Раді Вас бачити!

Омега стояв на палубі старого рибальського судна, коли хвиля вдарила збоку. Ніч була чорна, місяць схований за хмарами, а вітер рвав вітрила. Він ішов у відкрите море, щоб втекти від зграї, яка вже вирішила його долю — шлюб з альфою, якого він ніколи не любив. Замість цього він вибрав воду.

Хвиля знесла його за борт. Холодна сіль вдарила в легені. Він борсався, але течія вже тягнула вниз. Легені горіли. Потім щось велике й м’яке обхопило його стегно.

Щупальце.

Воно не стискало до болю. Воно просто тримало. Друге обплело талію, третє підняло його вище, щоб він міг вдихнути. Вода навколо нього світилася слабким синім світлом — біолюмінесценція. Кракен дивився на нього очима розміром з кулак людини. Зіниці були вертикальні, темні, цікаві.

Омега кашлянув, випльовуючи воду. Голос у нього зірвався:

— Не… не їж мене.

Кракен не відповів словами. Замість цього щупальце ковзнуло вище, під мокру сорочку, і торкнулося шкіри на грудях. Дотик був прохолодний, слизький, але не огидний. Він провів присосками по соску — повільно, досліджуючи. Омега здригнувся. Тіло зрадило його миттєво: тепло розлилося між ніг, навіть у холодній воді.

Щупальце нижче стиснуло стегно сильніше, розсуваючи ноги. Омега спробував зімкнути їх, але сила була абсолютною. Він повис у воді, триманий чотирма кінцівками, а п’яте вже ковзало по внутрішній стороні стегна, вище, до паху. Присоски чіплялися за шкіру, залишаючи червоні круги, і кожен раз, коли вони відривалися, омега відчував легке поколювання, майже як поцілунок.

Кракен підняв його вище, майже до поверхні, і нахилив голову. Одне щупальце торкнулося губ омеги. Воно було товстішим за палець, слизьке, з легким присмаком моря. Омега відкрив рот — не з бажання, а з інстинкту. Щупальце увійшло. Воно рухалося повільно, досліджуючи язик, піднебіння, горло. Омега застогнав, і звук вийшов приглушеним, вологим.

Одночасно інше щупальце знайшло вхід між сідниць. Воно не проштовхувалося одразу. Спочатку лише торкалося, розмазуючи власний слиз по чутливій шкірі. Омега сіпнувся, але тіло вже реагувало — волога текла з нього сильніше, змішуючись з морською водою. Кракен відчув це. Щупальце натиснуло сильніше, і кінчик увійшов.

Омега вигнувся. Присоски всередині нього відкривалися й закривалися, масажуючи стінки. Кожен рух був точним, ніби істота знала, де саме натиснути. Друге щупальце обхопило його член, уже твердий, і почало рухатися вгору-вниз, присоски стискаючи голівку з кожним підйомом.

Він кінчив уперше саме так — з щупальцем у роті, іншим глибоко всередині, третім навколо члена. Тіло судомно стиснулося. Кракен не зупинився. Він лише змінив ритм: повільніше, глибше. Омега тремтів, надто чутливий, але втекти було нікуди. Щупальця тримали його міцно, але не жорстоко. Вони тримали так, ніби він був чимось цінним.

Коли друге щупальце увійшло поруч із першим, розтягуючи його ширше, омега закричав у воду. Біль змішався з насолодою так сильно, що він уже не розумів, де закінчується одне і починається інше. Кракен рухався в ньому, наповнюючи, розтягуючи, гладячи зсередини присосками. Кожне щупальце працювало окремо — одне трахало, інше пестило член, третє гралося з сосками, четверте тримало його шию, не даючи потонути.

Омега кінчив удруге, вже майже безсило. Сімя змішалося з водою. Кракен зробив щось нове: одне щупальце глибоко всередині нього набухло, і щось тепле, густе вилилося прямо в нього. Омега відчув, як це розливається, наповнює, залишається. Він здригнувся від відчуття чужого сім’я всередині.

Кракен не відпустив його. Він поплив глибше, несучи омегу з собою. Вода ставала темнішою, але біолюмінесценція навколо них світилася яскравіше. Щупальця все ще були всередині нього — повільно рухалися, ніби перевіряли, чи все добре. Омега обхопив одне з них руками, притиснувся щокою до прохолодної шкіри істоти.

