Раді Вас бачити!

Майже всю ніч Еріка провела в очікуванні Кхемера, аж поки сон не застав її зненацька. Скільки разів він вже порушував свої обіцянки, а вона все вірила і сподівалась, знаходила для нього виправдання. Непомітно для самої себе відключилася і розплющила очі, коли у вікно увірвалося яскраве ранкове сонце. Він не прийшов.

Звісно, трапитись могло, що завгодно. Найбанальніше, його виловив Хакон, щоб поговорити, або ще щось сталося, що вимагало б уваги радника. Але на душі ніби камінь повис. Вони тоді розпрощалися не найкращим чином. А що, коли він так сильно засмутився через інцидент зі зниклим бажанням, що цієї ночі побіг до Аніки чи Санни доводити самому собі, який він мужик? Ні, він би не вчинив так. Діва чудово пам'ятала його ревнощі та розпач. Напевно напився і заснув, правду кажучи, цей варіант подобався їй більше. Вмить кров у жилах застигла. А, можливо, він вже дізнався про поцілунок?

Еріка довго докоряла собі і намагалася зрозуміти, чому не відреагувала блискавично, а потім дійшла висновку, що близькість з чоловіком не піддається контролю – це її слабкість. Тут очевидно, що чоловік має бути їй не огидним. Невже вона така зіпсована і готова кидатися на кожного, хто хоч трохи їй симпатичний? Ні, безперечно ні. Вона намагалася відштовхнути, але все сталося настільки несподівано, що новий досвід і відчуття на мить затьмарили розум. Раніше вона цілувалася лише з Кхемером, якщо не згадувати про грубий удар, так, саме удар, що закінчив двобій з королем і позначив її програш. Поцілунки радника були спекотними, владними, поглинаючими і отруйними, п'янили все всередині. Від них тремтіли коліна, зароджувалося бажання, частішало дихання. А поцілунок Хакона, хай і без дозволу, швидше пестив, ніж підкоряв. Чоловік намагався віддати себе, а не забрати її. Однак, що невимовно тішило, жодного бажання вона не відчула. Тож, якщо порівнювати, Кхемер однозначно перемагає.

Діва струснула головою, проганяючи думки. Що толку мучити себе марними припущеннями. Навіть якщо Кхемер знає, то не зможе стриматись і прийде з'ясовувати стосунки, тоді й поговорять. За звичаєм вона вмилася, а потім Віві допомогла їй одягтися і заплела волосся. Перед магістром Еріка постала у всеозброєнні, назубок розповідаючи порядок весільної церемонії, проте, ближче до кінця заняття, на неї чекали неприємна звістка.

– Я ніколи не сумнівався в тобі, донечко. Ти чудово все засвоїла, молодець. Мені навіть сумно розлучатися з тобою, – зітхнув Інґмар.

Як це розлучатися? Невже занять більше не буде?

– Того, що я знаю, недостатньо, магістре. Ви просто повинні продовжити моє навчання! – спалахнула принцеса.

– І я продовжу, донечко, але вже після коронації, – лукаво посміхнувся старий.

Ось негідник! Спеціально надумав її розіграти! Як сформулював!

– До весілля залишилося зовсім небагато часу, а тому мені наказали не турбувати тебе зайвими знаннями. До того ж тепер тобі справді буде не до уроків зі мною. Стільки всього потрібно встигнути, щоби добре підготуватися.

Час пролетів зовсім непомітно. От ніби вона тільки переступила поріг карети і побачила Кхемера, а минув майже місяць. Через вісім днів вона стане дружиною Хакона, а через шістнадцять і зовсім королевою Гарліона. Вона була твердо впевнена, що план радника не спрацює. Яку б провину не відчував Хакон перед братом, хоч би як не був закоханий в Дітамию, договір між ним і Рогнвальдом підкреслював, що Еріка отримає титул королеви, не дружини радника, а дружини короля. І ніякі відмовки, жодні виправдання чи посилання на обставини, що склалися, та їхні особисті бажання не мають ніякого значення і нічого не важать. Король повинен тримати своє слово, інакше який він король? Хто після цього взагалі захоче мати з ним справу, якщо він закріпить за собою репутацію ненадійного і легковажного правителя.

Після обіду з'явилася незадоволена Кегата. Вчора їм так і не вдалося нормально поговорити: то одне, то інше. Вона жадала пояснень і щодо Хелени, і щодо короля. Зрозуміло, що Еріка зовсім не повинна їй про щось доповідати, але ж вони подруги, до того ж по один бік барикад. Вона довела свою вірність і багатьом пожертвувала. Діва не могла проігнорувати ці факти, тому виклала все, як є, навіть розповівши про рушницю. Тільки поцілунок був прихований, не хотілося б постійно чути підколки та радісні вигуки.

– Дітамія надто самовпевнена, у цьому її помилка, – міркувала фрейліна. - Не знаю, хто як, а я виразно бачу, що король у тебе закоханий по вуха.

– Сходи до лікаря, перевір очі, – огризнулася принцеса.

– Можу тобі порадити те саме.

У двері несподівано постукали.

– Ну ось, знову, – насупилась Кегата.

– Я нікого не чекаю. Обіцяю, сьогодні мій час належить тільки тобі, – запевнила Діва і вирушила відчиняти.

З приходом подруги вона відіслала служницю аж до вечері. Нема чого їй вуха розвішувати. Нехай її гарліонський залишає бажати кращого, але вона цілком здатна щось зрозуміти уривками, а потім взагалі скласти їх в жахливу за змістом картинку.

– Доброго дня, принцесо, – присіла у реверансі Кіфа. – Дозвольте приєднатися.