Раді Вас бачити!

Омега піднявся високо в гори лише тому, що шукав самотності.

Він сидів на краю скелястого уступу, коли тінь накрила його зверху. Величезна. Крилата.

Гіпогриф приземлився важко, змахнувши величезними орлиними крилами. Передня частина тіла — могутній орел із гострим дзьобом і золотими очима, задня — потужний кінський круп із сильними копитами. Між задніми ногами вже видно було товстий, темно-рожевий член, що повільно виходив із піхви.

Омега зірвався з місця, але гіпогриф був швидшим. Одна велика лапа з гострими кігтями притиснула його грудьми до кам’яної плити. Дзьоб низько опустився до шиї, гаряче дихання обпекло шкіру.

— Не рухайся, — голос був низьким, хрипким, з пташиним придихом. — Ти вже мій.

Омега спробував вирватися. Кігті лише сильніше вп’ялися в одяг, рвучи сорочку. Гіпогриф перевернув його на живіт одним рухом, стягнув джинси разом із білизною до колін і розвів стегна. Холодний гірський вітер торкнувся голої шкіри.

Омега не був у тічці. Але тіло все одно зрадило його — від страху, від сили, від грубого дотику чужого члена, що вже терся між сідницями. Він відчув, як стає волого, як член твердне проти холодного каменю.

Гіпогриф низько заурчав, відчувши це.

— Збуджуєшся. Добре.

Він не став готувати. Товста, гаряча голівка приставилася до входу і з силою почала тиснути всередину. Омега закричав — член гіпогрифа був довгим і товстим, з легким вигином. Він входив повільно, але невблаганно, розтягуючи тугі стінки. Коли він увійшов повністю, омега вже тремтів і тихо скиглив у камінь.

Гіпогриф почав рухатися.

Сильні, глибокі поштовхи. Кожен раз, коли він входив до кінця, важке тіло шльопало об сідниці, а пір’я на животі лоскотало поперек. Кігті міцно тримали омегу за стегна, залишаючи червоні сліди. Омега стогнав у кожен поштовх — спочатку від болю розтягнення, потім від того, як член почав бити саме туди, де було найбільше відчуттів.

— Тісний… і вже мокрий для мене, — гарчав гіпогриф, прискорюючись. — Кричи. Тут ніхто не почує.

Він трахав жорстко і ритмічно. Омега більше не пручався — пальці рвали мох між камінням, стегна самі подавалися назад. Його власний член повністю затвердів і терся об холодну скелю з кожним рухом. Збудження наростало швидко, брудно, змішане зі страхом і безсиллям.

Гіпогриф нахилився нижче, дзьоб притиснувся до шиї омеги, і він увійшов особливо глибоко. Омега кінчив із зірваним криком — сперма розмазалася по каменю під ним. Внутрішні м’язи судомно стиснули товстий член.

Гіпогриф тільки голосніше заурчав і продовжив трахати його крізь оргазм, не збавляючи сили. Ще кілька десятків глибоких, жорстких поштовхів — і він увійшов до самого кінця, залишившись там. Товсте потовщення біля основи розпирало вхід, фіксуючи їх. Гіпогриф низько, протяжно рикнув і почав кінчати — довго, густо, хвилями. Гаряча сперма заливала омегу зсередини так рясно, що частина одразу почала витікати навколо члена.

Вони залишалися з’єднані ще кілька хвилин.

Гіпогриф важко дихав, крила напіврозкриті, кігті все ще тримали тремтячі стегна. Потім він повільно вийняв член. З розтягнутого отвору густим струменем витекла біла сперма, стікаючи по яйцях омеги на камінь.

Велика лапа перевернула омегу на спину. Золоті очі гіпогрифа уважно оглянули розбите, забруднене тіло.

— Ти більше не зійдеш із цих гір один. Наступного разу я візьму тебе ще довше.

Омега лежав, розсунувши ноги, важко дихаючи, з витікаючою спермою і свіжими подряпинами від кігтів на шкірі.

А величезні крила вже підняли гіпогрифа в повітря, залишаючи його одного на краю скелі.

Омега все ще лежав на холодному камені, тремтячи, коли повітря знову розсікли крила.

Спочатку один силует. Потім другий. Третій. Четвертий.

Троє гіпогрифів приземлилися навколо нього важко, змахнувши величезними крилами. Каміння задрижало під копитами. Вони були такими ж великими, як перший — орлині груди, гострі дзьоби, потужні кінські крупи. І всі вже збуджені: товсті, темно-рожеві члени вийшли з піхов і блищали на вітрі.

Перший гіпогриф (той, що щойно його трахнув) низько рикнув, ніби представляючи здобич.

— Свіжий. Ще теплий. І вже розтягнутий.

Омега спробував відповзти. Кігті одразу вп’ялися в стегна і розвели їх ширше. Двоє гіпогрифів міцно зафіксували його руки і плечі, притискаючи до скелі. Третій підійшов між розведених ніг, провів тупою голівкою по все ще відкритому, червоному отвору, з якого повільно витікала сперма першого, і без зайвих церемоній сильним рухом увійшов до кінця.

Омега закричав.

Його знову розпирало жорстко і глибоко. Новий гіпогриф одразу почав трахати — розмашисті, потужні поштовхи. Кожен входження вибивало з омеги хрипкі звуки. Сперма попереднього хлюпала всередині і витікала з кожним рухом, стікаючи по яйцях на камінь.

Інші не чекали.

Один підійшов збоку, схопив омегу за волосся і приставив свій член до губ. Коли омега відкрив рот від чергового глибокого поштовху, товстий ствол одразу проштовхнувся всередину до горла. Другий гіпогриф нахилився і почав грубо м’яти і кусати соски, залишаючи червоні сліди дзьобом.

Їх було четверо.

Коли другий гіпогриф зав’язав своє потовщення всередині і кінчив довгими гарячими хвилями, його місце одразу зайняв третій. Омегу перевернули на бік. Один трахав ззаду, другий змушував брати до горла, третій терся членом об обличчя і груди, залишаючи мокрі сліди. Перший гіпогриф ходив навколо, низько урчачи, і іноді нахилявся, щоб лизнути розтягнутий отвір або вкусити омегу за стегно.

Вони мінялися кілька разів.

Омега вже майже не кричав — лише хрипко, надломлено стогнав і тремтів. Його отвір був розпухлим, червоним, постійно відкритим. З нього густо текла змішана сперма кількох гіпогрифів, стікаючи на сірий камінь. Живіт здавався важким. Власний член давно вже розлився по каменю без жодного прямого дотику — просто від грубого розтягнення і безперервного ритму.

Останній гіпогриф увійшов особливо глибоко і залишився там, поки його потовщення повністю розпирало вхід. Він кінчив із низьким, протяжним риком, заливаючи омегу ще однією порцією густої сперми. Коли він вийняв член, з отвору витекла довга, важка цівка білої суміші.

Четверо гіпогрифів стояли навколо, важко дихаючи, крила напіврозкриті. Їхні члени все ще блищали, злегка посмикуючись.

Перший нахилився найближче, провів кігтем по мокрому від сперми стегну омеги і тихо сказав:

— Тепер ти пахнеш нами. Усіма. Наступного разу, коли піднімешся в ці гори… ми вже будемо чекати.

Омега лежав розпластаний на скелі, розсунувши ноги, з витікаючою спермою, подряпинами від кігтів і свіжими укусами на шкірі. Більше він не міг навіть тремтіти.

А величезні крила вже піднімали гіпогрифів у повітря один за одним, залишаючи його одного на краю прірви під холодним вітром.