Спочатку:
На сторінку книги
Глава 6. Втеча з дільниці
Адель сиділа за кермом, міцно стискаючи його обома руками.
Ще кілька хвилин тому вона була впевнена, що, коли вони доїдуть до поліції, весь цей кошмар нарешті закінчиться.
Тепер вона вже не була такою впевненою.
На задньому сидінні Анабель намагалася зупинити кров у Мігеля. Хлопець ставав дедалі блідішим. Він сидів із заплющеними очима, важко дихаючи.
— Мігеле… — прошепотіла Анабель. — Братику, тримайся.
— Я тримаюся…
Голос був ледве чутним.
Адель швидко глянула в дзеркало.
— Як він?
— Погано.
— Наскільки?
— Дуже!
— Чудово…
Адель знову подивилася на дорогу.
— Сісіль!
Жінка сиділа поруч.
— Що?
— Тільки не думай тікати.
— Я не думаю.
— Добре.
Адель загальмувала біля поліцейської дільниці.
Вона озирнулася на брата.
— Анабель, залишайся з Мігелем.
— А ти?
Адель відкрила дверцята.
— А я цю дурепу тягну в поліцію.
Сісіль округлила очі.
— Мене?
— Тебе.
— Я сама можу піти!
— Не довіряю.
Адель схопила її за комір плаща.
— Ай! Боляче!
— Пішли!
— Відпусти мене, ненормальна!
— Рухайся!
Сісіль спробувала поправити волосся.
— Ви взагалі нормальна?
Адель щось швидко пробурмотіла іспанською.
Сісіль витріщилася на неї.
— Що ви сказали?
Адель знервовано видихнула.
— Пішли!
— Оце вже зрозуміло.
Адель потягла Сісіль до входу.
---
Біля дільниці чергували поліцейські.
Коли вони побачили двох жінок, які буквально тягнули одна одну за одяг, кілька секунд просто спостерігали.
Один поліцейський навіть запитав:
— Вони б'ються?
— Схоже на те.
— Розняти?
— Напевно.
Але Адель уже була біля дверей.
— Поліція!
Двоє правоохоронців одразу підійшли.
— Пані, заспокойтеся.
Адель підняла сумку з грошима.
— Ось!
Потім показала пальцем на Сісіль.
— Вона!
Сісіль обурено:
— Не показуйте на мене пальцем!
Адель знову показала.
— Вона пограбувала банк!
Поліцейський завмер.
— Що?
— Пограбування! Вона взяла нас у заручники!
Сісіль одразу почала захищатися:
— А ви її арештуйте!
Адель обернулася.
— Що?!
— Вона з Іспанії!
— І що?!
— Вона теж хотіла забрати гроші!
Адель витріщилася на неї.
— Ти серйозно?!
Сісіль абсолютно серйозно кивнула.
— Я вас попереджала.
— Про що?!
— Що вам не варто було зі мною зв'язуватися.
Поліцейські переглянулися.
Один із них узяв рацію.
— Морісу негайно повідомити.
За хвилину з будівлі вийшов Моріс.
Він побачив Адель, Сісіль, сумку з грошима.
Потім його погляд упав на машину.
— Де інші двоє?
Адель одразу показала назад.
— Там Мігель! Він поранений!
Моріс змінився в обличчі.
— Поранений?
— У нього прострелена нога. Йому потрібна допомога!
— Медиків викликали?
— Ні!
— Чому?!
Адель на секунду замовкла.
Бо вона тільки тепер зрозуміла, наскільки абсурдною була ситуація.
Вони приїхали до поліції.
У них були гроші з банку.
Поруч стояла грабіжниця.
Їхня машина була чужою.
А брат лежав усередині з пораненням.
Моріс наказав:
— Викличте швидку.
Але Сісіль раптом твердо сказала:
— Не встигнуть.
Моріс подивився на неї.
— Що?
— Якщо він втрачає багато крові, потрібен лікар зараз.
Адель схопила Сісіль за руку.
— Ти мовчи!
— Послухайте мене!
— Я тебе більше слухати не буду!
Сісіль подивилася їй прямо в очі.
— Якщо хочете свободи для себе й брата — послухайте мене.
Адель завмерла.
— Що ти сказала?
— Я знаю, де йому допоможуть.
— Де?
— У мене є людина, яка може врятувати його.
— І чому ми повинні тобі вірити?
Сісіль відповіла:
— Бо ваш брат мені потрібен живим не менше, ніж вам.
Адель хотіла відповісти, але Сісіль додала:
— Невже він вам не важливий?
Адель вибухнула:
— Не смій говорити мені про мого брата!
Вона щось вигукнула іспанською.
Моріс насупився.
— Пані, заспокойтеся.
Адель раптом подивилася на Мігеля через вікно машини.
Анабель сиділа поруч із ним.
— Він закрив очі…
Її голос затремтів.
— Мігеле…
Сісіль тихо сказала:
— Якщо ви хочете його врятувати, часу мало.
Адель кілька секунд дивилася на неї.
Потім різко схопила Сісіль за руку.
— Добре.
Моріс одразу насторожився.
— Що означає «добре»?
Адель подивилася на нього.
— Ми…
Вона не встигла договорити.
Сісіль рвонула до виходу.
— Гей! — крикнув Моріс.
Адель побігла за нею.
— Стій!
Двоє поліцейських кинулися навздогін.
— Назад!
— Вони тікають!
Адель та Сісіль буквально вискочили з дільниці.
