Раді Вас бачити!

Глава 23. Повернення Артура

Настав день, коли Артур повернувся з армії. Він мріяв про одне — розповісти матері й батькові, що одружується із Соломією. Але він ще не знав: його мати вже чула про це й була спокійна лише тому, що вважала Соломію зниклою з його життя.

Батьки зустріли його з розкритими обіймами, радіючи поверненню сина. У домі панувала тепла атмосфера, але Артур одразу перейшов до головного:

— Я хочу вам сказати… Я одружуся на Соломії. Ми познайомилися ще в бабусиному селі, і тепер я хочу, щоб ви зустрілися з її родиною.

Мати, Світлана, різко змінила вираз обличчя. Її погляд став холодним, а руки схрестилися на грудях.

— Сину… я вже знаю, хто твоя наречена.

Артур здивовано запитав:

— Правда? Звідки?

— Ніка, твоя сестра, розповіла. А ще йдуть чутки… — відповіла мати. — Виявляється, вона твоя одногрупниця.

— Так, вони дружать, — підтвердив Артур.

Світлана зітхнула й сказала з осудом:

— Сільська дівчина погано впливає на вас. Але більше ти її не побачиш.

Артур розгублено вигукнув:

— Як це? Я хотів, щоб ви познайомилися з її родиною!

Мати холодно відповіла:

— Цього не буде. Соломія вже з іншим.

Артур відчув шок.

— Неправда! Вона чекала мене!

— Мені шкода, сину, але мені розповіли з села, що вона поїхала, — сказала мати.

Артур закричав:

— Це брехня! Вона добра й мила!

Батько гримнув кулаком по столу:

— Мовчи й слухай нас!

Світлана додала:

— Придивися краще до Тетяни. Вона тебе чекає.

Артур вибухнув:

— Ви з глузду з’їхали! Я не люблю її! Все, я йду!

Він різко вийшов із дому, грюкнувши дверима.

Мати зітхнула й сказала чоловікові:

— Ну що ж… хай остигне.

А батько відповів:

— Це пройде. Краще так, ніж із якоюсь сільською без статусу.

Світлана тихо додала:

— Головне, щоб він не дізнався правду…

Ніка, повернувшись в Україну разом із Марком, одразу вирішила подзвонити Соломії. Але у відповідь почула холодний голос оператора: «Абонент тимчасово недоступний».

Її серце стислося від тривоги.

— Марку… щось сталося. Вона завжди відповідала мені, а тепер мовчить. Я відчуваю, що Тетяна й Максим щось зробили з нею.

Марко обійняв дружину, намагаючись заспокоїти:

— Не хвилюйся, кохана. Якщо вона не виходить на зв’язок, треба діяти. Ми можемо звернутися до поліції.

Ніка задумалася, але в її очах спалахнула рішучість:

— Спершу я піду додому. Я знаю, що Артур уже повернувся з армії. Він мусить знати правду. Я поговорю з ним.

Марко кивнув, підтримуючи її рішення.

— Добре. Ми разом знайдемо Соломію.

Ніка відчувала: попереду чекає важка розмова з братом. Вона мусить розповісти йому про свої підозри, навіть якщо батьки будуть проти. Адже тільки Артур зможе врятувати Соломію, якщо вона справді в небезпеці.

Ніка приїхала додому, і батьки зустріли її на порозі.

— Артур щойно вийшов, — сказала мати. — Побудь із ним, він засмучений.

Ніка, нічого не підозрюючи, пішла в сад. У бесідці сидів Артур, похмурий і пригнічений. Його плечі були опущені, а в очах — сліди болю.

— Братик, що з тобою? — вигукнула Ніка, підбігаючи до нього. — Ти бачився із Соломією?

Артур підняв погляд і тихо відповів:

— Соломія з іншим… усе скінчено.

Ніка від шоку закричала:

— Ти що, дурненький? Вона пропала!

Артур різко підвівся:

— Як це пропала? Батьки сказали, що вона з іншим.

Ніка перебила його:

— Це лише чутки! Вони не знають правди. А звідки вони взяли таку інформацію?

Артур розгублено відповів:

— Вони сказали, що ти розповіла.

Ніка застигла, і в її очах спалахнула лють. Вона зрозуміла: Тетяна натравила батьків проти Соломії.

