Раді Вас бачити!

«Найнебезпечніші таємниці ніколи не ховають. Їх зберігають у відкритому доступі, серед тисяч старих сторінок, чекаючи на того, хто вміє читати між рядків».

Після задушливої атмосфери інституту та постійної, важкої присутності Маркової охорони, міська бібліотека стала для мене ідеальним сховищем. Охоронці залишилися чекати в чорному позашляховику біля головного входу, задовольнившись тим, що я перебуваю в безпечній, публічній будівлі з єдиним виходом. Вони не розуміли, що для мене небезпека вимірювалася зовсім іншими категоріями.

Я любила це місце. Високі склепіння, напівтемрява між нескінченними рядами стелажів і той самий, ні з чим не зрівнянний аромат старого паперу, книжкового пилу та сухого дерева. Цей запах завжди викликав у мене відчуття спокою. Я йшла вузьким проходом у відділі рідкісних видань, де майже не бувало звичайних відвідувачів. Мої пальці повільно ковзали по корінцях книг, зчитуючи слабкі енергетичні відбитки сотень людей, які торкалися їх до мене.

Температура повітря між стелажами різко впала. Звичний запах старих сторінок раптом перебив тонкий, гіркий аромат полину і небезпеки.

Світло тьмяної лампи блимнуло, і з густої тіні наступного ряду безшумно вийшов Еліас. На ньому був темний кашеміровий гольф і класичне пальто. У стінах цієї тихої, шанованої людьми установи він виглядав як хижак, що випадково зайшов у клітку з декоративними птахами.

— Твій новий наглядач занадто самовпевнений, якщо думає, що двоє охоронців на вулиці здатні втримати тебе від усього світу, — його низький голос розрізав тишу бібліотеки.

Я зупинилася, не прибираючи руки від книг, і зустрілася з ним поглядом. Відчуття його темної енергії змусило мого внутрішнього монстра миттєво прокинутися, але браслет на зап'ясті надійно стримав цей порив, ховаючи мою істинну сутність.

— Вони захищають мене від людей, Еліасе, — спокійно відповіла я, повертаючись до нього обличчям. — А від таких, як ми, не захистить жодна служба безпеки. Що ви тут робите?

Він зробив кілька кроків назустріч, заганяючи мене в глухий кут між високими полицями. Його близькість була п'янкою та міцною водночас.

— Прийшов перевірити свою найкращу інвестицію, — він зупинився впритул, і його погляд ковзнув по моєму обличчю, затримуючись на губах, а потім на браслеті. — Ти ідеально граєш роль покірної дружини. Марк засліплений своєю владою над тобою. Але під цим білим золотом твоя сила кипить, як лава. Вона дика, Алекссо. Необроблена і голодна.

Він підняв руку і його прохолодні пальці невагомо торкнулися моєї шиї, саме там, де під шкірою шалено бився пульс.

— Якщо ти не навчишся нею керувати, одного дня цей бар'єр не витримає. Твоя енергія вирветься назовні, і Аріція миттєво відчує, що її маріонетка перетворилася на істинного сукуба. А Марк зрозуміє, що його коштовна здобич насправді є монстром.

Я звузила очі, не відхиляючись від його дотику.

— І що ви пропонуєте?

— Таємні зустрічі, — на його губах з'явилася та сама порочна, багатообіцяюча посмішка, яку я пам'ятала зі столу в маєтку Аріції. — Тобі потрібен контроль. Я навчу тебе керувати своїм голодом і покажу справжнє мистецтво маніпуляції. Ти навчишся створювати такі ілюзії, які зможуть непомітно зламати чужий розум, змінити спогади або змусити жертву добровільно віддати тобі все, благаючи про милість.

Пропозиція була неймовірно спокусливою. Я мала владу над Марком у ліжку, я навчилася харчуватися його пристрастю, але мені бракувало тонкощів, бракувало стародавніх знань, якими володів цей інкуб.

— Аріція не повинна нічого запідозрити, — попередила я, понизивши голос до шепоту. — Її очі всюди. І служба безпеки Марка відстежує кожен мій крок.

— Залиш це мені, — Еліас нахилився так низько, що його губи майже торкнулися мого вуха. Його дихання обпалило шкіру. — У цьому місті є місця, які належать лише тіням. Жоден охоронець і жоден шпигун Аріції не зможе туди зазирнути. Це буде наш особистий простір для тренувань. Наша гра за їхніми спинами.

Я подивилася в його чорні, бездонні очі. Це був величезний ризик. Якщо нас викриють, ми втратимо все. Але хижак усередині мене вимагав знань і розвитку. Я не хотіла бути просто прихованою загрозою. Я хотіла стати абсолютною зброєю, яка одного дня розіб'є їх усіх на друзки.

— Звучить як угода, від якої неможливо відмовитися, — я повільно провела рукою по лацкану його пальта, розгладжуючи тканину. — Я згодна, Еліасе. Коли перше заняття?

Він перехопив мою руку, ледь відчутно стиснувши мої пальці, і в його очах спалахнув тріумф. — Чекай мого сигналу, Алекссо. Буде цікаво.