Спочатку:
На сторінку книги
До них на велосипедах під'їхала Галина зі своєю незмінною свитою: двох дівчат і одного хлопця. Блондин інстинктивно зробив крок убік, заступаючи Алісу своїм тілом від їхніх поглядів.
— Привіт, — буркнув він, явно не приховуючи своє невдоволення.
Брюнетка провела поглядом по тому, як він напружився в її присутності, і хмикнула:
— Завтра ввечері дискотека, ти ж пам'ятаєш?
Сергій тільки відкрив рота, щоб щось відповісти, як Галина швидко переключилася на дівчину за його спиною:
— Привіт, новенька! Ти ж теж підеш? Таке пропускати буде для тебе великою втратою!
— Я... — почала Аліса, але її різко перебила короткострижена Мілана, яка не хотіла втрачати нагоди.
— Та вона, боїться, знову заблукає, тому й не піде!
Алісі відразу стало неприємно. Вона згадала цих чотирьох із зустрічі на ставку та їхньої розмови. Вийшовши із-за спини Сергія, впевнено поглянула Галі в очі та промовила:
— Я прийду. — Відразу зеленоокий здивовано глянув на неї, а брюнетка посміхнулася, наче саме це й хотіла почути:
— Чудово! Наша дискотека буде розпочинатися о 20-й у місцевому клубі. Він у нас у центрі. Пам'ятаєш, як ти сиділа на закинутій автобусній зупинці? Так ось саме там наш центр села; як прийдеш туди, то почуєш, звідки лунатиме музика, туди і треба йти. Там навіть ти вже не заблукаєш. Тепер твоя черга відповідати, Сергію, на тебе чекати?
— Побачимо, — не зводячи очей з Аліси, відповів той. Від цього Галина скривилася та вирішила не тиснути.
— Що ж, тоді до зустрічі, особливо тебе чекаю, новенька.
Всі посідали на велосипеди й поїхали далі в напрямку ставка; вже Аліса трохи орієнтувалася в цьому селі, тому здогадалася, куди ті поїхали. Як їх уже не стало видно, хлопець промовив:
— Ти хоч думала перед тим, як згодитися? — нахмурився Сергій.
Аліса взяла його за руку й, потягнувши за собою, весело промовила:
— Я ніколи не була на сільській дискотеці, тому й вирішила не відмовлятися. А чому ти проти? — вона трохи піддражнила його, щоб не ділитися тим, що всередині її зачіпає те, як місцеві її називають. Вона сприйняла це запрошення на дискотеку як шанс стерти зі свого імені тавро «міська цаца, яка постійно губиться». Тоді як блондин не розділяв її захоплення й у відповідь буркнув:
— Бо нічого доброго з цього не вийде.
Він глянув на їхні зчеплені пальці. Хлопцеві раптом стало ніяково від цієї раптової близькості, хоч ще п'ять хвилин тому він сам кріпко тримав її за руку. Він швидко звільнився від її неміцної хватки. Аліса злегка зніяковіла від його різкої дії й сховала руки за спину, зчепивши їх у замок.
— А хіба там не просто танці? Що ще може статися такого поганого, що ти переживаєш?
— Галя ніколи нічого не робить без власної вигоди.
— Та припини, вона ж мене не з'їсть! Просто покликала, бо я ваша однолітка і їй стало цікаво.
Відповіді вона так і не дочекалася — Сергій швидко пішов уперед.
Вони підійшли до воріт двору. Звідти на всю вулицю лунав акомпанемент акордеона й багатоголосий спів: «Ой у вишневому садку, там соловейко щебетав...»
— Ти чого стала? Передумала? — спитав Сергій, вступивши Алісі першою зайти. А вона стала та все не наважувалася відчинити двері.
— Е-ем... Я не знаю, як у вас заведено: стукати чи в дзвінок дзвонити? Якщо в дзвінок, то я його не бачу…
— Ха-ха! — щиро розсміявся на ці слова блондин, підтерши сльозу. Він зробив крок до дверей і біля неї промовив: — У нас ось так заведено! — і рішуче відчинив хвіртку.
Усі погляди миттєво звернулися на них.
— О, мої дітки прийшли! — рум'яна й весела бабуся Наташа підхопилася із місця, де сиділа, та, перехопивши обох, повела до столу. — Сідайте, сідайте! Як добре, що завітали! А я якраз розповідала Наді про ваш подвиг!
— Ага, дякую, що мого сіро-білого засранця врятували від голодної смерті! — підхопила баба Надя. — От не мала баба клопоту, та й купила порося... Ось і я з цим подарунком від правнуків! Ну навіщо в селі породистий кіт?! Ця скотина навіть мишей ловити не вміє, зате має паспорт, де прописано маму, тата, діда, бабу й навіть три покоління далі! Я своєї прабаби не знаю, а воно, бач, знає! — вона тицьнула пальцем у кота, який вальяжно вмивався на ганку.
— Ну гарний же, зараза! Особливо оці його голубі очі, — зітхнула бабуся по праву сторону стола, та баба Надя емоційно відповіла, розмахуючи руками:
— А толку з тих очей?! Я постійно рятую його від котів, собак, навіть кури й ті його ганяють! — та, заспокоївшись, поглянула на підлітків, які завмерли, так як не очікували такого розвитку подій. — Дякую, діти, що зняли це нещастя з дерева, бо я б його, їй-богу, не шукала.