Він більше не був загубленим.

Він був знайденим.

Омега прокинувся вже не у воді. Його тіло лежало на чомусь м’якому й вологому — напівпрозорій мембрані, що світилася зсередини блідо-синім світлом. Навколо — печера з чорного каменя, вода тихо плескалася біля краю. Він був голий. На шкірі ще горіли червоні круги від присосок.

Кракен чекав.

Великі очі дивилися на нього з темряви. Щупальця повільно звивалися в повітрі, як дим. Омега відчув, як між ніг знову стало волого — не від моря. Він сів, розсунув коліна ширше й тихо сказав:

— Грубіше.

Кракен не вагався.

Два товстих щупальця миттєво обхопили його зап’ястя й смикнули вгору, розтягуючи руки над головою. Ще два схопили щиколотки й різко розвели ноги до болю. Омега застогнав — не від страху. Від передчуття.

Третє щупальце вдарило по внутрішній стороні стегна, залишаючи яскравий слід. Потім інше. І ще. Присоски чіплялися так сильно, що шкіра червоніла миттєво. Омега вигнувся, член уже стояв, важкий, крапаючи.

— Більше, — прохрипів він. — Всередину. Багато.

Кракен послухався.

Перше щупальце увійшло різко, без підготовки, одним довгим поштовхом до кінця. Омега закричав. Друге одразу проштовхнулося поруч, розтягуючи його ще ширше. Стінки горіли. Третє ковзнуло знизу, під кутом, і увійшло глибше, ніж попередні. Омега тремтів, очі закотилися.

Четверте знайшло місце. Воно штовхнулося між уже зайнятими, і омега відчув, як його розриває зсередини — приємно, жорстоко, ідеально. Чотири щупальця рухалися в різному ритмі: одне глибоко й повільно, друге швидко й коротко, третє крутилося всередині, четверте виходило майже повністю й знову вбивалося до упору.

Омега вже не міг говорити. З рота лилися лише хриплі звуки. Слина стікала по підборіддю. П’яте щупальце увійшло йому в рот, товсте, слизьке, і почало трахати горло в тому ж жорстокому ритмі. Омега давився, але не відсторонювався — навпаки, намагався взяти глибше.

Шосте щупальце обхопило член і стиснуло так сильно, що омега заскиглив. Присоски на ньому відкривалися й закривалися, масажуючи голівку майже до болю. Сьоме знайшло соски. Воно обвило груди й почало тягнути, викручувати, залишаючи яскраві сліди.

Кракен прискорився.

Усі щупальця всередині нього рухалися синхронно — жорстко, глибоко, безжально. Омега відчував, як його нутрощі зміщуються, як стінки розтягуються до межі. Кожен поштовх вибивав повітря з легень. Він кінчив уперше з криком, сімя бризнуло на власний живіт, але щупальця не зупинилися. Вони лише стали ще грубішими.

Омега вже майже не відчував власного тіла — лише наповненість. Вісім щупалець. Дев’ять. Десяте пробралося поруч із тими, що вже були в ньому, і омега закричав так голосно, що голос зірвався. Він був розтягнутий до межі, переповнений, кожен рух віддавався болем і насолодою одночасно.

Кракен нахилився ближче. Одне з великих щупалець набухло всередині нього й вилило гарячу, густу рідину прямо в найглибшу точку. Омега затремтів усім тілом. Друге щупальце зробило те саме. Третє. Він відчував, як його наповнюють, як чуже сім’я розливається всередині, витікає по стегнах, але щупальця продовжували трахати його, втискуючи все назад.

Омега кінчив удруге, вже майже безсило, лише судомно стискаючись навколо стількох щупалець. Сльози текли по щоках. Він хрипів:

— Ще… ще…

Кракен дав йому ще.

Щупальця вийшли майже повністю — і одним різким рухом увійшли всі разом, до самого кінця. Омега вигнувся дугою, рот відкритий у беззвучному крику. Тіло більше не належало йому. Воно належало щупальцям, що трахали його без зупинки, наповнювали, розтягували, володіли.

