Раді Вас бачити!

Наступні кілька місяців пролетіли швидко, у постійних турботах та хвилюваннях.

Несподівано зник купол над Курукіром. Сам собою відновився храм. Відкрилися для відвідування землі нагів. Вампіри прокинулися від багатовікового сну.

Навіть Арія поступово відчинялася. Як з'ясувалося саме там, змінивши владу, знайшли притулок люди чи правильніше сказати метаморфи. І ті, що жили на Аластрі, і ті, що прийшли пізніше із Сутінкового світу. Лише кілька жінок відмовилися йти, знайшовши своє щастя у вигляді драконів або ірлінгів, що прийшли їм на допомогу у тій ущелині. Деякі з них були з дітьми, які були прийняті в рід нового батька.

Усі ці місяці відбудовувалися міста, зводилися нові міцні будинки, повільно змінювалися заведені порядки.

— Володарка, вас щось турбує? — запитала приставлена до мене дбайливими чоловіками дівчина.

Так, я стала тією, ким ніколи не хотіла бути. Але так уже вийшло. На тому балу, якого я так боялася, але на якому була при повному параді. І, як не дивно, допомогла мені в цьому розлютована королева, що з'явилася прямо посеред коронації, разом з моєю дівчинкою в руках.

— Це я. Я маю стати володаркою та королевою. І отримати довголіття дракона, — кричала вона, кидаючись до мене.

— І як би ти його дістала? — усміхнувся Рей, що перегородив їй шлях, — Довголіття дракон може розділити тільки з істинною.

Поки довкола мене виростала стіна зі спин чоловіків.

— Я стала б твоєю істинною. Не дарма ж моя бабуся бачача. Вона навчила мене всьому.

Ось так ми й дізналися, хто продав секрет квітів гоісфрідусу та допоміг людям синтезувати їхній запах.

— Я уб'ю її, — вигукнула королева, заносячи руку над дитиною. — Якщо ти не підеш зі мною. Вибирай твоє життя чи життя твоєї доньки.

Дашка здригнулася, дивлячись на мене широко розкритими від здивування очима.

— Я піду з тобою. Відпусти її, — промовила я, виступаючи з—за спин чоловіків і радіючи тому, що жоден з них мене не затримував.

— Ні, мамо, ні, — гірко заплакала дівчинка, яка зробила свої висновки зі сказаних королевою слів, — я тільки тебе знайшла.

— Не бійся, Дашутка, все буде добре, — посміхнувшись, підбадьорила я дівчинку, дивуючись зволіканню покарання Ахлес.

Підійшла до королеви та встала, навпаки, з цікавістю спостерігаючи за тим, що буде далі. Утримати нас двох точно не вийде, а завдавши біль дівчинці, вона тут же помре. Мабуть, прочитавши цю обіцянку в моїх очах. Королева сіпнулася, випускаючи дитину.

— Біжи до Рона, — шепнула я їй і дівчинка, зірвавшись з місця, спритно помчала до оточеного стражами імператора.

Королева смикнула мене на себе, схопила за шию, притискаючи до неї гостре лезо і прикриваючись мною, як щитом. Кинула кілька обережних швидких поглядів на всі боки, видаючи таким чином своїх спільників. Ми зробили кілька кроків убік, а потім королева трохи послабила хватку, випускаючи з рук нам під ноги портальний камінь.

— Лежати, — долетів до мене уявний наказ Ксая, і я різко сіпнувшись, впала на підлогу, прикриваючи живіт.

— Ти як? Цілі? — Підняв мене на ноги, що був ближче до мене ірлінг.

Хитнула головою, втупившись у встромлений прямо в лоба красуні королеви кинджал. Так і не змогла промовити жодного слова, дивлячись на ту, що заради власної влади готова була занапастити інших. Тепер її очі виблискували порожніми очницями, а занесена з ножем права рука осипалася попелом. Обернулася на свого вампіра, перевіряючи наявність рук, і полегшено видихнула, коли ці самі руки притиснули мене до могутніх грудей.

— Не думав, що ти почуєш.

Шмигнула носом, відчуваючи полегшення, що затопило мене.

— Мамо, — долетів до мене дзвінкий голос Дашки. Дівчинка метнулася до мене, а наступного моменту і м'яке тільце вкарбувалося в ноги, обхоплюючи мене за талію.

— Ти як, Дашунь? Злякалася, — запитала я, рукою стикаючись з рукою Ксая, що, як і я, вирішив погладити малечу.

Новий біль, тягнучи, висмикнув мене зі спогадів.

Здається, треба покликати чоловіків, бо не пробачать, що все пропустили.

— Сара, поклич, будь ласка, правителів та лікаря.

***

— Ну як там? — окликнули дівчину, що вискочила з кімнати, п'ятеро чоловіків.

Але гучний дитячий крик пролунав раніше, ніж вона встигла відповісти, і всі п'ятеро ввалилися до кімнати.

— Вітаю вас із дочкою, — озирнувши поглядом схвильованих правителів, буркнув лікар.

— Дочкою? — здивувалися чоловіки, які всі ці місяці чекали народження хлопчика.

— Дочкою. Нагинею, — підтвердив лікар, розкриваючи пелюшки й демонструючи ошелешеним таткам немовля.