— Ой, то ти тільки так кажеш! — спершись на баян, посміхнувся єдиний дід у компанії. — А я пам'ятаю, як ти два дні місця собі не знаходила, коли він отримав царапини від рижого кота!
— Ой, Коля, що ти там знаєш!
— Хех, ну да, всі дурні, тільки ти розумна!
— Так, припиніть сварку, тут діти! — суворо перебила баба Наташа. Двоє давніх друзів хмикнули й відвернулися один від одного. — П'ятдесят років дружите й ніяк не перестанете гризтися!
— Він сам почав! — баба Надя ображено надула щоки.
— Звісно, я в тебе завжди крайній, — не відставав сивочолий дід.
— Як Марійка померла, ти взагалі нестерпним став. Ще зі школи не замовкав, усіх дівчат за коси тягав! — продовжувала бурчати його опонентка.
— А ти досі це пригадуєш?! Ну, тебе частіше за всіх дьоргав, так у тебе ж були коси о — і показав до свого пупа — ось і тягав тебе частіше.
— Ну, постійно вони скубляться, вже стільки років пройшло із нашого випускного, — важко зітхнула до цього мовчазна бабуся, і ще дві тільки захитали головами, підтримуючи її слова. Бабуся Наташа побачила, що це вже переходить у новий виток балагану, і вдарила по столу своєю важкою рукою.
— Так, цить! — і настала бажана тиша, і голубі очі із ніжною посмішкою повернулися до затихлих підлітків. — Діти, а ви чого прийшли? Чи так, просто засумували за старою? — і всі справді більше не старалися заговорити та стали на них уважно дивитися. Від такої неочікуваної уваги підлітки навіть не відразу знайшли необхідні слова. Наважилася першою Аліса сказати слово:
— Е-ем, я зробила все по господарству і мені стало скучно сидіти дома. Тому захотіла зустрітися з вами, а поки йшла, Сергія зустріла по дорозі, і він побоявся, що я заблукаю, тож узявся провести, — збрехала Аліса, розуміючи, що зараз не місце для важких розмов.
Старші розчулилися, а Сергій здивовано глянув на дівчину, але промовчав. Лише бабуся Наташа помітила їхній мовчазний обмін поглядами.
— Ой, які ж ви молоді... Був час, і ми такими були, — бабуся із краю стола мрійливо підперла щоку долонею.
— Маню, припини їх бентежити! — бабуся Наташа підштовхнула підлітків до виходу. — Побачили стару: тепер можете йти далі своїми молодими справами займатися. — повернувшись до тих, хто залишився за столом: — Я зараз їх проведу й повернуся.
За дверима, коли знову залунав баян, бабуся Наташа суворо й серйозно запитала:
— Що насправді сталося?
Сергій похмурнів, а Аліса, навпаки, зібралася з духом:
— Ви ж знаєте, що приїжджали старші брати Сергія?
— Ну да... Ну да, тільки от машина кудись бистро недавно поїхала червона. Це помітив дід Коля, коли останній приїжджав до нас. Хоча він казав, що там були таки крики і лайки, що напевно не просто так все закінчилося, тим що всі розійшлися.
— В нас справді була грандіозна сварка, — нарешті подав голос Сергій.
— Я так зрозуміла, батько ще не знає? — махнув у відповідь головою хлопець на знак відмови. — А він уже дзвонив?
— Так, — буркнув Сергій. — Я скинув слухавку.
— Тоді добре, що прийшли до мене. Дуже розумний вчинок. Та якби й не прийшли, я б сама викрутила вам вуха й дізналася, що там за шум на все село було.
— Це все через дівчину Діану, — виклала Аліса, зрозумівши, що Сергій не хоче про це розповідати. — Вона вагітна від Олега, а хотіла одружитися з Вітею.
Бабуся Наташа приголомшено прикрила рот долонею й похитала головою:
— Боже мій, Боже... Думаєш, це може вплинути на твого батька, і він знову зірветься?
— Він уже почав пити, шукаючи різні дрібні приводи, а після такого… — тихо сказав Сергій.
— Ах він скотина! Ну я йому покажу! Минулого разу мало було?! Ах він... — бабуся погрозила кулаком у бік Миронової хати. — Все його дитинство таким був! Коли батьки померли, усе тікав від проблем і мого Любомира затягував у свою яму. Тільки як з'явилася Соломія, він трохи піднявся... Фух! Йдіть до хати, і поки я вам не зателефоную — Сергій із сестрами додому ні ногою! Ясно тобі?!
— Та не треба, це ж моя сім'я... — спробував заперечити хлопець. — Ми повинні вирішувати все самі, а не постійно вас утягувати.
— Ой, Сергійку, ти молодець, звісно, але не бери на свої плечі непосильний тягар! Ти відповідальний тільки за власні вчинки, а не за чужі. Тому, Алісо, бери цього серйозного хлопця й тягни до нашої хати. Частуй пиріжками! Хоч і не з вишнями цього разу, а з повидлом, але теж смачні!
Попрощавшись із дітьми, бабуся Наташа повернулася до столу. Її однокласники весело сміялися й попивали домашнє вино її власного приготування. Вона сіла поруч, але в її голові невпинно крутилися думки про Мирона та його родину.