Коли кракен нарешті сповільнився, омега лежав розпластаний, тремтячий, з роззявленим, червоним, переповненим входом, з якого повільно витікала густа біла рідина. Щупальця все ще були всередині — менше, ніж раніше, але достатньо, щоб він відчував кожен сантиметр.

Омега слабко посміхнувся крізь сльози й прошепотів:

— Не виймай… ніколи.

Омега ледь міг дихати. Тіло все ще тремтіло після попереднього, вхід пульсував, розтягнутий, чутливий до кожного найменшого руху. Але коли кракен знову підняв його щупальцями, розвівши ноги так широко, що стегна занило, омега лише хрипко видихнув:

— Жорсткіше. Не жалій.

Кракен відповів дією.

Два товстих щупальця знову схопили його за щиколотки й підняли майже вертикально, так що омега повис вниз головою, голова звисала, кров приливала до обличчя. Ще два обхопили стегна, фіксуючи їх розведеними. Вхід був повністю відкритий, червоний, блискучий від суміші змазки й чужого сім’я, яке вже починало повільно витікати тонкими білими цівками по сідницях.

Перше щупальце підійшло без попередження. Кінчик був тонший, але майже одразу потовщувався. Воно торкнулося роззявленого отвору, розмазало по ньому слиз — і різко, одним сильним поштовхом увійшло на всю довжину. Омега закричав. Він відчув, як стінки миттєво розійшлися, як внутрішні м’язи судомно стиснулися навколо чужорідного тіла, намагаючись виштовхнути, але щупальце лише проштовхнулося глибше, до самого упору. Присоски всередині відкрилися й почали чіплятися за ніжну слизову, тягнути, масажувати.

Омега відчував кожен сантиметр. Холодну слизькість, що швидко нагрівалася від його тепла. Тиск на простату. Відчуття, ніби його нутрощі зміщуються, щоб дати місце. Змазка з нього хлинула сильніше — густа, прозора, з білими прожилками попереднього сім’я. Вона витікала навколо щупальця тонкими струмками, стікала по стегнах, капала на кам’яну підлогу печери.

Друге щупальце не чекало. Воно притиснулося поруч і силою розсунуло вже зайнятий вхід. Омега вигнувся, рот відкритий у беззвучному крику. Біль був гострим, пекучим, але змішаним із такою сильною насолодою, що ноги затрусилися. Він відчував, як краї отвору розтягуються до межі, як шкіра біліє від напруги, як змазка починає пінитися від тертя. Два щупальця рухалися в протилежних ритмах: одне виходило майже повністю, друге вбивалося глибше. З кожним рухом з нього витискалося більше рідини — вона хлюпала, стікала, блищала на шкірі.

Третє щупальце знайшло місце знизу. Воно було тоншим, але гнучким. Кінчик ковзнув між двома іншими, розсуваючи їх, і увійшов. Омега заскиглив. Тепер він відчував три окремих рухи всередині себе одночасно. Стінки горіли. Кожен поштовх віддавався глибоко в животі. Змазка вже текла безперервно — густі білі патьоки змішувалися з прозорою рідиною, стікали по сідницях, по спині, коли його трохи нахиляли.

Саме тоді тонке, майже ниткоподібне щупальце ковзнуло вгору по його члену. Омега сіпнувся, коли воно знайшло вузький отвір уретри. Кінчик був гладкий, слизький, ледь товщий за голку. Він повільно, але невблаганно почав проштовхуватися всередину.

Омега закричав уже по-справжньому.

Відчуття було чужим, інтимним до болю. Він відчував, як щось холодне й живе ковзає всередину сечівника, розсовуючи ніжні стінки, які ніколи не були призначені для цього. Тиск був гострим, дивним, майже електричним. Кожен міліметр віддавався глибоко в паху, у сечовому міхурі. Щупальце рухалося повільно, досліджуючи, іноді злегка звиваючись, іноді натискаючи на стінки зсередини. Омега тремтів усім тілом. Член смикався, з голівки вже не просто змазка — тепер витікала тонка цівка прозорої рідини, яку щупальце витискало своїм рухом.