— Знову ця Тетяна… — прошепотіла вона, стискаючи кулаки. — Надя мені розповіла, що вона забрала Соломію на катер.

Артур з жахом вигукнув:

— Що? Знову Тетяна? А батьки їй повірили… Моя бідна Соломія…

— Я їй дзвонила, але вона не бере слухавку, — сказала Ніка.

— Дзвони ще раз! — наказав Артур.

Ніка дістала телефон і раптом побачила повідомлення від Соломії: «Моя дорога подруго, привітай мене. Ти станеш найкращою тіткою, а можливо й хрещеною. Я вагітна. Твій брат стане батьком…»

У Ніки перехопило подих, вона поблідла й мало не впала. Артур підхопив її й посадив на лавку.

— Що з тобою, сестро? Що там написано?

Ніка зі сльозами в очах відповіла:

— Вона написала мені… що я стану тіткою. Артуре, твоя Соломія вагітна. Ти станеш батьком.

Артур застиг, його обличчя зблідло. Він зрозумів: Соломія носить його дитину. І тепер вона в небезпеці через Тетяну.

Артур, ще не оговтавшись від новини, всередині відчував хвилю радості й тривоги водночас. Він піднявся й вигукнув:

— Мій дитина… мій малюк! Соломія носить мою дитину! Я мушу сказати всім!

Ніка обняла брата, сльози блищали в її очах:

— Так, ти станеш батьком. І тепер батьки повинні все зрозуміти.

Велика родинна вітальня наповнилася напругою, коли Артур зібрав усіх. Він стояв перед ними, сповнений рішучості:

— Я хочу, щоб ви знали правду. Соломія носить мою дитину. Вона моя наречена, і я не відмовлюся від неї.

Ніка показала батькам повідомлення від Соломії. У ньому були слова про вагітність і майбутнє хрещення.

Світлана застигла, її обличчя зблідло й стало кам’яним.

— Що ж я наробила… — прошепотіла вона.

Ніка не стрималася:

— Мамо, ти розумієш? Це твій онук! Якщо з ним щось станеться, це буде на твоїй совісті.

Світлана глянула на доньку з жахом:

— Я не знала, дочко…

— Вона моя найкраща подруга! — вигукнула Ніка. — А ти повірила Тетяні, яка хотіла зруйнувати любов Артура й Соломії!

Батько піднявся, його голос був суворим:

— Артуре, ти впевнений, що ця дитина твоя?

Артур твердо відповів:

— Так. Я знаю це.

Світлана, згортаючись від сорому, прошепотіла:

— Якщо з дитиною щось трапиться… я не пробачу собі. Я розповім вам, куди Тетяна повела Соломію.

Артур і Ніка завмерли, уважно слухаючи. Нарешті правда почала відкриватися.

У той час Марк уже звернувся до поліції. Він розповів усе, що знав: що Соломію переслідував Максим Жировський, а Тетяна постійно підставляла її. Поліцейські почали ставити питання: хто така Соломія, яка її сім’я, коли востаннє її бачили.

Марк відчував роздратування — йому здавалося, що вони діють занадто повільно.

— Знайдіть її негайно! — вимагав він.

Але поліція відповіла холодно:

— Якщо протягом доби вона не повернеться, тоді ми оголосимо її зниклою. Можливо, вона просто вирішила побути наодинці.

Марк зі злістю вийшов із відділку. І саме тоді до нього підбігли Ніка й Артур, схвильовані й розгублені.

— Марку, — вигукнула Ніка, — ми дізналися правду… Соломію продали в Єгипті. Це справа рук Максима й Тетяни!

Артур, блідий і розлючений, додав:

— Якщо з моєю коханою й нашим малюком щось станеться, я поклявся — вони заплатять за це.

Марк одразу прийняв рішення:

— Ми не можемо чекати. Я замовлю квитки. Ми летимо в Єгипет і врятуємо її.

До них приєдналася й Надя, коли Ніка розповіла їй про трагедію. Надя поклялася особисто розправитися з Тетяною за страждання Соломії. У її очах палала рішучість.

Ніка теж відчувала гнів.

— Вона зруйнувала життя моєї подруги. Я не зупинюся, поки не покараю її.

Артур стиснув кулаки:

— А Максим… я зроблю все, щоб він опинився за ґратами.

Вони сіли на літак. У серцях кожного палала одна думка: врятувати Соломію й її дитину, перш ніж буде запізно.