Спочатку:
На сторінку книги
Сергій задумливо йшов вулицею, як раптом з його двору з гуркотом відчинилися двері. Звідти вискочив Вітя, мертвою хваткою тримаючи Олега за футболку.
— Ах ти ж сука! — з усієї сили вдарив він кулаком по обличчю старшого брата. — Як ти міг так вчинити?!
На нього миттєво кинулася Діана:
— Припини, припини! Це ж була всього лише помилка!
— А ти, шалава, взагалі зникни з моїх очей! — Вітя грубо скинув її руки зі своїх плечей.
— Що тут відбувається? — Сергій підбіг ближче, тривожно переводивши свій погляд з одного на іншого брата.
Із-за хвіртки лякливо виглядали сестри. Олег витирав з носа кров, яка почала литися після удару. Діана завмерла між чоловіками, зовсім стривожено не знала, як вийти із цієї ситуації. Вітя ж дивився на обидвох так, наче готовий був убити їх просто на місці. Від хвилинної тиші в середині блондина тільки сильніше розросталися злість, ненависть та розчарування.
— Як ти посмів нічого не розказати мені?! — знову він повторив питання до свого старшого брата, та йому спробувала відповісти його колишня наречена.
— Припини, Вітю, я... — спробувала мовити, але той лише штовхнув дівчину. Враз втрутився Олег, захищаючи її тендітне тіло; довговолосий миттєво закрив її собою й прогримів:
— Не забувай, що вона вагітна! — на що брат його тільки криво посміхнувся і промовив зверхньо:
— А мені тепер яка різниця? Хай переймається справжній батько! — Вітя гидливо глянув, як Діана притулилася до грудей старшого брата й гірко розплакалася.
У грудях у нього важко й боляче стиснулося; він уже не витримав цього видовища.
— Та пішли ви всі! — розвернувшись, швидким кроком попрямував геть подалі від зрадників.
Сергій провів його важким поглядом, а потім підійшов до Лесі, яка весь час завмерши стояла за дверима. З острахом спостерігала за бійкою і підтримувала біля себе Таню, яка зовсім перелякано тулилася в обіймах сестри:
— Що тут сталося? — шатенка нервово перевела погляд на Діану, яку вже обнімав Олег і все старався заспокоїти її сльози.
— Я сама не дуже зрозуміла... Бачила тільки, що Вітя перед цим щось читав у телефоні Олега, а потім наче сказився.
— Чорт! — вилаявся найстарший брат. — Виявилося, що це із-за того, що я так і не наважився видалити нашу переписку... Вибач, Діано.
— Ні, ми обоє винні, що це сталося взагалі, — замахала головою дівчина, заливаючись сльозами. Помітивши, в якому стані вагітна дівчина, Олег знову її приобняв і, поглянувши на своїх молодших, промовив:
— Краще ми поїдемо звідси, їй не можна так стресувати. — Сергій не зовсім зрозумів, що тут відбувається, та жахливі здогадки самі по собі з'являлися в голові. Коли він побачив, що старший посадив дівчину в машину, усвідомив, що ситуація розвивається надто швидко. Зробивши крок до машини, зламаним тихим голосом перепитав:
— А що батькові казати? Він зараз повернеться після здачі молока, а вас немає? — на нього поглянули карі очі, немов копія батька. Олег, відвернувшись не витримав погляду зелених очей, проговорив:
— Щось вигадайте, — швидко оббіг авто й сів за кермо, і перед тим як закрити двері, поглянув на переляканих молодших, проговорив: — Можеш скидати всю вину на мене. — різко закрив двері.
Його червоне авто рвонуло з місця й швидко зникло в напрямку виїзду з села.
— Наче це щось змінить, — пробурчав Сергій і кинувся наздоганяти середнього брата.
— Ти куди?! — гукнули йому зі спини сестра.
— Розберуся з Вітею й повернуся! Ви йдіть до хати і чекайте на мій дзвінок.