Воно увійшло глибше. Омега відчув, як кінчик торкнувся чогось всередині — і різкий, майже больовий спазм пронизав низ живота. Він кінчив без дотику до члена, лише від цього внутрішнього подразнення. Сімя хлинуло, але щупальце в уретрі не дало йому вийти вільно — воно частково блокувало канал, і струмінь виривався лише тонкими, сильними поштовхами навколо нього. Омега ридав від перевантаження відчуттів.

Тим часом щупальця в його задньому проході прискорилися. Тепер їх було чотири. Вони трахали його грубо, глибоко, безжально. Кожен поштовх витискав з нього більше змазки й сім’я — густа суміш хлюпала з розтягнутого отвору, стікала по стегнах товстими патьоками, капала на підлогу. Омега відчував, як його вхід більше не може закритися, як він залишається відкритим навіть між поштовхами, як стінки судомно стискаються навколо стількох тіл, намагаючись утримати їх.

Щупальце в уретрі почало рухатися швидше — короткі, точні поштовхи всередину й назовні. Омега вже не міг розрізнити біль і насолоду. Тіло било судомою. Він кінчив знову, цього разу слабше, майже сухо, лише судомні поштовхи й тонкі цівки рідини, які щупальце витискало з нього.

Кракен не зупинявся. Він трахав його всіма щупальцями одночасно — грубо, ритмічно, глибоко. Омега висів у повітрі, розпластаний, переповнений, з роззявленим входом, з якого безперервно витікала густа біла рідина, і з тонким живим щупальцем, що все ще гралося всередині його члена.

Він уже не просив зупинитися.

Він лише тихо, хрипло повторював одне слово:

— Ще…

Омега вже не тримався на межі. Тіло тремтіло так сильно, що щупальця мусили стискати його міцніше, щоб він не вислизнув. Подих став уривчастим, очі закочувалися. Він ще намагався щось сказати — лише хрипкі звуки виривалися з горла, — коли свідомість почала гаснути.

Кракен відчув це миттєво.

Він не зупинився. Навпаки — став уважнішим.

Тонке щупальце в уретрі рухалося повільніше, але глибше. Кінчик ковзнув ще далі, торкаючись чутливих стінок зсередини, злегка звиваючись. Навіть у напівсвідомості тіло омеги реагувало: член судомно смикався, з голівки вичавлювалася тонка цівка прозорої рідини. Кожен рух усередині сечівника викликав дрібні, майже судомні поштовхи стегон. Кракену це подобалося. Він повторював рух знову й знову — коротке втягування, повільне проштовхування, легке кручення. Омега, уже з заплющеними очима, тихо стогнав крізь непритомність, брови зводилися, губи тремтіли.

Одночасно товстіші щупальця всередині нього змінили кут. Два з них притиснулися точно до простати й почали масажувати її ритмічно, сильно, нещадно. Присоски відкривалися прямо на цій чутливій точці, стискали, відпускали, знову натискали. Навіть без свідомості омега вигинався. Живіт напружувався. З розтягнутого входу з новою силою хлинула змазка — густа, майже біла від попереднього сім’я, вона витікала товстими патьоками, хлюпала з кожним поштовхом, стікала по сідницях і стегнах.

Кракен спостерігав.

Йому подобалося, як тіло омеги, навіть втративши контроль, усе одно відповідало. Як внутрішні м’язи судомно стискалися навколо щупалець, коли простату масажували особливо сильно. Як член сіпався й виділяв рідину щоразу, коли щупальце в уретрі робило різкіший рух. Як з відкритого, розчервонілого входу безперервно текло — вже не просто змазка, а густа суміш, що блищала на шкірі й капала на підлогу.

Він прискорив ритм.

Чотири щупальця трахали його глибоко й жорстко, одночасно натискаючи на простату. Тонке в уретрі рухалося швидше, коротшими поштовхами, іноді зупиняючись глибоко всередині й злегка вібруючи. Омега в непритомності тремтів. Стегна смикалися. З рота виривалися слабкі, хриплі стогони. Тіло кінчало знову — цього разу майже сухо, лише сильними судомними стисканнями й тонкими цівками рідини, які щупальце в уретрі частково блокувало, змушуючи їх вириватися під тиском.

Кракен не відпускав.

