Спочатку:
На сторінку книги
Вечеря завершилася так само раптово, як і почалася. Щойно остання пампушка зникла з тарілки Короля Ваалзерона, його обличчя миттєво повернуло собі звичну суворість. Подобрішавший від людської кухні демон знову поступився місцем грізному правителю Пекла.
— Вальтазаре, Мортімере — в мій кабінет. Негайно, — відрізав Король, підводячись з-за столу. Його важкий плащ зметнувся у повітрі, і він покинув Головну залу, навіть не озирнувшись.
Брут і Крош синхронно підтягнулися, супроводжуючи володаря, а налякана Зора нарешті змогла розтиснути пальці, якими весь цей час судорожно трималася за край столу.
Вальтазар підвівся наступним. Перед тим як піти, він затримав погляд на Віці. Через «Якір крові» до неї долетіла важка, концентрована суміш його думок: там були і занепокоєння за її безпеку, і глухе роздратування через тиск батька, і той самий неприховано теплий відголосок, який з'явився під час вечері.
«Будь у своїх покоях і нікуди не виходь без Грока», — подумки передав принц. — «Ця розмова не буде простою. Батько не прощає прорахунків у безпеці королівства».
«Іди вже, стратегу. Тільки не намагайся малювати йому квадрати замість військових планів», — відповіла Віка, намагаючись підбадьорити його через ментальний зв'язок. Вальтазар ледь помітно сіпнув кутиком вуст і швидким кроком попрямував за батьком.
У королівському кабінеті панувала напівтемрява, розбавлена лише багровим сичанням магічного каміна. Король Ваалзерон стояв біля величезної карти королівства, заклавши руки за спину. Коли брати увійшли, він навіть не повернувся.
— Малфас збирає колишніх прихильників, — низький голос Короля розрізав тишу, наче лезо. — Моя інспекція на кордонах підтвердила те, чого я й боявся. Жрець, якого я колись вигнав, знайшов притулок у Попелястих Землях і чекає нашої слабкості. І найгірше те, що наші внутрішні вороги самі йдуть до нього. А те, що Ліліт зуміла діяти прямо у вас під носом, свідчить про вашу абсолютну сліпоту.
— Батьку, Ліліт заарештована, її заколот придушено, а всі докази зібрані, — крок вперед зробив Мортімер, намагаючись говорити впевнено, хоча під суворим поглядом батька його плечі мимоволі напружувалися.
— Придушено? — Король різко розвернувся, і його червоні очі спалахнули небезпечним вогнем. —
Мені доповіли подробиці допиту Ліліт, — холодно промовив Ваалзерон. — Ця дурна дівка сама прийшла до Малфаса. Вона запропонувала жрецю союз з єдиною метою — знищити Віку. Її осліпила ненависть, і вона була готова на все, щоб тільки смертна зникла. А тепер він знає, що мій старший син і спадкоємець престолу припустився фатальної помилки.
Важкий погляд Ваалзерона перевівся на Вальтазара. Перший принц стояв нерухомо, витягнувшись по струнці, з ідеально рівною поставою. Його фіолетова аура ледь помітно пульсувала, стримуючи внутрішній тиск.
— «Якір крові». Ти пов'язав себе зі смертною, Вальтазаре, — тихо, але від того ще більш загрозливо промовив Король. — Ти — майбутній правитель цих земель. Твоя магія має належати королівству, а не людській дівчині. Ти розумієш, що тепер вона — твоє найбільше вразливе місце? Якщо Малфас знищить її або використає її кров для ритуалу, твій магічний потенціал буде розірвано навпіл.
— Я усвідомлюю всі ризики, Ваша Величносте, — холодно і чітко відчеканив Вальтазар, запекло дивлячись батькові прямо в очі. — Але цей зв'язок не був помилкою. «Якір» стабілізував магічні потоки замку після першої атаки відступників. Вікторія перебуває під моїм особистим захистом. Моя охорона забезпечить її безпеку, а мої розрахунки кордонів...
— Мені плювати на твої геометричні розрахунки, коли мова йде про виживання династії! — Король із силою вдарив кулаком по обсидіановому столу так, що мапа здригнулася. — Малфас тепер знає про твою слабкість. Ліліт відкрила йому очі. І він не гратиме за твоїми правилами, а ударить підступно, використовуючи будь-яку можливість, щоб виманити дівчину із замку. Ти готовий спалити половину Пекла, якщо її викрадуть? Бо саме це станеться, коли твій «Якір» почне розривати твою душу на шматки!
У кабінеті повисла важка, дзвінка пауза. Мортімер затамував подих, переглядаючись із братом. Вальтазар застиг, його щелепи стиснулися до хрускоту. Він знав, що батько правий з військової точки зору. Але всередині нього пручалося щось нове, гаряче і зовсім не раціональне. Почуття до Віки більше не були просто магічним укладом. Це було те, що він захищатиме до останнього подиху.
— Я знищу Малфаса раніше, ніж він встигне до неї наблизитися, — тихо, але з такою залізною люттю в голосі промовив Вальтазар, що Король Ваалзерон на мить примружився, впізнаючи в синові власну непохитну породу.
Правитель повільно видихнув, і багряне полум'я в його очах трохи вляглося.
— Гаразд, — Король повернувся до карти. — Мортімере, твій підрозділ подвоює патрулювання навколо архівного крила та підземних переходів. Якщо я знайжу бодай натяк на фіолетові нитки Кроша на робочому місці — особисто спалю твої шпигунські звіти. Вальтазаре, твій план укріплення кордонів має бути готовий до світанку. І... зроби так, щоб твоя людська дівчина не виходила за межі захисного периметра замку. Малфас уже почав діяти. Його наступний крок — це питання днів.
— Слухаюсь, батьку, — синхронно відповіли принци, схиливши голови.
Коли брати вийшли з кабінету і важкі двері за ними зачинилися, Мортімер гучно видихнув, послаблюючи комір камзола.
— Ну й ну, брате... Я думав, він змусить нас присягати на сокирі прямо там. Він справді розлючений через Малфаса, — Мортімер глянув на першого принца.— Значить, Ліліт сама все це заварила від ревнощів... Жінки Пекла бувають страшнішими за армію кабанів.
— Батько правий лише в одному, — Вальтазар зупинився посеред коридору, його фіолетові очі горіли похмурим вогнем. — Віка в небезпеці. І ця небезпека набагато ближче, ніж нам здається.
Він заплющив очі, намагаючись намалювати в уявленні звичний ідеальний квадрат, але замість ліній перед ним поставав образ Віки у смарагдовій сукні, яка сміливо дивилася на Короля Пекла. Його серце знову збилося з ритму, і через «Якір крові» Віка у своїх покоях чітко відчула цей гарячий, тривожний, але такий відданий імпульс.
