Раді Вас бачити!

13 років тому



Моя шкіра палала від болю голки, але й одночасно пекла полумʼям в тому місці, де Макс мене торкався пальцями. Впевнена, що він навмисно обрав це місце на спині. Але насправді, мені було байдуже. Дивне відчуття. Бути настільки байдужою до найдорожчого і найважливішого, що мала – власного тіла. Але моє тіло було не моїм в момент, коли чоловіки його торкались. Я літала в цей час в інших світах, галактиках і місцях. Мій розум закривав мене десь в безпечному місці, яке я давним давно створила на просторах власної свідомості. Але тут. Тут я була не Роксі, тут я була Віка. Просто Павлова Віка, що виїхала з села в далеку країну і її шиї зараз ніжно торкався тату-майстер, якому вона дозволила опинитися так близько. Не знаю з чим можна порівняти відчуття, коли ти присутній. Тут і зараз. В моменті. Відчуваєш все, що довкола. Надзвичайної сили концентрація, яка тебе не ранить. Запахи, слова, подих на шкіру, вітер, що лоскоче волосся, звуки шумного міста за вікном, музика, вібрації якої відчуваєш аж до кісток. Ось я сиджу, роблю вдих і видих, ковтаю слину, що назбиралась в роті, радію, що Макс дивиться на мою спину і йому не видно, як серце вистрибує з грудей. То он як воно? Відчувати життя, коли ти не під дією алкоголю, не вдихаєш задушливі парфуми незнайомців, ось як воно, відчувати дотики хлопця на тілі, коли він тобі дійсно подобається? 

Так, він теж був незнайомцем, але не тим, кого мені обрала Катя, а я сама обрала тут бути і сама дозволяю йому торкатись мене. А якщо я не захочу, то можу з легкістю зупинитись і піти. Боже, право вибору – це така свобода. Чому я ніколи не здогадувалась? 

Машинка гуділа, я сиділа тихенько і терпіла біль, цілком довіряючи хлопцю, якого знала практично півгодини, наносити на тіло символи, що лишаться тепер до кінця моїх днів. Досить відповідально, хіба ні? Та чомусь мене то не бентежило. Думала лише про те, що з кожним доторком голки до шкіри, я відчувала щось схоже на… насолоду? І це не могло не дивувати, адже… Біль? Мені до вподоби біль? Чи все ж таки той, хто цей біль наносить? 

– Ти можеш розслабитись, лялечко? Дуже напружені плечі, малюнок може вийти кривим, – прокоментував Макс і я враз голосно видихнула. — Слухай, давай поговоримо з тобою? Зазвичай, розмови відволікають від болю і процес проходить більш гладко. Якщо, звісно, хочеш. 

Я задумалась, бо й гадки не мала про що розмовляти з такими красенями. Точніше, я точно знала про що розмовляти з клієнтами та й ті розмови не викликали в мене багато страху. Це про інше. Я не знала про що говорити з чоловіками, до яких сама відчувала потяг, бо це в мене вперше. 

– Я навіть не знаю, що тобі розповісти. Зазвичай, мене просять не говорити, а робити свою справу. Мовчки, – з гіркотою в голосі промовила і в горлі зʼявився комок. 

– Слухай, я не засуджую. Ну, я про твою… професію, – він добирав слова, а я за звичкою вичавила з себе посмішку, наче Макс міг її побачити. 

– Та все ж. Думаю, що і не підтримуєш, – сумно відповіла, хоч не знаю, чому мене засмутила саме його реакція. 

– Кралечко, кожен в цьому світі виживає, як може. Так чи інакше, тебе життя виїбе. Краще вже самому планувати як, коли і в які дірки. Допоки тобі це приносить кайф – кайфуй, – доволі груба фраза, що змусила мене задуматися про той самий “кайф”.