Він продовжував масажувати простату довгими, сильними рухами, спостерігаючи, як живіт омеги напружується навіть у свідомості. Спостерігаючи, як змазка знову починає текти рясніше щоразу, коли щупальце в уретрі робить особливо глибокий рух. Йому подобалася ця безпорадна, інстинктивна реакція — як тіло омеги, уже не контролюючи себе, усе одно відкривалося, текло, стискалося, просило ще.

Омега лежав розпластаний, очі заплющені, дихання поверхневе. Але щупальця всередині нього не зупинялися. Вони трахали його повільніше тепер, глибше, з особливою увагою до простати й до тієї тонкої, чутливої порожнини в члені. І кожного разу, коли омега тихо стогнав у своїй непритомності, кракен повторював рух, який викликав цей звук.

Він не збирався зупинятися.

Навіть коли омега більше не міг просити.

Омега відкрив очі повільно. Голова гуділа, тіло ломило, ніби його розбирали й збирали заново. Печера була напівтемною, лише слабке синє світіння мембрани під ним освітлювало простір. Поруч, важко й рівно дихаючи, лежав кракен. Великі очі заплющені. Тіло істоти розслаблене.

Але щупальця…

Омега сіпнувся й одразу зрозумів. Два товстих щупальця все ще були глибоко в ньому. Вони не рухалися, лише важко лежали всередині, розтягуючи його, наповнюючи. Тонше третє залишалося в уретрі — неглибоко, але достатньо, щоб він відчував кожен сантиметр. Змазка й попереднє сім’я повільно витікали навколо них, пачкаючи стегна.

Він лежав кілька хвилин, просто дихаючи. Потім обережно, майже боязко, стиснув внутрішні м’язи. Щупальця злегка ворухнулися у відповідь, але кракен не прокинувся. Омега ковтнув. Серце калатало.

Він підняв стегна.

Повільно. Обережно. Відчуваючи, як товсті щупальця ковзають усередині, як краї його входу розтягуються, коли він піднімається, і знову стискаються, коли опускається. Змазка хлюпнула. Він тихенько застогнав. Тонке щупальце в уретрі зсунулося глибше від цього руху, і різкий, знайомий уже спазм пронизав низ живота.

Омега закусив губу й зробив це знову.

Цього разу швидше. Він навмисне опустився сильніше, насаджуючись до упору. Товсті щупальця вперлися в простату. Він вигнувся, тихо схлипнувши. Руки вп’ялися в м’яку мембрану під собою. Стегна тремтіли, але він не зупинявся. Піднімався — майже до кінця, відчуваючи, як щупальця майже вислизають, — і різко, жадібно опускався вниз, приймаючи їх на всю довжину.

Звук був мокрим, непристойним. Змазка витікала з кожним рухом, стікала по сідницях, капала. Омега вже не стримувався. Він почав рухатися швидше, ритмічно, сам обираючи глибину й силу. Коли хотів сильніше — насаджувався різко, майже грубо, відчуваючи, як стінки горять від розтягнення. Коли хотів глибше — крутив стегнами, змушуючи щупальця тертися об простату під іншим кутом.

Тонке щупальце в члені ковзало всередину й назовні з кожним його рухом. Омега спеціально стискав м’язи, щоб відчувати його сильніше. Голівка члена була червоною, чутливою, з неї знову текла прозора рідина. Він дивився вниз — на те, як його розтягнутий вхід жадібно приймає товсті щупальця, як вони зникають у ньому майже повністю, як навколо них піниться суміш змазки й сім’я.

Кракен досі спав. Але щупальця вже почали злегка напружуватися у відповідь на рухи омеги — інстинктивно, ще без свідомості. Омега це відчув і лише сильніше насаджувався, ніби хотів розбудити їх повністю.

Він уже не просто рухався. Він трахав себе ними. Жорстко. Жадiбно. Стегна ляскали по поверхні щупалець. З кожного поштовху з нього витискалося більше рідини. Він тихо, майже відчайдушно стогнав, кусаючи власну руку, щоб не розбудити істоту надто рано.

Але тіло вже знову підходило до краю. Простата горіла. Уретра пульсувала навколо тонкого щупальця. Омега прискорився ще більше, насаджуючись до самого кінця з кожним рухом, і кінчив — сильно, судомно, стискаючись навколо всього, що було всередині. Сімя бризнуло на живіт, а з розтягнутого входу хлинула нова хвиля густої змазки.

