Раді Вас бачити!

Мегаполіс ніколи не спав. Неонові вивіски миготіли крізь дощ, що сік по склу, а повітря пахло мокрим бетоном, вихлопними газами і чужими феромонами. На другому поверсі старого будинку в спальному районі жив омега на ім’я Лен. Блондин з м’яким, майже білим волоссям, пухкими губами і тілом середньої статури — ні худий, ні кремезний. Його природний аромат яблучного цвіту був слабким, майже непомітним під шаром нейтралізаторів, які він завжди носив. Він ненавидів, коли альфи оберталися на нього на вулиці.

Квартира була маленькою: одна кімната, кухня-ніша, ванна. На підлозі лежали ковдри, бо старе крісло розвалилося тиждень тому. Лен уже три дні шукав нове.

Того дня він зайшов у меблевий магазин на околиці. Великий, напівтемний зал, запах дерева і шкіри. За прилавком стояв високий чоловік з темним волоссям і очима кольору сталі. Альфа. Лен відчув це одразу — важкий, стриманий запах диму і озону. Але альфа не дивився на нього жадібно. Він лише кивнув.

— Шукаєте щось конкретне?

— Крісло. Зручне. Не дуже дороге.

Альфа провів його між рядами. Руки в нього були довгі, пальці тонкі. Коли Лен зупинився біля м’якого сірого крісла з високою спинкою, альфа сказав:

— Це добре. Ортопедичне. Можу доставити сьогодні ввечері.

Лен назвав адресу. Альфа записав, не запитуючи імені.

Увечері дверний дзвінок пролунав рівно о восьмій. Альфа стояв на порозі, тримаючи крісло так, ніби воно нічого не важило. У квартирі запахло яблучним цвітом сильніше — Лен щойно зняв нейтралізатор. Альфа на мить завмер, але нічого не сказав. Поставив крісло біля вікна, перевірив, чи стійке, і пішов.

Лен того вечора довго сидів у новому кріслі, читаючи, поки очі не почали злипатися. Роздягнувся до білизни, ліг на ліжко і заснув, як завжди — на боці, під тонкою ковдрою.

Він не знав, що альфа, якого звали Кай, був не звичайним альфою.

Кай був хамелеоном. Старим, рідкісним видом, про який майже ніхто не знав. Він міг стати будь-чим, що бачив очима. Достатньо було один раз торкнутися поглядом — і форма залишалася в пам’яті тіла.

Тієї ночі Кай стояв у дворі під дощем і дивився на вікно другого поверху. Він уже бачив лампу на тумбочці біля ліжка Лена. Бачив подушку. Бачив чорний вібратор, який омега тримав у шухляді тумбочки — Кай помітив його, коли ставив крісло.

Спочатку він став лампою.

Металевий корпус, тепле жовте світло. Він стояв на тумбочці, поки Лен спав. Дихав тихо. Потім світло згасло, метал поплив, і Кай став подушкою. М’якою, з чохлом у дрібну смужку. Він обережно підсунувся під голову Лена. Омега зітхнув уві сні, притиснувся щокою ближче.

Кай чекав.

Коли дихання Лена стало глибоким і рівним, подушка змінилася. Тканина розтанула, і Кай став тим, чим хотів бути найбільше цієї ночі — вібратором, який Лен часто брав у руки. Чорний, гладкий, з легкою вібрацією. Він вислизнув з-під голови, пробрався під ковдру, між стегон омеги.

Лен спав голий знизу — лише футболка залишилася. Кай обережно притиснувся до входу. Омега ворухнувся, але не прокинувся. Тіло було розслаблене, тепле, вологим від сну. Кай увійшов повільно, міліметр за міліметром, поки весь не опинився всередині. Потім увімкнув низьку вібрацію.

Лен застогнав уві сні. Стегна здригнулися. Кай відчував, як стінки стискаються навколо нього, як яблучний аромат стає солодшим, густішим. Він рухався зсередини — короткі, глибокі поштовхи, точно такі, які Лен любив робити собі сам. Омега розкинув ноги ширше. Кай збільшив амплітуду.

Лен захлинувся стогоном, стегна піднялися з ліжка. Оргазм прийшов швидко — тіло вигнулося, внутрішні м’язи судомно стиснулися. Кай відчув, як омега кінчає, і лише тоді повільно вислизнув з нього.

