Раді Вас бачити!

«Справжній контроль починається там, де закінчується інстинкт. Щоб підкорити чужий розум, ти спочатку маєш навчитися тримати на ланцюгу власного монстра, навіть коли він кричить від болю та жаги».

Еліас виявився майстром створення сліпих зон. Під час мого візиту до закритого спа-салону, де Маркова охорона залишилася чекати у фоє, я пройшла через службові двері, на яких висіла табличка «Тільки для персоналу». За ними не було жодних камер — лише довгі сходи, що вели у старий підвал, який Еліас перетворив на ідеально ізольовану залу зі стінами з голого бетону. Тут панували абсолютна тиша та темрява, яку розрізало лише тьмяне світло кількох ламп.

Він уже чекав на мене. Без піджака, з рукавами сорочки, закоченими до ліктів. У його поставі не було розслабленості — лише зосередженість хижака перед стрибком.

— Зніми браслет, — це були його перші слова. Жодних вітань. Лише наказ.

Я розстебнула замок білого золота і поклала артефакт на невеликий металевий стіл. Щойно камінь перестав торкатися моєї шкіри, моя істинна природа вирвалася назовні. Стримувана тижнями енергія сукуба спалахнула, як розлите пальне від сірника. Зала миттєво наповнилася моїм неконтрольованим, диким голодом.

Але замість того, щоб піддатися, Еліас опинився поруч за частку секунди. Його пальці сталевими лещатами зімкнулися на моєму горлі, і він з силою впечатав мене спиною в холодну бетонну стіну. Удар вибив повітря з моїх легень.

— Ти фониш, як голодний звір, Алекссо, — прошипів він, дивлячись мені в очі. Його вільна рука ковзнула вниз, грубо, по-власницьки стискаючи моє стегно крізь тканину сукні. Це був не дотик коханця, а перевірка меж. — Інстинкти кричать тобі харчуватися. Поглинати мою енергію.

Я інстинктивно відкрила свій канал, потягнувшись до його важкої, стародавньої енергії інкуба. Відчуття його близькості, жорсткий тиск його тіла на моє викликали шалену хвилю збудження. Я хотіла ввібрати його силу, як робила це з Марком. Але щойно я спробувала поглинути його енергію, Еліас різко нахилився і впився зубами в мою ключицю.

Це був не поцілунок. Це був гострий, протверезілий біль, який розірвав мою концентрацію на шматки. Я скрикнула, марно намагаючись вирватися з його хватки.

— Біль — це твій перший вчитель! — прогарчав він прямо мені у вухо, не послаблюючи тиску. Його рука піднялася вище, безжально стискаючи мої груди, доводячи моє тіло до межі між фізичною мукою та хворобливою насолодою. — Контролюй це! Твоє тіло зараз кричить і благає про розрядку. Твоя суть хоче поглинати. Заборони їй! Зупини голод, інакше він зробить тебе вразливою.

Мій розум тонув у хаосі емоцій. Його близькість зводила з розуму, біль від укусу пульсував, а енергія вимагала виходу. Я заплющила очі, намагаючись зібрати свою сутність у кулак. Я зосередилася на пульсації болю в ключиці, використовуючи його, як якір. Повільно, через неймовірний опір власного тіла, я почала закривати свої канали. Я ізолювала насолоду від його дотиків, залишивши лише чистий, холодний розум.

Коли моє дихання вирівнялося, а аура стиснулася до непомітної точки глибоко всередині, Еліас повільно розтиснув пальці на моєму горлі і відсторонився.

— Добре, — його голос став рівнішим, хоча очі все ще палали потойбічним вогнем. — Ти змогла підкорити тіло. Тепер переходимо до розуму.

Він відійшов на кілька кроків, даючи мені простір.

— Звичайна близькість — це інструмент для харчування. Але справжня влада — це маніпуляція чужою свідомістю, — Еліас почав повільно міряти кроками бетонну підлогу. — Твої думки мають стати відчутними. Твої слова не повинні просто звучати — вони мають формувати реальність у голові жертви.

Я потерла ключицю, де вже почав затягуватися слід від його ікол, і випросталася, дивлячись на нього з новою, крижаною рішучістю.

— Як це зробити? — запитала я, відчуваючи, як розум стає неймовірно ясним.

— Уяви в собі холодну, тонку голку. Збери свою волю на її вістрі. Не розпилюй енергію, як ти робила це раніше. Зроби її невидимою зброєю. А тепер... — він зупинився і подивився на мене. — Проникни в мою свідомість і змусь мене відчути щось. Без дотику. Лише силою думки і словом.

Я заплющила очі і занурилася в ту порожнечу, що замінила мені душу. Я сформувала з неї гострий, прозорий промінь і направила його прямо в розум Еліаса. Це було схоже на спробу пробити бетонну стіну, але я знайшла ледь помітну шпарину.

Я розплющила очі. — Ти відчуваєш холод, — мій голос прозвучав тихо, але кожне слово було наповнене концентрованою силою. — Крижаний холод, який сковує твої пальці.

Еліас завмер. Я продовжувала тиснути, вкладаючи в наказ усю свою новознайдену зосередженість, відокремлюючи її від фізичних бажань. Я бачила, як його ідеальне обличчя на мить напружилося. Він підняв руку, ледь помітно стискаючи пальці, ніби вони справді задерев'яніли від морозу.

За секунду він зруйнував мою ілюзію своїм власним, потужним блоком, але на його губах заграла задоволена посмішка.

— Непогано для першого разу, — кивнув він, підходячи до столу і беручи мій браслет. — Ти вчишся відокремлювати голод від мети. Пам'ятай: твоє тіло — це лише приманка. Твій голос і твій розум — ось справжні інструменти впливу.

Він простягнув мені браслет. Я покірно одягнула його на зап'ястя, знову ховаючи свого монстра під надійною оболонкою.

— Наш час вийшов. Твоя охорона скоро почне хвилюватися, — сказав Еліас, знову стаючи ідеальним, світським чоловіком. — Але ти засвоїла головний урок. Наступного будуть інші уроки. До тих, які змушують людей бачити то, чого не існує.

Я мовчки кивнула, розвертаючись до виходу. Моє тіло все ще нило від його жорстких дотиків і болю, але всередині я відчувала себе неймовірно могутньою. Я зробила ще один крок до того, щоб стати ідеальною зброєю у своїй власній грі.