Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 12. Маска дружби
Наступного дня Тетяна вирішила діяти за своїм планом. Вона знала: щоб Соломія нічого не запідозрила, треба наблизитися до неї під виглядом дружби.
Соломія сиділа в аудиторії перед лекцією, старанно вивчала сольфеджіо, гамма за гаммою, мелодичні вправи. Її пальці вже впевненіше торкалися клавіш, і вона відчувала, що завдяки порадам Ніки поступово стає кращою.
Раптом поруч пролунав голос:
— Привіт.
Соломія обернулася й завмерла. Перед нею стояла Тетяна — колишня Артура. Її серце стиснулося, подих перехопило.
Тетяна усміхнулася, наче нічого не сталося, і тихо промовила:
— Я знаю, що ти тепер дівчина Артура. Він був моїм… але це вже в минулому. Ми ж тепер одногрупниці, давай дружити.
Соломія розгублено дивилася на неї, не розуміючи, що відбувається. А здалеку за ними спостерігала Ніка. Вона бачила, як Тетяна намагається підступитися до Соломії, і це виглядало підозріло.
Тетяна продовжила, роблячи вигляд, що говорить щиро:
— Загалом, я хочу переїхати до твоєї кімнати. Моя сусідка занадто гучна. Будемо разом, допомагати одна одній. Якщо щось буде незрозуміло — можеш питати мене.
Соломія, ще не усвідомлюючи небезпеки, усміхнулася й відповіла:
— Добре… ми ж одногрупниці.
Але Ніка, яка спостерігала за ними, відчула: у Тетяни немає добрих намірів. Вона щось замишляє. І головне — це могло бути пов’язано з Максимом.
Ніка стиснула кулаки й подумала: «Я простежу за нею. Якщо вона працює на Максима, я не дозволю їй нашкодити Соломії. Тим більше, Артур — мій брат, і я знаю, як він дивиться на Соломію. Я не дам зруйнувати їхню любов».
Дні минали, і Соломія справді почала захоплюватися Тетяною. Вона дивилася, як та красиво вдягається, робить макіяж, і навіть вирішила навчитися в неї кільком жіночим хитрощам. Тетяна лише фиркала, але дозволяла Соломії брати приклад.
Перед парою Тетяна навіть допомогла їй трохи із сольфеджіо — показала, як правильно писати домінантовий акорд і субакорд. Та всередині вона стримувала злість і вирішила непомітно «проучити» Соломію.
Одного разу, коли Соломія старанно писала ноти у своєму зошиті, Тетяна, спостерігаючи за її старанням, «випадково» пролила воду на сторінки. Соломія цього не помітила й не запідозрила нічого поганого — вона була надто наївна. Тетяна ж стояла з ледь помітною ухмилкою.
Та саме в цей момент до аудиторії тихо зайшла Ніка, щоб провести час із подругою. Вона побачила все й різко сказала:
— Тетяно! Що ти робиш?
Тетяна не встигла сховати пляшку й розгубилася.
— Я? Що? Нічого не робила… — почала вона прикидатися.
Але Ніка швидко підняла пляшку з-під столу й показала її.
— Ти пролила воду на ноти! Ти що, здуріла? Ти щось задумала? Ану геть звідси!
Соломія, почувши це, розгублено втрутилася:
— Стривай, Ніко… може, вона справді випадково…
Тетяна миттєво підхопила момент, зіграла роль ображеної й винної:
— Пробач, Соломіє… Я думала, ти образишся.
Соломія зітхнула й сказала:
— Прощаю.
Ніка ж була обурена:
— Я не вірю! Ти повинна піти, Тетяно.
Тетяна з удаваною покірністю вийшла з аудиторії, але її очі блиснули холодним вогнем.
Ніка ж повернулася до Соломії й сказала серйозно:
— Не довіряй їй. Вона нарочно це зробила.
Соломія суворо відповіла:
— Досить, Ніко. Вона допомагала мені. Прошу…
Ніка замовкла, але в її серці зріла рішучість. Вона вирішила мовчки стежити за кожним кроком Тетяни, щоб захистити Соломію від небезпеки.