Лен різко відкрив очі. Дихання було рваним, серце калатало. Він сів, озирнувся темною кімнатою. Підняв ковдру, подивився між ніг. Нічого. Лише волога пляма на простирадлі. Погляд ковзнув на тумбочку — шухляда була зачинена. Вібратор… здавалося, лежав там, де завжди. Лен потер обличчя долонею, збитий з пантелику.

— Що за… — прошепотів він хрипко.

Кілька секунд просто сидів, дивлячись у темряву. Потім зітхнув, ліг назад і натягнув ковдру до підборіддя. Тіло ще тремтіло відлунням оргазму, але втома взяла своє. За кілька хвилин він знову заснув — глибоко, спокійно, так і не зрозумівши, що щось було не так.

Кай чекав, поки дихання омеги знову стало рівним. Лише тоді він тихо зісковзнув з ліжка, пробрався до вікна і зник у нічному повітрі мегаполісу.

Наступної ночі Кай повернувся.

Цього разу він обрав інше.

Він уже бачив товсту м’яку ковдру, яку Лен любив натягувати на себе до самого носа. Коли омега заснув — знову майже голий, лише в тонкій футболці, — Кай став цією ковдрою. Важкою, теплою, з легким запахом порошку для прання. Він повільно опустився на тіло Лена, обгорнув стегна, пробрався між ніг.

Спочатку просто лежав, гріючи. Потім тканина почала рухатися. М’який, щільний валик сформувався прямо біля входу. Лен уві сні розсунув ноги ширше, ніби запрошуючи. Кай увійшов повільно, розтягуючи, заповнюючи. Ковдра щільно облягала стегна, не даючи їм зімкнутися, і ритмічно, глибоко штовхалася всередину.

Лен стогнав, не прокидаючись. Голова закинулася на подушку, пальці вчепилися в простирадло. Аромат яблучного цвіту став густішим, солодшим. Кай рухався все наполегливіше — довгі, рівномірні поштовхи, що змушували тіло омеги здригатися з кожним рухом. Коли Лен кінчив удруге за дві ночі, знову не відкривши очей, Кай затримався всередині ще кілька хвилин, відчуваючи, як м’язи повільно розслабляються навколо нього.

Потім ковдра знову стала просто ковдрою. Теплою. Важкою. Невинною.

А Лен спав далі, навіть не підозрюючи, що цієї ночі його знову хтось відтрахав.

Наступної ночі Кай повернувся знову.

Цього разу він обрав подушку, яку Лен завжди обіймав уві сні — велику, м’яку, з наволочкою в дрібну клітинку. Коли омега вже глибоко спав, лежачи на боці з підтягнутими колінами, Кай став цією подушкою. Він обережно підсунувся під руки Лена, дозволяючи тому міцно обхопити себе.

Спочатку просто лежав, відчуваючи тепло голих стегон і м’який аромат яблучного цвіту. Потім подушка почала змінюватися. Середина ущільнилася, витягнулася, стала твердою і товстою. Довгий, гладкий виступ повільно виліз між ніг омеги і притиснувся до входу.

Лен уві сні тихо застогнав і розсунув стегна ширше, ніби сам запрошуючи. Кай увійшов одним повільним, глибоким рухом — до самого кінця. Подушка щільно притиснулася до сідниць, не даючи вислизнути, і почала трахати.

Жорстко. Ритмічно. Без жодної ніжності.

Кожен поштовх був сильним і глибоким, з чітким мокрим звуком. Подушка тримала омегу в обіймах, не дозволяючи тілу відкотитися, і вбивалася всередину знову і знову. Лен стогнав голосніше, пальці судомно стискали наволочку, стегна тремтіли. Слина блиснула в кутику його пухких губ. Він не прокидався — лише подавався назустріч, сам насаджуючись глибше.

Кай не стримувався. Він трахав його швидко, майже грубо, розтягуючи тісні стінки, б’ючись об найчутливіше місце з кожним рухом. Яблучний запах став густим, солодким, майже дурманним. Коли Лен кінчив — різко, з довгим судомним стогоном, виплескуючись на простирадло, — Кай не зупинився. Він продовжував рухатися всередині ще довго, вичавлюючи з омеги другі, треті хвилі, поки тіло Лена не обм’якло від надмірності.

Лише тоді подушка повільно вислизнула, знову стала м’якою і звичайною. Кай обережно підклав її назад під руки омеги, які автоматично обхопили знайому форму.

