Раді Вас бачити!

Еріка прокинулася пізно вранці і тільки тому, що у двері наполегливо стукали. Вчорашні пригоди в тунелях не пройшли без наслідків, вона вимоталася, а потім ще довелося і докази підчищати. Кхемер так пристрасно жбурляв її від стінки до стінки, що сукня безнадійно забруднилася. Вона навряд чи придумала б гідну відмовку, в якій свинарні так вивалялась. Самій випрати? На жаль, вона не вміла, ніколи не займалася подібним. У обладунках заліз у річку, потер травою і готово, а тут... До того ж, сукня б не висохла до ранку, а Віві б знепритомніла, якби вона сказала, що вирішила погратися в служницю.

До речі, про Віві. Дівчина сумлінно намагалася розбудити господиню кілька разів, але та постійно відмахувалася, а потім і зовсім накричала. Тому вона покірно почала поратися по кімнаті: прибирати, наводити лад, але ніде не могла відшукати вчорашню сукню пані, щоб віднести прачкам.

Стук не припинявся. Хто і чого від неї хоче? Не зараз.

Віві визирнула за двері, щоб повідомити побажання принцеси, але в кімнату ввалився стривожений король. Він підскочив до ліжка з наміром обмацати чоло.

– Ти що твориш? – скривилася сонна дівчина.

Хакон змучено засміявся і скуйовдив волосся.

– Я думав, щось трапилося. Ти так довго не відчиняла. Хотів уже двері вибивати. А ти просто спиш без задніх ніг?

– Я всю ніч думала над планом, – збрехала Діва, не почервонівши.

– Вночі спати треба, – процідив чоловік, але не зло, а якось жартівливо і навіть мило. – Вставай. Магістр незабаром прийде. Чи ти перед ним у халаті сидиш?

– По-перше, ні. По-друге, він старий. По-третє, йди у ванну і не підглядай, поки я переодягатимуся.

– Я прийшов вибачитися за вчорашнє, – чоловік підвівся і розвів руки убік. – А тепер знову хочу придушити, – і різко опустив їх, ляснувши по собі.

Звук вийшов таким гучним, ніби кипа книжок впала зі столу.

– За сніданком придушиш. Ти вже поїв? До речі, мені дуже сподобалася та смажена яловичина, скручена у трубочки.

– Тоді спочатку накажу, щоб принесли яловичину, – видихнув король, визнаючи поразку, – а потім піду у ванну.

Еріка кивнула і посміхнулася. Боги, він готовий був зробити, що завгодно, аби вона посміхалася йому так частіше.

Поки Віві одягала і заплітала господиню, кілька разів намагалася спитати про сукню, але вона або перебивала, або ігнорувала. Потім у кімнату повернувся король. Вона хотіла не заважати і піти, але ж сукню, її треба почистити. Та й прачки, напевно, поцікавляться, чи все це і чому немає вбрання. Вони не найдружніші в палаці. Віві чомусь їм зовсім не подобалася. Завжди намагалися зачепити чи присоромити.

– Ваша Величносте, принцесо, – наважилася заговорити дівчина. – Перепрошую, але я ніяк не можу знайти ту сукню, яку Ви вчора одягали. Я обійшла всі покої…

– Я не знаю, куди ти її поклала, – огризнулася Діва.

– Ще раз перепрощую, – голос Віві тремтів, – але ввечері прийшов Його Величність, і Ви відпустили мене до ранку. А вранці я сукню не знайшла.

Та щоб тебе голодні пси роздерли, погань! Причепилася вона до цієї сукні! Нема і нема, не твоя справа! Еріка намагалася стримати гнів, не вистачало підставитися перед Хаконом і викликати в нього підозри.

– Коричневе така, з білою мереживною оборкою, – продовжувала лепетати служниця. – Може, Ви все ж таки пам'ятаєте, куди її поклали.

Вона пам'ятала, чудово пам'ятала, як нищила її.

– Коричнева? – замислилася Діва. – Ах, коричнева! Я спалила її.

– Що? – пробасив король здивовано, служниця ж мовчки схопилася за серце. – Як спалила? Навіщо палити сукню? Вона тобі не подобалася?

– Звичайна сукня, – буденно заявила Еріка. – Справа в тому, що я пролила на себе чай і вирішила підсушити пляму. Поклала сукню біля каміна, а спідниці як спалахнуть! – для ефектності зобразила полум'я пальцями. – Я злякалася, що влаштую пожежу, тому повністю закинула її всередину.

– Віві, ти вільна, – м'яко промовив король.

Служниця одразу рушила до виходу. Зрадниця. Керстен вона не послухала, віддано дивлячись у вічі Діві, а як Хакон наказав, так побігла, виляючи хвостиком.

– Еріко, між нами з Віві дійсно нічого не було, – взявся за виправдання Хакон, зробивши зовсім неправильні висновки. – Не треба знущатися з неї. Адже ти не така.

Ох, Еріка. Знала б вона, що ніхто не здатний зайняти його серце, адже вона вже в ньому міцно засіла, забарикадувалася, і відганяє інших стусанами списа та отруйними стрілами. І від цієї уявленої картини, він ледве стримав сміх. Може, змінити їй служницю?

– Я пам'ятаю. Масаж – не залишалося іншого вибору, окрім як підіграти.

Нехай краще тішить власне его надуманими ревнощами, ніж дізнається про їхні зустрічі з Кхемером. Для себе Еріка твердо вирішила: вона любить радника, в цьому немає ні її провини, ні його, так просто трапилося, доля. Хакона вона неодноразово попереджала про те, що не хоче виходити за нього заміж, і ніколи не давала приводу подумати, що він їй подобається. Так що нікому вона не зраджує, у неї всього один чоловік, причому він і взяв її невинність. Вона має повне право бачитися з ним та насолоджуватися ним. Те, що вона вчора говорила Кхемеру про своє ставлення до Хакона, правда. Дружба і нічого більше. Нехай і доведеться вийти заміж за друга.

– І мені начхати, – додала ніби ненароком.

– Я не знаю, хто і що тобі про мене розповідав, але це в минулому. Коли я засватав тебе, все змінилося. Я обрав тебе.

Чи надовго? Звичайно, Кая без волосся виглядає не так вже й привабливо, але навколо безліч інших блондинок, адже вони йому до смаку. На щастя, воїтелька змовчала, вирішивши не розвивати цієї теми, але задумалася про колишню фаворитку. Ні, з нею дружби точно не вийде. І не тому, що вона їй гидка, не тому, що у Каї немає образ на Керстен, а тому, що злість на Діву свіжа, наче відкрита рана, що не перестала кровоточити.

Сніданок проходив у тиші. Хакон намагався зав'язати розмову, але Еріка підняла палець угору і мовила:

– Батько вчив мене, що під час їжі рота потрібно відкривати тільки для того, щоб покласти в нього м'ясо, – і почала зосереджено жувати.

Чоловік здався. Не проганяє, та й то добре. Після балу Керстен, а точніше його викриття винних фрейлін, стосунки між ними потеплішали на десятки градусів, і він боявся зіпсувати це. Вона не готова зробити ще кілька кроків назустріч, не страшно, він зачекає. У них попереду ціле життя, нехай звикає потихеньку, як їй буде зручно.