Раді Вас бачити!

Шість тижнів тому

Всі вікна в Хаґарті були завішені чорною тканиною, а біля кожної двері горіла свічка. Попереду поховальної процесії крокували дванадцять найкращих воїнів у повному спорядженні, по представнику від кожної провінції. За ними – десять придворних стражників з особистої гвардії короля Акрога. Вони несли величезних розмірів позолочене ложе, обрамлене дорогоцінним камінням. На ньому, вкрите м’яким хутром та найтоншими тканинами з вишитими мерехтливим нитками гербами, спочивав покійний правитель. Тільки забальзамоване та загримоване обличчя Акрога лишилось відкритим, щоб кожен міг побачити свого короля та проститись. Слідом за ложем йшли Хакон, його молодший брат Кхемер, овдовіла королева Керстен, і юна сестра Хельга. Завершували ешелон дванадцять лордів, васалів провінцій та інші представники державної знаті.

– Вітаю, братику. Тепер король – ти.

– Кхемер, затули рота, – прошипів Хакон. – Тобі дійсно здається, що зараз доречні час і місце для привітань?

На відміну від брата Хакон любив старого, нехай трохи божевільного та залежного від битв, але кожен має свої дивацтва. Це не відміняє факту, що для нього він був хорошим батьком. І як же прикро, що смерть зустріла його не на полі бою, як він би того бажав. Ще на шляху до кордону їх застала жахлива гроза, втім Акрог так поспішав, що наказав продовжити шлях і, звісно, відмовився злазити з вірного скакуна, чим тільки погіршив свій стан. З кожним днем ​​батько ставав слабшим, але так само рвався до бою, поки зовсім не здав, відмахуючись від мікстур і вмовлянь. А потім виявилось вже запізно. Здається, він втомився чіплятися за своє життя.

Звичайно, Хакон також розумів неприязнь і образу Кхемера, та хіба ж принц повинен поводитися подібним чином на публіці. У королівської сім'ї крім благ є зобов'язання та статути, а на додачу манери.

– Звісно! Державу не можна лишати без правителя. Одразу розпочнуться заворушення та інтриги. На престолі має сидіти законний спадкоємець, а це ти.

Кхемер ніколи і нічого не робив без причини. Зараз він навмисно казав все це в присутності своєї матері, яка вже кілька днів намагалась підбити його на змову проти брата. Керстен теж можна було зрозуміти. Вона хотіла бачити на троні власного сина, а не виродка від першої королеви. Адже як тільки Хакон прийде до влади, то вона втратить свою. Її місце в ієрархії посунеться, та й Хакон не стане дослухатись мачухи, не має вона на нього важелів впливу.

– Пропонуєш плюнути на пошану батькові та бігти за короною? – Хакон ледве стримувався, щоб не придушити молодшого на місці.

Обличчя Кхемера лишалось кам’яним, а очі сміялись. Так, він відчував огиду, що має тут крокувати і зображати с себе люблячого сина. Чому? Батько ж не любив його. Як би принц не намагався піднятися в очах отця і заслужити визнання, той тільки лаяв і глузував. Скільки проблем вдалося б уникнути, якби він хоч раз послухав Кхемера, але ні. Вогнем та мечем! А всі ці ваші логіки, ймовірності та інші науки – нісенітниця несусвітня. Батько навіть не володів іноземними мовами. А все тому, що справжній король завойовник, а не архівний черв'як!

Ось Хакона татусь любив! Старший син був схожий на нього в молодості: такі ж мужні риси обличчя, пшеничного кольору волосся і дужа статура, на щастя, не такий безглуздий. Перша королева встигла подбати про майбутнє виховання сина. Акрог обожнював її і не міг проігнорувати останнє бажання. Яка халепа, що Кхемер – син не від тієї ж дружини.

Втім, принц ні краплі не лицемірив, називаючи брата королем. Він чудово підходив на цю роль. А сам молодший ніколи не бажав влади, точніше бажав, але вважав за краще залишатися в тіні, щоб уникнути надмірної відповідальності. Його цілком влаштовували другі ролі, де немає великих зобов'язань, але є смачні привілеї. Тож бути радником брата, мабуть, було його щирим бажанням, а на трон він взагалі не претендував.

– Не зовсім, просто нагадую про твої прямі обов'язки.

– Дякую, запам'ятав. А тепер, будь ласка, заткни пельку.

На цьому невеличка сімейна суперечка закінчилася, свого Кхемер досяг, а тому далі вони йшли мовчки, слухаючи лише жіночий плач з боку вулиць і дивлячись на похмурі обличчя чоловіків.

Останній притулок правителів Гарліона – Собор Святих Отця і Матері – височів посеред столиці. Помпезний комплекс золотих споруд із двома велетенськими вежами по центру, що символізують Батька та Мати, і ще шістьма навколо – їхні діти. У Старших Брата і Сестри башти по висоті поступалися батьківським, у Середніх – Старшим, а Молодші задовольнялися найнижчими. Гострі сяючі шпилі кололи небеса, у матері та дочок – червоні, а в батька та синів – сині. По поверхах веж, нагадуючи бджолині стільники, виділялися невеликі овальні віконця з кольоровими рамами, також червоними і синіми відповідно.

Тіло короля Акрога спочатку відспівували у Батька, захисника та здобувача. Потім оплакували у Матері, хранительки сімейного вогнища та породіллі. Навпісля на цілу ніч залишали у Старшого Сина, воїна і володаря смерті. Коли Батько і Мати попрощалися з сином своїм, його Старший Брат мав забрати його до своїх земель, перед цим обговоривши з покійним усі умови потойбіччя. Тому саме у вежі Старшого підносилися дари, гарантуючи покійному гарне буття по той бік світу живих.

Після похорону, коли зовсім стемніло, а на вулицях жодна шавка не сміла навіть гавкнути, щоб не потурбувати угоду Старшого та Акрога, Кхемер забрів у винний льох. Він самостійно наповнив великий глечик з бочки торішнього розливу, який досі бродив. Підступна брага, що моментально виганяє розум з клепки. З нею і попрямував до брата, що горював на самоті.

– Мовчи. Не смій і слова сказати про коронацію, – Хакон дивився грізно, подавляючи, як і має справжній монарх.

Принц смиренно кивнув, ніби повністю погоджуючись, вказав на випивку, проте в думках аж ніяк не збирався відмовлятись від задуманого. Якщо батько не давав йому жодного шансу до кінця пояснити свої ідеї, то брат досить часто прислухався. А в нього якраз виник блискучий план, який допоможе закінчити безглузду війну з Баленсією та зміцнити позиції майбутнього правителя.