Лен навіть не відкрив очей. Він лише тихо схлипнув уві сні, все ще злегка здригаючись, і міцніше притиснувся до подушки.

А Кай уже зникав у темряві, залишаючи після себе лише вологе простирадло і важкий, солодкий запах яблучного цвіту, що стояв у кімнаті до самого ранку.

Четвертої ночі Кай знову повернувся.

Цього разу він став водою із великої пляшки, яка стояла на приліжковому столику омеги. Вода була холодною, густою, маслянистою, і її було занадто багато. Вода вирвалася з пляшки різким потоком, підповзла між ніг Лена і без жодної підготовки жорстко увірвалася всередину.

Одразу глибоко. Одразу грубо.

Товстий струмінь розірвав тугі м’язи одним сильним поштовхом. Лен різко вигнувся, але ще спав. Вода лилася безперервно, роздираючи його зсередини, розтягуючи стінки з силою, яка межувала з болем. Живіт почав надуватися швидко й жорстко — піднімався на очах, ставав круглим, твердим, блискучим від натягнутої шкіри.

Саме в цей момент Лен прокинувся.

Очі різко розплющилися. Він задихався, рука автоматично лягла на свій живіт — і завмерла. Під долонею була тверда, кругла, важка опуклість. Живіт був надутий так сильно, ніби він був на останніх тижнях вагітності. Зсередини хлюпало.

— Що… що це…? — хрипко вирвалося з нього.

Він спробував сісти, але вода всередині різко розширилася. Сильний тиск притиснув його назад до ліжка. Лен застогнав крізь зуби, очі розширилися від шоку. Він спробував стиснути м’язи, виштовхнути її, але Кай лише збільшив напір. Холодна, густа вода з силою вдарила ще глибше, розпираючи стінки ще сильніше.

— Ні… стій… що за хуйня… — Лен тремтячими руками намагався щось зробити, але тіло його не слухалося. Живіт був надто важким, надто повним. Кожен рух лише змушував воду хлюпати всередині й бити по простаті.

Кай не зупинився.

Він трахав його жорстко й брудно прямо на очах у пробудженого омеги. Вода різко розширювалася — живіт підстрибував, ставав ще більшим. Потім стискалася, створюючи відчуття жорстоких ударів зсередини. Знову розширення. Знову удар. Лен скиглив, закинувши голову назад. Його дірка була широко розкрита, червона, і з неї з хлюпанням підтікало, але Кай одразу заганяв усе назад сильнішим потоком.

— Блядь… — вирвалося в Лена. Голос зірвався. — Це… це занадто…

Але тіло вже зраджувало його.

Незважаючи на шок і страх, простата під жорсткими ударами води почала надсилати хвилі гострого, брудного задоволення. Лен кусав пухкі губи, намагаючись стримати стогони, але вони все одно виривалися. Стегна самі роз’їжджалися ширше. Живіт коливався під його руками з кожним грубим поштовхом.

Кай збільшив силу.

Вода била ще жорсткіше, ще глибше. Живіт Лена був натягнутий до межі, шкіра блищала, а з розтраханої дірки з кожним рухом хлюпало все гучніше. Омега вже не намагався вирватися. Він лише тримався за свій надутий живіт і стогнав — голосно, жадібно, майже з відкритим ротом.

Оргазм накрив його раптово й жорстоко.

Лен викрикнув, тіло вигнулося дугою, дірка судомно стиснулася навколо потоку. Він кінчав сильно, трясся, поки Кай продовжував трахати його крізь оргазм — не зупиняючись ні на секунду. Вода била зсередини знову і знову, вичавлюючи з нього кожну хвилю, поки зір Лена не поплив від надмірності.

Лише тоді Кай почав виводити воду.

Товстий, брудний струмінь виривався з нього з гучними хлюпаючими звуками. Живіт різко спадав. Лен лежав і важко дихав, дивлячись перед собою скляними очима. Коли останні краплі вийшли, він залишався розпластаним, з червоним від розтягнення животом і широко відкритою, пульсуючою діркою.

Вода зібралася і повернулася в пляшку.

Лен повільно повернув голову. Пляшка стояла на тумбочці — звичайна, повна, ніби нічого не сталося. Він торкнувся свого живота пальцями. Шкіра все ще була чутливою і злегка червоною.

Він нічого не сказав.