Ті лише дивилися, як тремтить маленький білий хвостик темноволосого немовляти, то ховаючись і міняючись на ніжки, то з'являючись назад.

— Але як? — розгубився Леон

А Демріан раптом розсміявся, штовхаючи його в плече.

— Вітаю, татко.

— Але як? — знову повторив ірлінг, ошелешено вдивляючись в обличчя дружини.

Аліна втомлено видихнула:

— Рецесивні гени. І не таке буває. Тим більше її бабуся була красунею, не дарма ж заради неї від трону відмовилися.

І поки розгублений ірлінг, невміло тримав маленький м'явкаючий пакунок, решта чоловіків, помилувавшись маленькою, оточили дружину:

— Дякую за доньку, кохана.

***

— Сестричка, — з тихим захопленням дивився на сплячу малу Деві, що повернувся з батьківського замку.

— Сестричка, — пошепки за ним повторила Даша. — Вона зовсім не схожа на маму.

— Зате у неї такий самий великий ніс, як і в тата Леона.

Дивом стримавшись, не пирснула від цього зауваження. Ось виростить Селена, розповім їй про ніс тата Леона, здавши старших із тельбухами.

— Все ж таки не дочекалися ранку? — прошепотів мені Рон.

— Не втерпіли, пробралися потай. І, здається, хтось їм у цьому допоміг. І він у мене отримає на горіхи.

— Думаєш, раз не допомогли підношення та улещування, то охоронець замку відгукнеться на твої вмовляння?

Хмикнула, не ставши відповідати. Налагодити контакт з невидимим охоронцем замку бачачих було моєю ідеєю фікс. Особливо, коли через два тижні кошмарних нічних пробуджень ми вирішили спробувати переночувати в ньому. Та так і лишилися. Тому, що саме в ньому мене не мучили кошмари. Саме він виявився однаково зручним для всіх чоловіків. І саме в ньому нас зустріли двома підготовленими дитячими кімнатами, одну з яких відразу захопила Даша, а другу обрав Деві.

Чомусь у голові спливла розмова з чоловіками відразу після балу, коли я сказала їм, що хочу, щоб дівчинка залишилася з нами. А вони замість заперечень сказали, що могла б і не говорити, вони вже й так давно зрозуміли.

— Я так вас люблю, — зізналася я, підхоплена на руки Роном.

— А я люблю тебе, крихітка. Ну що йдемо робити дітей?

— Швидкий, а як же дати новій матусі відновитися?

— Ми акуратно…

— Ще скажи не насправді, — розсміялася я, коли мене опустили в центр ліжка. — Не знаю, як ви, а я спати. Діти через місяць за вказівкою лікаря, — відвернулась, накриваючи голову подушкою.

Поруч прогнулося ліжко під важким тілом чоловіка, а мене одразу притиснули до грудей.

— Обов'язково, крихітка, — цілуючи мене, шепотів Рон, але я вже неслася в царство Морфея.

Чоловіки рідко залишалися зі мною всі вп'ятьох і наступна ніч після вимушеної помірності, напевно стане однією з таких спільних. Потім усе знову повернеться на круги своя, і чоловіки якось непомітно поділять ночі, приходячи в мою постіль по одному, і тільки Рон і Леон іноді змовившись, будуть приходити до мене вдвох, нагадуючи той шалений стрибок і ніч, що поєднала нас назавжди.

А поки що я безтурботно спала і бачила картинку райдужного майбутнього — себе, чоловіків та всіх своїх майбутніх дітей. Чорноокого сина та доньку, з теплими бурштиновими очима, якими я вже через півтора роки обдарую дракона. Сина Рона, такого ж чорнявого і зеленоокого, як мій аншер. Маленьку блакитнооку демонесу подаровану мною Демріну, доньку і сина Ксая, що народяться з різницею в один рік, і маленького сіроокого ірлінга, наймолодшого з моїх дітей, що народиться всього на три роки раніше, ніж дочка Деві й Даші, дитяча дружба яких переросте в справжнє кохання.

Бачила дітей Дейдри та Мартара. Сина Бріана, що знайде своє щастя з однією з арієк.

Навіть Еліяр вгамується, подорослішає, і цілком успішно очолить таємну канцелярію. Що стосується Арістики, то її він відразу після цих подій видав заміж за якогось провінційного аристократа, а Рей заборонив з'являтися при дворі. Брідіцея та Еб'єн після невдалого перевороту встигли втекти до Арії, та так там і загубилися.

А ось дід Рона, який попередив нас про задум Еб'єна і, як виявилося, весь цей час діяв на благо свого народу, після довгих наглядів і спостережень все ж таки увійде в нашу гучну сім'ю на правах єдиного діда.

Я бачила все це і була цілком щаслива, і тим здібностям, що в мене поступово розвивалися, і тим можливостям, що переді мною відкривалися, і тим, що на дереві життя з народженням моєї дочки розцвіла нова квітка…

— Ти хотіла мене бачити, дитя двох світів, — виник прямо переді мною невиразний розпливчастий образ того, кого я давно чекала.

— Ну, привіт, Аластрі...

— І тобі, привіт, остання з дрейвелі.