– Хто сказав, що мені це приносить задоволення, – бовкнула я і прикусила губу. – Ем, я маю на увазі, що дівчата працюють в ескорті не від того, що безмежно люблять секс, – спробувала виправити ситуацію, але ще більше себе закопувала.

– Можна спитаю? – майже прошепотів Макс.

– Так. Чого вже соромитись? Тим паче, мені не треба дивитись тобі в очі, коли я говорю і ти навряд зможеш зрозуміти, що я тобі набрехала, – мої спроби самозахисту ще більше створювали напругу в повітрі.

– А ти смішна, – хмикнувши собі під носа сказав Макс і я не зрозуміла, що саме його розсмішило. 

– Мені таке рідко говорять, але дякую. То що ти хотів спитати? – тепер мене жерла цікавість, а я була не з тих, хто міг довго чекати до розкриття таємниці. 

– Чому ти це робиш? Ну. Чому ти обрала такий шлях? 

– Ти шукаєш краще пояснення, ніж гроші? – підтрунювала, хоча мені було боляче. Але я ніколи не обговорювала цю тему ні з ким окрім Каті, а вона називала тільки порядковий номер кімнат в готелях, куди треба зайти. А не про почуття чи емоційний стан, чи причини. Наш діалог пробуджував в мені самотність від якої прямо таки хотілося зігрітися навіть у п’ятдесятиградусну спеку. 

– Гаразд. Але… Тобі подобається? Ти не ображайся, але ти така юна на вигляд. Ти хоча б була повнолітня, коли розпочала? 

– Мені уже 19. 

– І як давно ти цим заробляєш? 

– Десь трошки більше року. 

– Тобто тобі виповнилось 18 і ти одразу…

– Так. Одразу приїхала сюди і почала працювати. Продала тут цноту. Непогано заробила. Мама зможе тепер зробити собі ремонт в хаті, а то й взагалі переїхати… – почала говорити на радощах про досвід повії в Дубаї, поки було комусь розповісти. Але зрозуміла, що голка перестала ковзати шкірою. 

– Так, стоп, – я розвернулась і подивилась на здивованого Макса і я не змогла зчитати, що саме стало причиною. – То твій перший раз? 

– Був з незнайомцем, якого я більше не бачила і власне, то і на краще, бо це було жахливо. Наче мене розрізали бензопилкою навпіл. Навряд я могла пробачити такий досвід своєму хлопцю, якого я б мала теоретично кохати. – Він просто слухав і мовчав.

– Але ж далі? Ти з кимось зустрічалась? 

– Ні. Окрім, як з клієнтами, – я опустила голову і втупилась в підлогу. 

– Але ж в тебе був секс з людиною, яка тобі подобалась? 

– Ні, – нарешті мені дійшло, наскільки жахливо це звучало і відчула просто люту хвилю жалю до себе. Ось що він хотів дізнатись. 

– Вибач, я не хочу ставити тебе в незручне становище, але, здається, ми уже набагато ближчі з тобою, ніж ти і твої клієнти завдяки цій розмові. 

– Гадаю, що так. Тож можеш питати ще. Про всі ці речі не знає жодна жива душа. Мені просто дивно про це говорити. Вибач. 

– Тобі якраз вибачатись немає за що. Я поліз туди, куди не просять. Насправді це не моя справа, Віка. Але це сумно. 

– Насправді, я просто не думаю, що в мене можуть бути нормальні стосунки, зважаючи на те, чим я займаюсь. Тож я і не намагалася когось шукати. Та й секс…

– Що? 

– Ну, ем…– як же мені було соромно з ним говорити про такі речі, проте хотілось нарешті виплеснути кудись все, що так довго збиралось, а він був схожим на людину, яка дійсно слухала мене чи не вперше… 

– Якось мені це не приносить задоволення про яке всі говорять. Типу, стало значно краще фізично, не так боляче, не так гидко, іноді навіть якісь певні речі подобаються, але зазвичай, весь час я роблю вигляд, що вправна, що отримую задоволення, що мені добре і знаю, що куди і як. Але…

– Але ти не знаходишся в процесі. Ти просто граєш роль. Ти імітуєш задоволення. – договорив Макс.