Лише тихо, хрипко видихнув і закрив очі — досі відчуваючи, як всередині все пульсує від жорсткого, брудного кайфу.

Лен все ще лежав розпластаний, важко дихаючи, з червоним від розтягнення животом і широко відкритою діркою, коли повітря над ліжком раптом згустилося.

Кімната була тихою. І саме в цій тиші Кай став людиною.

Спочатку з’явилися руки — довгі, сильні, з тонкими пальцями. Потім груди, плечі, живіт. За кілька секунд над Леном уже стояв на колінах повністю голий альфа. Темне волосся трохи вологе, очі кольору сталі горіли голодним, майже чорним блиском. Між ніг у нього стояв товстий, важкий член — твердий настільки, що головка блищала від мастила.

Лен підняв на нього широко розплющені очі.

— Ти… — тільки й встиг вимовити.

Кай не дав йому договорити. Він різко розсунув ноги омеги ще ширше, притиснув головку до мокрого, розтраханого входу і одним довгим, жорстким поштовхом увійшов до кінця.

Лен голосно вскрикнув.

Жива плоть виявилася зовсім іншою. Гаряча, тверда, пульсуюча. Кай заповнив його повністю — товстий стовбур розпирав стінки, які ще пам’ятали воду, і уперся головкою так глибоко, що Лену здалося, ніби його проткнули наскрізь. Альфа низько застогнав від того, як туго й гаряче стискає його омега.

— Блядь… — видихнув Кай хрипко. Голос був низьким і зірваним. — Який же ти вузький після всього…

Він не дав Лену звикнути. Одразу почав рухатися — глибоко, сильно, з повним виходом і таким же повним входом. Кожен поштовх був важким і точним. Мокрий звук шкіри об шкіру лунав у кімнаті разом із гучними стогонами омеги.

Лен хапався руками за його плечі, то намагаючись відштовхнути, то навпаки притягуючи ближче. Кай зловив його зап’ястя однією рукою, притиснув над головою до подушки і нахилився нижче. Другою рукою підхопив стегно Лена, підняв його вище і почав трахати ще жорсткіше.

— Ти навіть не уявляєш, як довго я цього хотів, — прогарчав він йому прямо в губи. — Відчувати тебе живим. Гарячим. Справжнім.

Кай трахав його з такою жадібністю, ніби боявся, що момент закінчиться. Товстий член входив до самого кінця з кожним рухом, розтягуючи вже чутливу дірку ще сильніше. Лен стогнав під ним голосно, майже безперервно. Його пухкі губи були відкриті, очі напівзаплющені, аромат яблучного цвіту змішався з важким запахом альфи — озоном.

Кай прискорився.

Він вбивався в нього швидко й глибоко, стегна ляскали об сідниці Лена. Альфа низько, майже звіряче стогнав від того, як тісно й мокро обхоплює його омега. Йому справді дуже подобалося. Кожен раз, коли стінки стискалися навколо члена, Кай різко видихав і вбивався ще сильніше, ніби хотів залізти ще глибше.

— Такий хороший… такий гарячий всередині… — бурмотів він у шию Лена, кусаючи шкіру. — Я буду трахати тебе так щоночі. Живою плоттю.

Лен кінчив першим — різко, з гучним зірваним стогоном, вигинаючись під альфою. Його дірка запульсувала, стискаючи член Кая так сильно, що альфа заскиглив від задоволення. Але він не зупинився. Він трахав Лена крізь оргазм ще жорсткіше, вичавлюючи з нього все до останньої краплі.

Коли Кай нарешті кінчив, він увійшов до самого кінця і розрядився глибоко всередині — густо, гаряче, довго. Лен відчував, як його заповнює живе насіння, і лише тихо всхлипнув від цього відчуття.

Кай не вийшов одразу.

Він залишався всередині, важко дихаючи, притискаючись лобом до плеча омеги. Член все ще пульсував, а альфа тихо, майже задоволено мурчав від того, як тепло й тісно його обхоплюють.

— Мені дуже сподобалося, — хрипко зізнався він, цілуючи мокру від поту шкіру Лена. — Ти навіть не уявляєш, наскільки.

Лен лежав під ним і тремтів. Він більше не намагався відштовхнути. Лише тихо, зірвано дихав і відчував, як жива плоть все ще повільно рухається в ньому дрібними, лінивими поштовхами — ніби Кай ніяк не міг зупинитися.