Він важко дихав, усе ще сидячи на щупальцях, відчуваючи, як вони починають ворушитися сильніше.

Кракен повільно відкрив одне око.

Кракен відкрив друге око.

На мить він просто дивився. Великі вертикальні зіниці звузилися, фіксуючи картину: омега сидить розпластаний на його щупальцях, стегна тремтять, вхід розчервонілий і блискучий, з нього все ще повільно витікає густа суміш. Тонке щупальце в уретрі злегка пульсує. Омега важко дихає, губи припухлі, очі вологі — і не відводить погляду.

Кракен зрозумів усе одразу.

Щупальця всередині омеги напружилися. Не різко — навмисно повільно, даючи відчути, як м’язи під шкірою твердішають, як присоски починають чіплятися сильніше. Омега тихо ахнув, коли два товстих щупальця одночасно ковзнули глибше, самі, вже без його допомоги. Тонке в уретрі зсунулося вперед ще на кілька міліметрів, і омега сіпнувся всім тілом.

Кракен підняв голову. Одне велике щупальце обхопило підборіддя омеги, змушуючи дивитися прямо в очі. Інше ковзнуло по щоці, залишаючи вологу доріжку. Голос істоти не був звуком — це був низький, вібруючий тиск прямо в голові омеги:

«Сам?»

Омега ковтнув і ледь чутно кивнув.

«Хотів більше.»

Кракен відповів дією.

Щупальця, що були всередині, різко смикнули його вниз — жорстко, до самого упору. Омега закричав. Одночасно ще два щупальця обхопили його стегна й почали рухати ними самі: піднімали й силою насаджували назад, швидше й грубіше, ніж омега робив це сам. Звук став мокрим, гучним. Змазка хлюпала з кожним поштовхом, витікала товстими патьоками.

Тонке щупальце в уретрі заворушилося активніше — короткі, точні поштовхи всередину, які змушували омегу вигинатися й тихо скиглити. Кракен спостерігав за кожною реакцією. Йому подобалося, як очі омеги знову закочуються, як живіт напружується, коли щупальця вдаряють по простаті особливо сильно, як з голівки члена знову починає текти прозора рідина.

Він додав ще одне щупальце.

Омега відчував, як воно силою розсуває вже зайнятий вхід, як краї отвору печуть від розтягнення. Тепер їх було три товстих плюс те, що в уретрі. Кракен трахав його повільно спочатку — глибоко, з навмисною жорстокістю, даючи відчути кожен сантиметр. Потім прискорився. Стегна омеги ляскали по поверхні щупалець. Він уже не насаджувався сам — його просто використовували, і він дозволяв цьому, розкриваючи ноги ширше, нахиляючись уперед, підставляючись.

Кракен підтягнув його ближче до себе. Одне щупальце обвило горло — не стискаючи до задухи, лише тримаючи. Інше ковзнуло в рот. Омега прийняв його жадібно, стогнучи навколо нього, поки решта продовжували трахати його знизу жорстко й ритмічно.

Великі очі кракена не відривалися від обличчя омеги. Він бачив усе: як той тремтить, як сльози знову з’являються в куточках очей від перевантаження, як тіло само стискається навколо щупалець щоразу, коли простату масажують особливо сильно, як член сіпається від рухів уретрального щупальця.

Кракен низько завібрував у його голові — майже задоволено.

І не зупинявся.

Омега тремтів усім тілом, коли кракен сповільнив рухи лише для того, щоб дати йому відчути все чіткіше.

Тонке щупальце в уретрі було майже прозорим, з ледь помітними присосками розміром із рисове зернятко. Воно сиділо глибоко — кінчик вже торкався самої шийки сечового міхура. Кожен міліметр його руху омега відчував із болісною ясністю: як гладка, слизька поверхня розсовує ніжні стінки каналу, як маленькі присоски злегка чіпляються й відпускають, створюючи дрібні, електричні поштовхи прямо всередині члена. Коли щупальце повільно виходило, стінки уретри судомно стискалися за ним, ніби не хотіли відпускати. Коли воно знову входило — гострий, чужий тиск розливався від голівки аж до низу живота. З вузького отвору навколо щупальця безперервно витікала прозора, тягуча рідина, яка змішувалася з попереднім сім’ям і стікала по стовбуру члена тонкими блискучими нитками.

