, що я обрав Віку. Вона хотіла бачити поруч зі мною якусь багату та впливову дівчину. Але неможливо змусити своє серце жити з людиною, яку не кохаєш.

Цей час я проводив у сестри. Тимчасово залишився в неї, доки все не владнається.

Одного разу я почув її розмову з Вікою. Женя попросила мене поговорити з нею, і я взяв телефон.

Першою заговорила Віка.

— Сашо, я маю вибачитися перед тобою. Я втекла, нічого не сказавши, не поговорила з тобою. І ще хочу сказати тобі, що я вагітна. Якщо ти не захочеш бути в житті дитини, я все зрозумію й буду жити з малюком сама.

Я не міг повірити, що нарешті чую ці слова.

— Я кохаю тебе, Віко. І я чекаю твого повернення.

— Кохаю тебе.

— Повертайся до мене. Ми будемо жити разом, одружимося, а наш малюк буде зростати в повній родині.

— Я скоро повернуся. До зустрічі.

— Цілую і чекаю тебе.

Розмова закінчилася, а я ще довго тримав телефон у руці.

Вона повертається.

Моя Віка повертається до мене.

Наступного ранку Віка написала, що вони вже прилетіли.

Я одразу поїхав її зустрічати. Перед дорогою заїхав до магазину й купив для неї її улюблені польові квіти.

Коли під'їхав до будинку, побачив Віку.

Вона була неймовірна — у легкій білій сукні для вагітних. Волосся було заплетене у дві коси, а на шиї сяяв кулон у вигляді зірки, який я подарував їй після її повернення.

Я вийшов із машини.

— Ти фантастично виглядаєш.

Коли Віка підійшла до мене, я ніжно поцілував її.

— Ти теж красивий, — усміхнулася вона.

Вона прийняла букет, сіла в машину, і ми поїхали до ресторану.

Під'їхавши, я допоміг Віці вийти з машини та відчинив перед нею двері.

Нас провели до столика. Офіціант приніс вазу для букета, і ми почали переглядати меню.

— Я буду грибний суп, салат «Цезар», а на десерт — шоколадний торт «Прага» та апельсиновий сік.

— А я буду такий самий суп, грецький салат і зелений чай.

Офіціант записав наше замовлення та пішов.

Я подивився на Віку.

— Віко, до вечора будь готова. У мене для тебе сюрприз.

— Обожнюю сюрпризи!

— Цього разу він особливий.

— Ти навіть не скажеш, з якої нагоди ми сьогодні кудись вирушимо?

— Ні. Це буде сюрпризом. Але він особливий для нас обох.

Віка усміхнулася.

— Я дуже хочу дізнатися, що ти запланував, але буду терплячою. І, мабуть, треба записатися до салону.

— Не хвилюйся. Команда Жені підготує тебе до цієї важливої події.

— Дякую, що ти є.

Я взяв її за долоньку й поцілував її.

— Це я дякую тобі, що ти є.

Після сніданку ми повернулися додому й почали готуватися до вечора.

До Віки приїхали дівчата з команди моєї сестри Жені, яка володіла салоном краси.

Щоб не заважати їм, я взяв свій одяг і пішов до іншої кімнати.

Прийняв душ, поголився, привів до ладу волосся й одягнув костюм.

Перед виходом ще раз перевірив, чи на місці обручка.

Вона була зі мною.

Я вирішив чекати Віку у вітальні.

Минуло близько пів години, і нарешті вона вийшла.

На ній була ніжна рожева сукня. Гарна зачіска й макіяж завершували її образ.

Я завмер на кілька секунд.

— Ти неймовірна.

Віка усміхнулася.

— Дякую.

Ми вийшли з будинку й сіли в машину.

Я зав'язав їй очі.

— Цікаво, що ти підготував.

— Усе дізнаєшся, мила. Трішки терпіння.

Приблизно через годину ми приїхали на місце.

Я допоміг коханій вийти з машини й розв'язав їй очі.

Віка розплющила їх і завмерла.

Перед нами височів старовинний замок, навколо якого все було підготовлено до вечора.

— Боже мій... Яка краса! Це ж моя мрія — побувати в замку й відчути себе принцесою!

Я взяв її за руку.

— Ти набагато більше, ніж принцеса. Ти моя королева.

Ми попрямували до замку.

Дворецький відчинив перед нами двері, і Віка з неймовірним захопленням роздивлялася все навколо.

Я зупинився поруч із нею.

— Це наш замок, кохана. Відтепер він належить нам.

Вона повернулася до мене з недовірою.

— Ти збожеволів?

Я усміхнувся.

— Усе для тебе, моя красуне.

Ми пройшли до красиво прикрашеної зали.

Там на нас уже чекали гості — найближчі люди, які хотіли розділити з нами цей важливий момент.

Ми пройшли до центру зали.

Я подивився на всіх присутніх.

— Я дякую всім вам за те, що ви сьогодні тут і що розділите з нами цей момент щастя.

Після цього повернувся до Віки.

Я став на одне коліно й дістав обручку.

— Віко, ти станеш моєю дружиною?

Вона не могла повірити в те, що відбувається.

На її очах з'явилися сльози.

Віка нахилилася до мене, допомогла підвестися й обійняла.

— Так. Я стану твоєю дружиною.

Я одягнув обручку на її палець.

У залі пролунали оплески, а музика наповнила простір.

Розпочався наш бал.

Я дивився на Віку й не міг повірити, що після всіх випробувань вона знову поруч зі мною.

Тепер у нас було те, заради чого варто було боротися.

Кохання.

Довіра.

І наша маленька родина, яка зовсім скоро мала стати більшою.

Після балу ми повернулися додому, щоб продовжити цей особливий вечір удвох.

Попереду на нас чекало нове життя.