Раді Вас бачити!

«Найбільша помилка — вважати, що для контролю над могутністю достатньо лише розуму. Справжня магія вимагає ідеального тіла, здатного стати гнучким посудом для двох ворожих стихій, що прагнуть розірвати тебе зсередини».

Наступні тижні перетворилися на найскладнішу та найнебезпечнішу виставу в моєму житті. Для світу я залишалася Алекссою Ловентай — ідеальною, витонченою дружиною безжального титана бізнесу та старанною студенткою театрального інституту. Марк оточив мене ще щільнішим кільцем охорони, засліплений своєю власницькою турботою після того «інциденту зі слабкістю» на прийомі Аріції.

Але мій справжній день починався тоді, коли двері моєї приватної тренувальної зали зачинялися, залишаючи охоронців по той бік.

Щоб втримати в собі дві абсолютно різні, колосальні сили, мені потрібен був ідеальний контроль не лише над розумом, але й над тілом. Темна, хижа енергія сукуба вимагала агресії та споживання, тоді як стародавня сутність Агнес несла в собі первозданну, творчу міць. Вони стикалися всередині мене, як дві бурі, і якби я дозволила їм зіткнутися безконтрольно, вони б просто спопелили мою свідомість.

Я орендувала простору, ізольовану студію з дзеркалами на всю стіну. Залишившись наодинці, я вмикала глуху, ритмічну музику. Мої тренування не мали нічого спільного з класичним фітнесом чи бойовими мистецтвами. Я починала зі складних асан йоги, розтягуючи кожен м'яз до межі, примушуючи тіло стати абсолютно слухняним і знімаючи фізичні блоки. А потім переходила до контемпу.

Цей танець став моїм головним інструментом магічного балансування. Плавні, безперервні, іноді зламні рухи дозволяли мені фізично пропускати крізь себе енергію, не затримуючи її на одному місці.

Я робила глибокий вдих, ковзаючи по гладкій підлозі. З моєї правої руки починала зриватися чорна, густа тінь — мій голод сукуба. Вона тягнулася за моїми пальцями, залишаючи в повітрі димний слід. Я різко вигиналася, змінюючи ритм танцю, і випускала магію Агнес. Її сила не мала нічого спільного з темрявою. Вона була неймовірного, глибокого відтінку синього кольору — чистого, пронизливого і холодного, як глибини океану. Синій завжди був моєю зоною комфорту, але тепер він став кольором мого абсолютного тріумфу.

Танцюючи перед дзеркалом, я спостерігала за собою. Чорний дим і синє сяйво перепліталися навколо мого тіла, створюючи смертоносну, але гіпнотичну спіраль. Я вчилася не змішувати їх, а змушувати працювати паралельно.

Я зупинилася в центрі зали, важко дихаючи, і подивилася прямо в очі своєму відображенню.

Час для практики. Я витягнула ліву руку, дозволяючи темній магії вирватися вперед. Чорний розряд ударив у дзеркало переді мною. Поверхня миттєво вкрилася густою павутиною тріщин, готових обсипатися на підлогу. Здатність руйнувати і поглинати була досконалою.

Тоді я підняла праву руку. З моїх пальців зірвалося синє, вібруюче світло. Воно м'яко торкнулося понівеченого скла. Тріщини почали плавно, наче час пішов у зворотному напрямку, затягуватися. За кілька секунд дзеркало знову стало ідеально гладким. Здатність відновлювати і створювати працювала бездоганно.

Я опустила руки, і обидві аури втягнулися назад під мою шкіру. Я посміхнулася своєму відображенню. Зброя була відшліфована.

Змінивши тренувальний одяг на елегантний костюм, я вийшла до своїх охоронців. Моє обличчя знову стало непроникною маскою світської леді.

У театральному інституті мені ставало дедалі легше. Я читала емоції викладачів і студентів, як відкриті книги, використовуючи пам'ять Агнес, щоб непомітно згладжувати будь-які конфлікти. Ніхто навіть не здогадувався, що мій ідеальний захист дипломної вистави чи блискучі оцінки — це результат невидимого, м'якого магічного впливу, який я тестувала на людях у безпечних, мінімальних дозах.

Коли я після пар спустилася до бібліотеки, щоб зануритися в густий, заспокійливий аромат старих книг, мій телефон коротко завібрував. Повідомлення прийшло з прихованого номера. Еліас.

«Сейф досі не відкривали. Вона грає з навіть не підозрює, що її час вичерпано. Чаклун повністю розчинився і покинув місто — він не втручатиметься...»

Я ледь помітно посміхнулася, блокуючи екран. Стародавній маг просто пішов у тіні, залишивши Аріцію та її світ нам. Це був ідеальний розклад.

Я провела кінчиками пальців по шорстких корінцях старовинних видань. Мої тренування закінчилися саме вчасно. Мій творець усе ще думала, що тримає це місто у своїх руках, але насправді всі нитки тепер сходилися до мене. І я була готова почати свою власну гру, але не час.