В анусі було зовсім інакше.

Три товстих щупальця розтягували його так сильно, що краї отвору були гладкими, блискучими, майже білими від натягу. Шкіра навколо почервоніла й пульсувала. Кожен раз, коли щупальця виходили майже повністю, роззявлений вхід судомно стискався, намагаючись закритися, але одразу знову розкривався під новим поштовхом. Він пульсував — видимо, жадібно. Зсередини витікала густа, майже біла суміш змазки й сім’я кракена. Вона хлюпала з кожним рухом, пінилася на краях, стікала товстими патьоками по сідницях і стегнах. Присоски на товстих щупальцях чіплялися за стінки прямо на простаті, стискали її, відпускали, знову натискали — і щоразу, коли це відбувалося, анус омеги судомно стискався навколо них, пульсуючи ще сильніше.

Кракен дивився на це й низько завібрував у голові омеги — задоволено.

Потім одне щупальце піднесло до губ омеги невелику прозору кулю, наповнену густою сріблястою рідиною.

«Випий.»

Омега відкрив рот без вагань. Рідина була солодкою, холодною, з легким металевим присмаком. Вона стекла в горло одним ковтком.

Зміна почалася майже одразу.

Між ніг, прямо під уже розтягнутим анусом, шкіра розійшлася. Омега тихо зойкнув, коли нові, чутливі складки сформувалися, набухли, стали вологими. Вагіна з’явилася повністю за кілька секунд — тісна, гаряча, уже блискуча від власної змазки. Він відчув, як новий отвір судомно стискається від повітря, як клітор набухає, як стінки всередині пульсують від нетерпіння.

Кракен не дав йому звикнути.

Одним рухом він підняв омегу вище й розвів ноги максимально широко. Товсте щупальце одразу знайшло нову вагіну й різко, до самого кінця, увійшло в неї. Омега закричав — стінки були тугішими, гарячішими, вони стискалися навколо щупальця судорожно, намагаючись виштовхнути, але водночас жадібно приймали його глибше. Одночасно два інших щупальця знову вбилися в анус, розтягуючи його ще сильніше. Тонке в уретрі заворушилося швидше.

Тепер омега був наповнений усюди.

Кракен почав трахати його жорстко.

Щупальце у вагіні рухалося глибоко й сильно, вдаряючись у найчутливішу точку з кожним поштовхом. З нового отвору вже текла густа, прозора змазка, яка змішувалася з тією, що витікала з анусу. Два щупальця в анусі працювали в протилежному ритмі — одне входило, коли інше виходило, змушуючи тонку стінку між вагіною й анусом тертися й пульсувати. Тонке в уретрі трахало його короткими, точними рухами, витискаючи з члена все нові цівки рідини.

Омега вже не міг контролювати голос. Він кричав, стогнав, скиглив, коли всі отвори одночасно розтягувалися й наповнювалися. Кракен додавав ще. Четверте щупальце силою проштовхнулося в уже зайняту вагіну. П’яте — в анус. Омега вигнувся дугою, очі закотилися. Він відчував, як його розриває зсередини — приємно, жорстоко, ідеально. Змазка хлюпала з обох отворів, стікала по стегнах товстими блискучими патьоками. Анус і вагіна пульсували синхронно, судомно стискаючись навколо стількох щупалець, намагаючись утримати їх глибше.

Кракен трахав його без зупинки — жорстко, ритмічно, глибоко. Кожен поштовх витискав з омеги нові звуки й нову рідину. Тонке щупальце в уретрі вібрувало, змушуючи члена сіпатися й виділяти все більше.

Омега кінчив так сильно, що тіло вигнулося майже навпіл. Вагіна й анус стиснулися навколо щупалець судомно, пульсуючи хвилями. Але кракен не зупинився. Він продовжував трахати всі три отвори одночасно, спостерігаючи, як омега тремтить, як з нього тече, як його нові й старі дірочки жадібно приймають усе, що їм дають.

І не збирався відпускати.