Раді Вас бачити!

Підійшовши вже до кімнати Сохії, перед цим подолавши кілька довгих коридорів, принцеса почула стогін. Припала до вічка, через яке виднілося ліжко, але, мабуть, ним знехтували, вибравши якесь інше місце. І як Еріка не намагалася, побачити розпусницю чи її кавалера не зуміла. Серце раптом стислось. А якщо там Кхемер? Вони ж посварилися, отже, він цілком міг уночі навідатися до когось іншого. Стало страшно, набагато страшніше, ніж бути зганьбленою через те, що вона не невинна. Страшніше, ніж, якби Хакон застукав їх разом, оголеними в ліжку. Вона не могла змусити себе зрушити з місця, слухала, намагаючись вловити чоловічий голос, зрозуміти, хто його власник. Краще знати правду. Нехай це розірве її зсередини, але вона не буде сліпа і обдурена марними надіями.

– Дівчинко моя, ти неймовірна, – високий чоловічий голос, неприємний, як скрегіт металу по склу. – Подай вина.

Від напруги, що спала, Еріка сперлась долонею об холодну вологу стінку, другу ж притиснула до грудей, вирівнюючи серцебиття. Це не Кхемер. Не Кхемер! Дихання повернулося, що аж запаморочилося в голові. Не Кхемер.

– Слухаюсь і корюся, мій любий К'єлле, – грайливо прошепотіла фрейліна.

К'єлл? Чиє це ім'я? Знайоме. Гаразд, зараз не згадає, всі думки тільки про коханого. Адже він не забуде її? Не зрадить? Вони мають помиритися. Цього вона хотіла навіть більше, ніж помсти за Кегату. Що ж, сьогодні Сохії пощастило, причому двічі. Якби там був Кхемер… Адн! Вона б увірвалася і прирізала обох!

Діва тихо пішла геть, шукаючи сходи на четвертий поверх. І чим ближче вона підходила до них, тим виразніше чула писк і шебуршання. Світло від недогарка вихопило з темряви облізлу мордочку та червоні очі. В принципі, нічого незвичайного, щури завжди водяться в подібних місцях, ось тільки за цей день вона зустріла їх уперше. Потім з'явилася ще одна пара очей, і ще. Гніздо! Їх було не менше семи – брудні, худі з липкою шерсткою, і всі голодно дивились на неї. Добре, що вона не з полохливих і ніколи не розлучається з мечем. Найближчих два щури вона оглушила стусанами, а того, що підбіг до неї одразу ж розтоптала. Ще один вчепився в чобіт, але дублена шкіра витримала. Притисла його до стіни. Того, що дерся до неї по кам'яній кладці стіни, заколола кинджалом. Далі довелося добре танцювати чечітку. Із гризунами вона жодного разу так не воювала. Навіть втомилась трохи. З одного боку – це подарунок долі, і вона обов'язково нагородить розплющеною тушкою когось із фрейлін, але з іншого – її взуття замизкане в крові та змішаного з нею пилу, тому залишить сліди на місці злочину. Значить, доведеться роззуватися, адже повертатись до себе та відмивати – витрата дорогоцінного часу.

Судячи з мапи, просто біля підйому знаходилася кімната Хелени. Воїтелька дістала хустку і взяла нею одного з щурів за хвіст. Акуратно несла на відстані витягнутої руки, поки не дісталася таємних дверей. Прислухалася, оглянула простір через щілину над каміном – темно, тихо. Притулила вухо – сопіння. Хелена спить! Чудово. Правду кажучи, Діва навіть не здогадувалася, котра вже година, адже вона довго простояла біля покоїв Сохії, спочатку переживаючи, а потім приходячи до тями.

Сховала свічку за поворотом, повернулася та зняла чоботи, перевірила вхід. Фальшива стінка з одного боку каміна від'їхала безшумно. Знову підібрала кривавий трупик. Згадалося, що Хакон просив діяти без жертв. Цікаво, розсердиться, дізнавшись, що вона знищила популяцію щурів? Мимоволі посміхнулася.

Діва навшпиньки кралася до ліжка своєї жертви, готова будь-якої секунди падати ниць або ховатися за предметами інтер'єру. На щастя, Хелена спала, як убита, похрапуючи, ніби вона й не леді зовсім. Обережно опустивши щура на подушку збоку, вже набагато швидше перетнула кімнату і шмигнула в тунелі. Розумніше було б повернутись, ось тільки її тягнуло до Ніклариси. Тепер вона точно знала її слабкість і збиралася скористатися нею сповна.

Принцеса обійшла спальню і потрапила до гардеробу фрейліни, взуття так само зняла в проході, щоб не залишити доказів. Вийняла клинок і з задоволенням почала перетворювати дороге вбрання на лахміття, щедро дірявлячи, розриваючи і відрізуючи шматки тканини. Оце красуня завтра зрадіє, втім, як і її подруга, у якої, безсумнівно, вирвуться захоплені верески.

Задоволена роботою, Еріка повернулася до себе. Відмила у ванній кров на чоботях, а замарану хустку кинула в камін, полум'я вдячно затріщало, приймаючи частування. Потім вона переодяглася в нічну сукню і заховала костюм подалі в гардеробі. Ось тепер можна йти спати зі спокійною совістю.