– Так. Бо як я можу отримувати задоволення з людьми, яких не знаю? Як я можу отримувати задоволення, якщо я сама себе не знаю? Як я можу насолоджуватись, якщо моя задача подарувати задоволення комусь… Сподіваюсь, я з цим справляюсь, бо інакше, мої справи дуже погані, – спробувала засміятися, щоб не заплакати. 

– Звучить, наче ти просто жива лялька. 

– Не те, що б я так себе називала, але здається, що так. Коли я з ними… Я не там. Справжня я, розумієш? 

– Здається, наскільки це можливо, звісно, розумію. Але…

– Але що? 

– Але зараз? Зараз ти тут? Не Роксі. Віка. Ти зараз тут? 

– Я тут, і чи не вперше я відчуваю себе у власному тілі… Повноцінно. – я розвернула голову і побачила Макса, що уважно дивився на мене своїми сірими очима. Всередині щось защемило і легка нудота підійшла до горла, бо в його очах була така цікавість до розповіді, що мені від того було майже фізично боляче. Навіть те, як пекла моя шкіра після тату і близько не порівнювалось з тим, що відбувалось в моєму серці. Наш погляд тривав трошки довше дозволеного і повітря навкруги почало ставати важким. Я привідкрила рота, щоб зробити видих і повільно подивилась на його губи. Мимоволі закусивши нижню губу, швидко ковтнула та перш ніж думки промайнули в моїй голові, Макс прочистив горло і випростався на стільці, сказавши: 

– Здається, ми майже закінчили. Зараз я видам тобі рекомендації з догляду, поясню, як правильно обробляти шкіру і можемо розбігатись, як в морі кораблі.

– Добре, якщо ти дійсно цього хочеш, – відповіла і відчула себе дурепою, яка за кілька годин встигла придумати, що він дійсно зацікавлений в мені. Але не спробувавши, то ніколи й не дізнаєшся.

– Макс. Ти хочеш, щоб я пішла, чи щоб я лишилась? 

– Що? 

– Я хочу, щоб ти навчив мене… 

– Ти про що? 

– Про секс. Навчи мене. Отримувати насолоду. Покажи мені, які візерунки ти умієш малювати не тільки голками по шкірі. Я хочу відчути. Не як Роксі, а як дівчина Віка, що зайшла в ці двері і зацікавила тебе. Покажи, що ти робиш, коли за секс не треба платити. Покажи мені, як це бути в своєму тілі під час процесу. Я хочу дізнатись…

Макс зняв з долоні одноразові перчатки, промив руки, і витер насухо їх рушником, мовчки обдумуючи мої слова. За кілька секунд він уже стояв поруч і мій ніс знову майже впирався в великі накачані груди. Я відчувала запах його шкіри і мені почало паморочитися в голові, та все ж говорити з ним, не дивлячись, було легше. Зараз же вся його увага знову була прикута до моїх губ і я й гадки не мала, що мені далі робити. 

– Ти впевнена, лялечко? Бо я можу і погодитись. Таких пропозицій ще ніхто не озвучував.

– А ти впевнений в тому, що це завдання тобі під силу? 

Він обережно підняв мою голову за підборіддя долонею і погладив великим пальцем щоку. Хвиля тепла від цього дотику пливла і далі всім тілом, аж до низу живота.

– Чи впевнена ти, що цього хочеш? 

– Здається, хочу. Вперше в житті хочу. Будеш моїм першим? 

Макс примружився, наче смакував мої слова, а потім нахилившись сказав: 

– Пообіцяй мені, що не брехатимеш мені. Ніколи. Я хочу, щоб тобі було справді добре. Навіть, якщо це більше не повториться.

– Обіцяю. 

І його вологий рот поглинув мене в пристрасному поцілунку…