Спочатку:
На сторінку книги
Прокинувшись, Сергій одразу подався вмиватися холодною водою з колодязя. Спати хотілося нестерпно. Та й не дивно: до хати він повернувся аж о другій ночі, а зараз була лише п’ята ранку. Того часу, що лишився на сон, годі було назвати відпочинком. Хоча хлопець не жалкував.
Швидко зібравшись, він пішов будити батька й узявся до господарства. Спершу насипав коровам нарізаних яблук, і ще з вечора перемішаних із висівками, щоб стояли спокійно, поки доїльний апарат робив свою роботу. Напоївши кожну водою, випустив курей та качок із гусьми.
Поки Сергій годував птицю, з хати вже повиходили молодші сестри.
— Доброго ранку, Сергійку, — крізь сон пробурмотіла Таня, найменшенька з них, потираючи кулачком очі.
— Доброго. Йдіть поснідайте тим, що з учора залишилося. І женіть гусей із качками до ставка.
— А ти? — переступивши поріг, запитала старша з молодших, Леся.
— Мені вже час бігти малину збирати. Зараз зціджу молоко, щоб батько відвіз на продаж, вижену Зоряну й Мальву на пасовище і вже побіжу.
— Оце так, натщесерце? — дорікнула Леся.
— А що вдієш? Там ягодами й перехоплю. А от якщо постараєтеся, то після повернення посмакую вашим кулінарним шедевром.
— Це чим же? Знову яйця підсмажити? — усміхнулася Леся, ведучи меншу сестру до літньої кухні.
— Ну, старший брат, на жаль, приїде нескоро. Тож доводиться їсти те, що вмієте готувати ми самі, — відказав він із легкою посмішкою.
Поки Сергій закінчував поратися й виганяв корів, вулицею вже неквапливо розтягувалася рогата череда. Худоба з різних дворів ліниво рухалася в одному напрямку, а позаду йшли двоє дорослих пастухів та світлоруса дівчина. Помітивши Сергія, вона відділилася від групи й попрямувала до нього.
— Привіт! Чула, ти збираєшся до тітки Марії заскочити перед малиною?
— Привіт, Соню. А ти, як я розумію, сьогодні на малину не підеш? — кинув весело хлопець, проводжаючи поглядом двох старших братів дівчини та собаку, які вже проходили повз.
— Ага. Сьогодні вони мене потягнули за собою й не дали жодного шансу відмовитися… — буркнула незадоволено дівчина. — Я б краще на малині з усіма попрацювала, а потім разом пішла гуляти.
— А так зможеш цілий день сидіти в телефоні, — весело зауважив Сергій, намагаючись підняти їй настрій.
— Ага, — відповіла вона, і за її тоном стало зрозуміло, що в хлопця це не надто вийшло.
— Сонько, ану швидко наздоганяй! — гукнув старший із братів, які вже відійшли чимало від подвір’я, де стояли двоє підлітків.
— Ну от, навіть поговорити нема коли, — надула губки дівчина.
— Не переймайся. Повертатиметеся з пасовиська, знову перетнемося.
— Ловлю на слові! — уже веселіше вигукнула вона й побігла наздоганяти своїх.
Блондин провів її поглядом і рушив до хати збиратися. У дверний косяк його кімнати хтось постукав. Побачивши Лесю, хлопець натягнув худі і перепитав, далі пакуючи речі в рюкзак:
— Щось сталося?
— Батько там… — невпевнено потупцювала на місці й почала заламувати пальці. Коли брат поглянув на неї з німим запитанням, нарешті наважилася: — Уже похмеляється. — голос дівчини згас.
Сергій невдоволено видихнув, закинув останньою пляшку з водою, закрив рюкзак і відповів:
— Ну, що вдієш... Забери ключі від машини й мотоцикла. Хай їде на возі, якщо думати не вміє.
Він закинув рюкзак на плечі й уже рушив до виходу, обійшовши сестру. Та поспішила йому вслід промовити:
— Я вже це зробила. Але коли батько замітив пропажу, то подумав, що це ти заховав, і зі злості закинув твій велосипед до свиней.
Сергій на мить завмер, рефлекторно стиснувши кулаки, але, поглянувши на перелякане обличчя сестри, одразу змусив себе усміхнутися:
— Нічого страшного. Зараз розберуся.
