Раді Вас бачити!

13 років тому

— Прокидайся давай, мразото!

Яскраве світло залило кімнату, в якій я спала. Воно безжально різало очі, висмикуючи з важкого, нетутешнього сну. Я примружилась і спробувала прикрити очі рукою. Голова гуділа, а в роті залишився неприємний присмак алкоголю змішаного з, бог його знає якою якості, колесами. 

— Що сталось? — Не дуже памʼятала ні де я, ні з ким, після вчорашньої вечірки в одному з клубів, куди ми вибралися в пошуках нових клієнтів. Але останнім часом точно почало напрягати, що я прокидалась від скандалів і невдоволення Каті. 

— Я тобі зараз розкажу, що сталось! Повія ти така!

Ляпас голосно пролунав на весь готельний номер. Звук вийшов дзвінким і повертався відлунням до вух. Гострий біль моментально пропік шкіру, змушуючи залишки сну вивітритися миттєво. Я вчепилась в щоку і поглянула на подругу, що стояла наді мною, розлючена до пари з вух. Катя важко дихала, її обличчя перекосило від люті, а в очах палала така дика ненависть, якої я ніколи раніше в ній не бачила.

— Якого біса ти мене лупиш? За що? — спробувавши прикрити оголені груди ковдрою, яка раптом здалася занадто тонкою і ненадійною, я протерла очі і поглянула на Катю більш усвідомленим поглядом. Щока пекла від болю, але більше від сорому і приниження, яке я щойно пережила. Мене, мов брудне кошеня, ткнули носом у власну беззахисність. Коли то вже скінчиться? 

— Ти з ним трахалась! — репетувала знову. 

— Та з ким я трахалась? 

— З Максом.

Шкірою пробіг холодок і дикий страх, від усвідомлення того, що зараз буде. Серце важко застукало в ребрах і різко закортіло зробити ковток води. 

— Це не твоя справа.

— Як це, не моя справа? Ну як?

— Бо те, з ким я сплю поза роботою, тебя не стосується. — Я переможно підняла брову і кинула на неї зневажливий погляд. 

— Стосується, якщо ти спиш з моїм чоловіком, мразота ти така.

Катя гепнула мене по голові подушкою, і цей абсурдний, дитячий жест став останньою краплею. В мені спалахнув справжній, чистий гнів. 

— Ще раз ти мене вдариш, я тобі відгризу ту саму руку, якою ти це зробиш, — просичала, мов та кобра, і Катя зробила два кроки назад. Вона знала, що в такі моменти я не жартую. Можливо, я і була тендітна дівчина, але ще з дитинства в селі могла надрати дупу будь-якому хлопцю. 

Просто обурливо! За цей час, що ми в цьому рабстві, я ні разу не ставила її авторитетність, знання і турботу про мене під сумнів. Катя завжди була людиною, яка знала, як виживати тут, яка витягнула мене з лайнового життя в селі. Та я навіть довірила їй продати мою цноту. Але з цим ляпасом мої очі нарешті відкрились — вона заздрила мені. Може, вона взагалі ніколи не була на моєму боці? 

— І з чого я мала зрозуміти, що він “твій чоловік”? — глузувала над нею, показуючи лапки пальцями. Отрута так і лилася з рота, я хотіла вколоти якомога боляче, аби помститись за цей ранок. Вона почала підстрибувати на місці, як кришечка від киплячого чайника. 

— Я сказала йому тебе не чіпати.

— Памʼятаю. Але не памʼятаю, щоб ти забороняла мені чіпати його.

— Думала, ти сама здогадаєшся, шльондра ти така. 

Чим далі я на неї дивлюся, тим більше дивуюся, що взагалі це терпіла так довго. 

— Слухай, ми не на базарі в Семенівці, окей? Досить репетувати. Він цього хотів, я хотіла. Я спитала, чи ви в стосунках. Він сказав ні. Чого ти ще від мене хочеш? 

— Хочу, щоб ти хоча б іноді вмикала в своїй дурній голівонці мізки, і навчилася ділити на десять те, що тобі говорять чоловіки. Ти не подумала, що він тобі просто збрехав?

— А ти не подумала, що з вас двох про ваші стосунки знаєш тільки ти? 

Ці слова влучили точно в ціль. Я бачила, як сіпнулося її обличчя, як вбивча впевненість на мить похитнулася, оголюючи жалюгідну правду. Вона геть його не цікавила. А мій телефон щодня був гарячий від його повідомлень. Ну і хто чий чоловік? 

— Ти зовсім уже нюх втратила, Віка. Га? Ти думаєш, що за рік трахання з чоловіками за гроші ти навчилась їх розуміти?

— Я думаю, що за “рік трахання з мужиками” я навчилась більшого. І досягнути можу більшого. Ніж просто продавати власне тіло за ті копійки, які ти почала мені підсовувати, віддаючи реальних клієнтів малим дівчатам.

