Раді Вас бачити!

20 липня 1978 року. Паром до Франції

Джуліан

Паром повільно відчалював від берега, і Плімут, з його сірими доками та галасливими чайками, почав віддалятися. Я сидів за столиком у кафе на верхній палубі й спостерігав за своїм "сімейством".

Емілі, вже така доросла чотирнадцятирічна, з рудим волоссям, зібраним у хвіст, палко сперечалася з Агатою, моєю новою дівчиною, про переваги панк-року над диско. Та, на мій подив, трималася гідно і навіть наводила якісь аргументи на користь Bee Gees. А Гейзел і Сесілія сиділи поруч, і з ледь помітними усмішками спостерігали за цією сценою.

Я відпив трохи жахливої поромної кави й подумав: Боже, як я взагалі в це вплутався?

Я, лорд Джуліан Кавендіш, спадкоємець поважної родини, мав би зараз сидіти у своєму лондонському клубі, обговорюючи ціни на акції. Натомість я везу до Франції свій особистий, пересувний цирк: двох ексцентричних, але неймовірно коханих жінок, які офіційно є моєю дружиною і її "компаньйонкою"; їхню — нашу — рудоволосу доньку, яка знає про життя більше, ніж я у її віці; і свою дівчину, яка, на щастя, має чудове почуття гумору.

Іноді я згадую той день, коли застав Сесілію та Гейзел у ліжку. Я мав би влаштувати скандал. Вигнати їх, подати на розлучення. Так зробив би будь-який "нормальний" чоловік мого кола. Але я подивився на них і побачив не гріх чи зраду. Я побачив двох жінок, які нарешті знайшли одна одну. І я згадав ту свою дівчину, багато років тому, своє боягузтво. І тоді вирішив, що цього разу зроблю все правильно.

Звісно, я не очікував, що моє "правильно" перетвориться на таємні пологи, фальшиві свідоцтва про народження і постійні поїздки до Корнуолла з валізами, повними лондонських іграшок та шампанського. Я не очікував, що стану для цієї дивної родини другом, захисником, банкіром і "добрим адміралом, що приїжджає з перевіркою".

— Татку, — Емілі повернулася до мене, — а у Франції є гарні магазини платівок? Агата каже, що там можна купити рідкісні сингли!

— Знайдемо, люба, — усміхнувся я.

Так, я "застряг" з цими жінками. Але я вже не уявляю свого життя без них. Це дивна, складна, абсолютно божевільна доля. І вона — найкраще, що зі мною коли-небудь траплялося.