Раді Вас бачити!

«Справжня перемога — це не тоді, коли ти сідаєш на чужий трон. Це мить, коли ти усвідомлюєш, що трон тобі більше не потрібний, бо ти і є сама влада, а цілий світ — лише килим під твоїми ногами».

Я відчинила двері свого пентхауса, залишаючи прохолоду нічного міста за порогом. Усередині панувала ідеальна, тягуча тиша, але простір вібрував від густої, знайомої енергетики.

Еліас стояв біля панорамного вікна, дивлячись на вогні мегаполіса, який тепер належав виключно нам. Його темний силует на тлі нічного неба здавався висіченим із самого мороку. Він не обернувся, коли я увійшла, але його голос, низький і наповнений абсолютним тріумфом, розрізав тишу кімнати:

— Я відчув, як її іскра згасла. Навіть на такій відстані повітря стало чистішим, щойно вона перетворилася на пил.

Я неквапливо скинула туфлі на високих підборах, дозволяючи босим ногам потонути в м'якому ворсі килима. Підійшла до нього зі спини і повільно, по-хазяйськи обійняла, притискаючись грудьми до його твердої спини. Мої руки ковзнули по його ідеально скроєному піджаку.

— Усе закінчилося навіть швидше, ніж ми очікували, — прошепотіла я, вдихаючи його запах — суміш дорогого парфуму, нічної прохолоди та хижої небезпеки. — Отрута зробила свою справу. Жодних битв. Жодних зайвих свідків. Лише ковток вина і гірка правда наостанок.

Еліас накрив мої долоні своїми, а потім плавно розвернувся у моїх обіймах. Його чорні очі, у яких уже спалахувало інфернальне полум'я істинного інкуба, впилися в моє обличчя. У його погляді не було ні жалю за колишньою володаркою, ні страху перед тим, що ми накоїли. Там було лише чисте, безмежне обожнювання того, чим я стала.

— Вона вважала себе непохитною, — його губи торкнулися моєї скроні, обпалюючи шкіру гарячим подихом. — Але вона сама створила зброю, яка її знищила. Ти перевершила всі мої сподівання, Алекссо. Ти не просто забрала її вплив. Ти стерла її з історії.

Я підняла на нього погляд, дозволяючи своїй подвійній сутності — первозданному синьому світлу Агнес і чорному голоду сукуба — вільно сплестися навколо нас.

— Її структура була крихкою, бо трималася на страху, — я провела кінчиками пальців по його вилиці. — Нам не потрібні її залишки. Ми збудуємо свій власний світ. Світ, де немає господарів над нами.

Еліас глухо заричав, і цей звук був сповнений первісної, тваринної хіті, змішаної з радістю перемоги. Його людська маска миттєво згоріла. Чорні, масивні крила розгорнулися за його спиною, накриваючи нас густим, непроникним куполом із тіней.

Я відповіла йому тим самим. Моя елегантна сукня впала на підлогу, ставши непотрібною людською мішурою. Мої канали відкрилися на повну потужність, вивільняючи магнетичну ауру.

Він підхопив мене на руки так легко, ніби я нічого не важила, і недбало скинув на широкий шкіряний диван. Наша близькість цієї ночі не мала нічого спільного з болем чи підкоренням. Це був танець двох абсолютно рівних, всемогутніх сутностей, які святкували свій абсолютний тріумф.

Його губи жадібно накрили мої, а руки жорстко, але з неймовірною насолодою стиснули мої стегна. Кожен його рух, кожен поштовх був наповнений вдячністю і пристрастю, яка випалювала розум. Ми сплелися в єдиний вихор: його темна магія інкуба і моя синя енергія ідеально доповнювали одна одну, створюючи замкнений цикл неймовірного екстазу.

Ми не харчувалися болем чи страхом. Цієї ночі ми живилися власним тріумфом. Наші об'єднані сили вібрували в просторі пентхауса, розбиваючись об панорамні вікна потужними, невидимими хвилями.

Коли спільна кульмінація вдарила по моїх натягнутих нервах, я закричала, закидаючи голову назад. Сліпучий спалах магії залив кімнату, і на мить мені здалося, що все місто внизу затамувало подих, визнаючи своїх нових і єдиних володарів.

Знесилені, але абсолютно щасливі у своїй темряві, ми лежали на зім'ятих подушках. Еліас ніжно перебирав моє розметане волосся, його крила все ще м'яко огортали нас, створюючи наш власний, ізольований всесвіт.

— Що далі, моя королево? — тихо запитав він, і в його голосі звучала абсолютна відданість.

Я поклала голову йому на груди, слухаючи рівний стукіт його серця.

— Далі ми будемо просто насолоджуватися тим, що нам належить, — прошепотіла я з лінивою, хижою посмішкою. — Гра завершена, Еліасе. Тепер ми встановлюємо власні правила.