— Ти сама ще нещодавно була малим дівчиськом, забула? А я тебе попереджала, мала. Ринок швидко забуває таких красунь, як ти. Вибач, але твоє личко надто часто зʼявлялось на виду, людям стало скучно. Вони хочуть свіжої крові. 

— Справді? Здається мені, ти сама говориш моїм клієнтам, що я захворіла, хоча насправді я сиджу вдома! Чи ти думала мені ніхто нічого про тебе не докладає? Складно, мабуть, жити і думати, що ти найрозумніша за всіх? Особливо складно, коли твою брехню викривають. Правда ж? 

— Заткнися! 

В мені давно зріло це відчуття. Дубаї навколо нас будувалися на великих грошах, і я бачила жінок, які мали все. Я більше не хотіла бути просто товаром, який Катя вигідно прилаштовує, а останнім часом, взагалі не займається мною. Гадаю, вона знайшла кілька нових дівчат, яких за такою ж схемою затягує в цей бізнес. 

— Ось це твоя відповідь на все! Залякати і піти, не даючи дівчатам навіть спробувати тут знайти легальну роботу і заробляти нормальні гроші! 

— О, то ти в нас повірила в казочку шейха Алі, який візьме тебе за третю дружину? Чи якийсь москаль тобі розповідав, що врятує з такого жахливого рабства і під крило забере? Ти така дурепа, Віко! 

— Або. Або. Я розумію, що в це складно повірити, але я вірю в те, що можу чогось досягти без участі чоловічого хуя в моїй глотці.

— І збираєшся ти це зробити на гроші, які зароблені глоткою? Не сміши мої панчохи.

Її слова кололи, нагадуючи про бруд, у якому ми обоє загрузли. Але я тримала удар. Я дивилася на неї й відчувала лише огиду та постійно нагадувала собі, що вона мене не зламає. 

— Чого ти від мене хочеш?

Я кинула оком, а там всього-на-всього пʼята ранку. Вона точно здуріла. За вікном тільки-но займався душний, маревом повитий дубайський світанок, а ми влаштували це пекло.

— Ти справді зараз хочеш сваритись через чийсь член?

— Ти справді думаєш, справа лише в тому, що він гарно вміє ним користуватись?

Я запитально поглянула на дівчину. В її очах, окрім злості, раптом проступив такий глибокий, майже дитячий відчай, від якого мені на секунду стало ніяково.

— Здається, що так.

— Здається, ти не розумієшся в коханні.

Коханні? Це слово прозвучало так дико в номері, де жило дві повії. Мені захотілося розсміятися їй в обличчя. Що вона взагалі верзе? Нам не світе ніяке кохання! Ніякий нормальний чоловік теж! 

— Може, я і не експертка, але ти щось сильно голосними словами називаєш те, що між вами відбувалось протягом кількох місяців. Звісно, тут тільки ти умієш ділити все на десять, що говорять чоловіки і бачиш, коли вони брешуть, але не шукай в його словах того, чого немає. Він мені особисто сказав, що це був лише секс. Між тобою і ним. І між мною і ним. І знаєш, що найцікавіше?

Я скинула з себе ковдру, відкидаючи будь-який захист чи сором. Я вибралася з ліжка і стала перед нею в абсолютній голій красі. Мені не було чого ховати. Моє тіло було моєю зброєю, моїм капіталом, і зараз воно було моїм маніфестом свободи від її контролю.

— Що?

— Я точно знаю, що між мною і Максом лише тільки секс. На відміну від тебе, подруго.

Вона стояла в заціпенінні і дивилась на мене, явно проклинаючи день, коли вмовила поїхати з нею і лишитись тут. Її ілюзії про велике кохання з тату-майстром розбилися об мою голу, цинічну правду. Вона виглядала знищеною, але в її застиглому погляді вже закипала нова, холодна помста.

— Начувайся.

— І що ж ти зробиш?

— Я… Я…

— Головка от хуя, Катя. От хто ти. Зійди з дороги.

Я штовхнула її плечем, сильно, зганяючи всю напругу, і подалася геть, відчувши, що день буде назавжди зіпсовано.

Переступила поріг ванної кімнати, зачинила за собою масивні двері й повернула замок. Клацання механізму прозвучало як остаточна крапка. Мене трясло від адреналіну та відрази до всіх: до Каті, до Макса, до самої себе. Обернувши кран, я ввімкнула воду. Гарячі струмені з шумом ударили об кахель, наповнюючи простір густою парною парою.

Раптом крізь суцільну стіну води та гуркіт душу до мене долетів різкий, оглушливий звук — це з силою гримнули вхідні двері в готельний номер. Вона пішла.

Я заплющила очі, підставляючи обличчя під гарячі краплі, які змішувалися зі сльозами, що нарешті прорвалися зовні. Разом із цим гуркотом дверей у мені оселилося чітке, холодне і безповоротне усвідомлення: наша дружба закінчена. Дівчинки з Семенівки, які разом на останній парті ділили єдину цукерку на двох й мріяли про красиве життя, більше не існують. Тепер ми були ворогами. І в цьому місті виживе лише одна з нас.