— Що ви робите?! — кричав Моріс.
— Рятуємо брата! — крикнула Адель.
Вони побігли до машини.
Анабель уже відкрила дверцята.
— Давайте швидше!
Мігель лежав на задньому сидінні із заплющеними очима.
— Господи, ви довго! — закричала Анабель. — Він не витримає!
Адель сіла за кермо.
Сісіль — поруч.
Машина рвонула з місця.
Позаду вже бігли поліцейські.
Моріс кричав:
— Зупиніться!
Але машина набирала швидкість.
Адель люто подивилася на Сісіль.
— Ти заплатиш за те, що з ним сталося!
Сісіль мовчала.
— Через тебе його поранили!
— Я знаю.
— Ти втягнула нас у пограбування!
— Знаю.
— Ти хотіла ще й нас підставити!
— Я знаю!
Адель схопила її за волосся.
— Тоді чому я взагалі тебе слухаю?!
— Ай! Відпустіть!
— Ти доведеш нас до могили!
— У мене є причина!
Адель завмерла.
— Яка?
Сісіль важко вдихнула.
— У мене маленька дочка.
У машині стало тихо.
— Що? — прошепотіла Адель.
— Мадлен.
Сісіль витерла сльози.
— Вона маленька. Вона майже не говорить. Її батько пішов. Якщо мене посадять…
Вона замовкла.
— Що буде? — тихо запитала Анабель.
— Її відправлять до притулку.
Адель перестала тримати Сісіль за волосся.
Її обличчя змінилося.
— У тебе є дитина?
Сісіль кивнула.
— Саме заради неї я це зробила.
Адель довго мовчала.
Потім тихо сказала:
— Я не знала.
— Тепер знаєте.
Анабель подивилася на Сісіль.
— Але ж можна було попросити допомоги.
Сісіль гірко усміхнулася.
— Я просила.
— І?
— Ніхто не допоміг.
У цей момент Мігель ледь ворухнувся.
Анабель нахилилася до нього.
— Братику?
— Я… тут.
Адель видихнула з полегшенням.
— Слава Богу.
Мігель відкрив очі.
— Куди ми їдемо?
Адель подивилася на Сісіль.
— Вона каже, що знає, хто може тобі допомогти.
Мігель насупився.
— Вона?
— Так.
— Після всього?
— Не починай.
— Я просто запитав.
Сісіль повернулася до нього.
— Довіртеся мені.
Мігель поправив окуляри.
— Після банку, поліції, погоні, стрілянини й перевернутої машини?
Сісіль тихо відповіла:
— Так.
Мігель подумав.
— Ну… гірше вже навряд чи буде.
Адель одразу:
— Не кажи так!
— Чому?
— Ти завжди після таких слів накликаєш ще більшу біду.
Сісіль раптом показала вперед.
— Поверніть праворуч.
Адель повернула.
— Куди ми їдемо?
— До мене.
— Там лікар?
— Не зовсім.
— А хто?
Сісіль помовчала.
— Людина, якій я довіряю.
— Це звучить підозріло.
— Усе наше життя зараз звучить підозріло.
Анабель подивилася на сестру.
— Вона має рацію.
Адель зітхнула.
— Ненавиджу, коли ти маєш рацію.
Сісіль продовжила пояснювати:
— Я живу неподалік. Моя дочка зараз у садочку.
— Мадлен?
— Так.
— А хто ще з тобою?
Сісіль подивилася у вікно.
— Моя племінниця Анна.
Анабель зацікавилася.
— Вона доросла?
— Так. Вона живе зі мною й допомагає з Мадлен.
Адель знову подивилася на Мігеля.
Він був блідий, але вже говорив.
— Нам треба швидше.
— Я знаю, — сказала Адель.
Вона натиснула на газ.
Позаду знову з'явилися поліцейські машини.
— Вони нас знайшли! — крикнула Анабель.
Сісіль озирнулася.
— Тримайтеся.
— Це ти кажеш? — обурилася Адель. — Після того як ми вже двічі ледь не загинули?!
— Я знаю коротку дорогу.
— Тільки не через черговий склад!
— Ні.
— Не через пустелю?
— Ні.
— Не через банк?
— Адель!
— Просто перевіряю!
Сісіль уперше за весь час ледь усміхнулася.
Машина звернула на вузьку вулицю.
Попереду з'явився невеликий будинок.
— Ось він, — сказала Сісіль.
Адель пригальмувала.
Мігель подивився у вікно.
— І тут ми маємо знайти людину, яка мене врятує?
— Так.
— Сподіваюся, вона справді вміє це робити.
Анабель тихо сказала:
— Після всього, що з нами сталося, я вже готова повірити навіть у диво.
Адель вимкнула двигун.
Позаду все ще було чути сирени.
Сісіль подивилася на будинок.
Її обличчя стало серйозним.
— Тепер нам потрібно діяти швидко.
— Чому? — запитала Адель.
Сісіль відкрила дверцята.
— Бо якщо поліція нас наздожене, ми всі опинимося за ґратами.
Вона зробила паузу.
— А якщо не встигнемо допомогти вашому братові…
Сісіль подивилася на Мігеля.
— Можемо втратити його.
Адель міцніше стиснула кермо.
— Тоді ходімо.
Троє іспанців ще не знали, що зустріч із Анною стане для них не менш важливою, ніж сама втеча.
А Сісіль ще не знала, що її найбільша таємниця — маленька Мадлен — незабаром змінить життя цієї дивної компанії назавжди.
