Раді Вас бачити!

Зморений довготривалим утриманням та безнадійно закоханий у ті сині очі, Назар не став очікувати на відповідь. Просто більше не міг! Адже з часу, коли вони приїхали сюди пройшов уже майже місяць.

Спочатку парочка пхалася до місця служби потягом невідомо скільки. А ще раніше були різні приготування та біганина поміж родичів. Виходило, що молодий і сильний парубок кожен день милувався своїм щастям, спав притулившись до жаданого тіла й лише лагідно обіймав кохану жінку... Так і самому не довго до лазарету потрапити!

Тому не встигла його красунечка й слова вимовити, як вперше у житті Назар повівся, наче звичайний зголоднілий мужик. Повалив дружину на створену нею величеньку постіль та блаженно впився у солодкі губки.

Далі, втрачаючи рештки здорового глузду, він зірвав з коханої одяг і миттю забрався зверху та швиденько хотів потрапити до омріяного тепла. Тремтячими від збудження руками Назар поспіхом перевіряв, чи все у дружини на місці. А вона при цьому не подавала жодного звуку й лежала, мов нежива. Шаленіючи від задоволення, що ось-ось просте чоловіче бажання здійсниться, володар тіла спробував поцілувати в губи й лише тепер зрозумів, що Полінка плаче.

– Що сталося? В тебе знову десь болить? – опам'ятався здичавілий самець та поцікавився у змореної тихої самочки.

– Все-все болить, Коханий. Я не зможу сьогодні подарувати тобі блаженство, бо почуваюся побитою собакою. Дуже хотілося створити для нас затишок, але більше немає сил. Ти роби, що треба та прости, що не така як хочеш... – прошепотіла дівчина й Назар моментально призупинив свої нестримні розваги на ній.

– Боже, яка ж я тварюка! Це ти мені прости. Я там сиджу і бавлюся приладами, а на тебе звалив всю домашню роботу та ще й шаленого кохання хочу. Все, лягай зручненько і відпочивай. Обійняти тебе хоч можна? – обережно зліз з неї Назар і від сорому навіть його кам'яний стояк дещо утихомирився й поник.

– Назарчику, я кохаю тебе єдиного в світі. Посплю трішки й повернуся такою, як бажаєш, – скинула вона слізки, примостилася у нього на грудях і заснула майже миттєво. А бідолашний незадоволений чоловіченько ще позітхав тяжко та й сам зосередився на відпочинку.

Від сьогоднішньої непосильної праці, в повній тиші, без купи немитих дядьків, в обіймах коханого - Полінка спала, наче вбита. Навіть нове місце, котре вона так дбайливо готувала для них, не заважало цій працелюбній маленькій козачці блаженно посміхатися уві сні.

Серед ночі вона прокинулася й не зрозуміла спочатку: де це вони? А як згадала, що на самоті зі своїм судженим, сама почала з ніжних поцілунків його грудей.

Назар прокинувся й сподівався, що його половинка відпочила та йому перепаде таки цієї ночі трішки блаженства? Він знову відчував неймовірне збудження й пригадував, як вперше після весілля, вони залишилися наодинці в домі тещі. Так Полінка захотіла. Вона розуміла, що повинно статися дещо цікаве й трохи боялася невідворотних подій.

А розумна Оксана тієї ночі пішла геть не за графіком чергувати до лікарні. Назар, чесно кажучи, сам ще нічогісінько не розумів у методах зваблення жінки та стидався своєї недосконалості. В результаті вони, наче підлітки, довго вивчали тіла одне одного й це додавало неймовірної втіхи.

Потім разом проходили школу чарівних дорослих поцілунків, а далі сталося неповторне диво, що трішки болить, але ж як потім солодко триває продовження... Назар кохав свою Полінку вірно й піднесено та не міг навіть подихом образити її чи силувати до якихось небажаних дій. Кожен раз їх єднання нагадувало лагідну гру пухнастих кошенят або весняних пташок чи квітів, що дозріли й дуже ніжно розсипають пилок одне на одного.

Ось і зараз, після вечірнього нахабства, він терпляче вслухався в її рухи, втрачав розум та тільки тихенько пестив все тіло жінки. А воно в цьому теплому домі було таке гаряче й шовкове та ще більше спонукало кричати про задоволення на весь світ!

Назар тримався мужньо й тільки важко дихав та малював в уяві, що буде далі. Тепер Полінка піднялася ближче до чоловічих вуст, попестила ними його личко і віддалася неймовірно палкому поцілунку.

Обопільні стогони втіхи додавали пекучих бажань. Вистраждане задоволення накрило один цілісний організм і закохані невпинно пульсували, тіло до тіла, в таємничому вогні. Здається вони обоє вже дещо зморилися й тоді Назар наважився.

– Я божевільно хочу почути голос нашої першої дитинки... Ти тільки не кажи, що їй тут буде холодно. Вона ж сама - Холод! А ми удвох будемо зігрівати її. Ну, будь ласка... – прошепотів він і проник у гарячу мокру нірку так глибоко, як зміг.

– Я з тобою, мій соколе, на все готова. На життя й на смерть і вже точно на те, чого ти просиш, – впевнено відповіла Полінка, і в ту саму мить весь барак почув переможний чоловічий крик щастя. Він розтанув у Ній могутньою рікою, що беріг всі ці довгі дні.

В ті часи жінки були розумними підсвідомо, бо ще не прораховували дні овуляції через сайти в мережі. Вони просто кохали та слухалися законів природи. Ось і для Полінки наступні критичні дні пройшли порожніми. А військова фельдшерка скоро констатувала, що ніч проведена за стінами солдатської казарми, в затишку й теплі, дійсно стала доленосною та дала початок наступному поколінню Холодів-Грицаїв.

Окрилений Назар приніс зі складу вагітній дружині валянки й наказав ходити в них, щоб його двом крихіткам було не зимно. А Полінка лише щасливо посміхалася і слухалася свого прекрасного командира.