Він майже наздогнав його біля двору баби Наталі.
— Стій, Вітю, стій!
Брат різко розвернувся й, притиснувши його ліктем шию до паркану з люттю:
— Ти теж усе знав?!
— Я взагалі нічого не знав! Ні про існування Діани, ні про ваше весілля! — не вириваючись і дивлячись йому прямо в очі, відрізав Сергій. — Ти жодним словом не обмовився, і Олег мовчав весь цей час.
— Не згадуй того виродка! — відпустивши молодшого, Вітя дістав із кишені пачку сигарет, клацнув запальничкою й зробив жадібну затяжку. Тоді як Сергій потер горло, яке неприємно першіло від того, що його брат придавив. Поглянувши, як старший нервово затягує знову і знову сигарету, не вспіваючи видихнути повністю дим із легень.
— Що взагалі сталося? — на нього поглянув блондин, прочесав своє коротке волосся, затушив докурену сигарету та став доставати нову.
— Я з тою лярвою знаюся отсили чотири місяці. Все, що говорив батьку при зустрічі, — більшість брехня. У той день, коли в нашої спільної подруги був день народження... Зібралися всі. Ми з цією лярвою тоді лише тиждень як зустрічалися. Я в той вечір наглушився добряче, нічого не пам'ятаю. На ранок прокинувся в неї вдома один. Це не здалося підозрілим: знаючи, що по п'яні я буйний, зрозумів би, якби вона пішла ночувати де інде. Але коли вона повернулася, то не могла дивитися мені в очі. Пробурмотіла, що це «була помилка». Ну я й подумав, що це вона про мій нетверезий стан... Відтоді навіть пити кинув! А вона стала такою відстороненою, нічого не пояснювала. Хоч і знав її не довго, та весь цей час вона не переставала мені писати, дзвонити, старалася постійно вирвати для себе час у моєму графіку, а тут так різко все обірвалося, — і видихнув клубок диму, дивлячись прямісінько в небо. — Довелося самому шукати розгадку. Щось само собою склалося: вина, бажання прощення, да і вона була милою. Подумав, що найгірше, що я міг зробити, — це я з нею по п'яні переспав... Почав вибачатися, букети надсилати, бо це ж був її «перший раз», по тому, що вона розповідала на початку нашого знайомства, а я повівся як дурак. Вона тиждень мене до себе не підпускала, поки я загладжував провину, якої не існувало. Розкішні подарунки з неочікуваної моєї премії, величезні оберемки квітів... І вона знову розтанула. А потім ми переспали. Уперше. Ну й далі пішло-поїхало... Через три місяці, коли я спитав, чи вона бува не поправилася, вона заявляє, що вагітна! Я спочатку в шоці, а потім якось змирився. Робота є, гроші водяться, та й відповідальність за свої вчинки хтось же має брати, не остання я мразь! І сьогодні, мій любий молодший братику, я випадково побачив переписку Олега з Діаною. Якраз за той день після гулянки! Там чорним по білому написано, що Олег хотів, аби вона стала його дівчиною, бо він хоче взяти відповідальність за ту ніч, а вона відмовлялася, бо це «неправильно». Ха! Неправильно, значить?! — Вітя кинув недопалок під ноги й оскаженіло розчавив його носком черевика. — Я пішов до друга, він відвезе мене в місто.
— Коли ти подзвониш? — Сергій поглянув на нього. Замість звичних веселих іскорок у голубих очах брата була суцільна синя безодня.
— Не знаю.
— Ти хоч не спийся там...
— Та йди ти! — знову запаливши сигарету, Вітя пішов своєю дорогою.
Сергій втомлено провів долонею по обличчю й раптом помітив підозрілий рух за парканом.
— Ти все чула?
Дівчина аж підстрибнула від несподіванки, що її викрили.
— Не розумію, про що ти, — пробурмотіла Аліса і пішла подалі.
