Спочатку:
На сторінку книги
3
Ура! Я нарешті зустріла Меліссу після двох місяців розлуки. Ми дружили ще змалечку й, мабуть, ніколи раніше не розлучалися так надовго. За це літо подруга неймовірно змінилася! Якщо раніше вона більше нагадувала худу палицю — щоправда, точнісінько таку саму, як і її брат-близнюк Майліс (хоча спадкоємцеві престолу, звісно, ніхто не ризикнув би сказати в обличчя, що він худий), — то тепер, у свої майже дев’ятнадцять, принцеса помітно округлилася в усіх потрібних місцях. Я подумки поспівчувала студентам: відзавтра, щойно Мелісса повернеться до жіночого гуртожитку на початок занять, від залицяльників там просто не буде де ступити.
До речі, Меліссі передався дар матері — магія ілюзій, а от Майліс успадкував давню кров королів. Вона наділяла його особливою магією влади й контролю, якої у звичайних академіях не навчали. Тож принц навчався у Військової академії за зовсім іншим розкладом, а вже за тиждень на нього чекала поїздка на військові навчання.
Наші батьки — мій тато Вайліс, ректор Академії, і мама Василіна — дружили з королем Алдріком і королевою Ангеліною. Тож наша з Меліссою дружба була цілком закономірною. Поки старше покоління обмінювалося чемними привітаннями, ми з принцесою встигли досхочу наобійматися, пошепки перемити кісточки всім знайомим і разом попрямувати до обідньої зали.
Головну страву подали майже відразу — пряних курчат, запечених до золотистої скоринки. За етикетом дрібну птицю належало їсти руками. Вишколений слуга вправно відділив для мене хрустке крильце й належним чином поклав його на тарілку.
Знемагаючи від голоду, я взяла гаряче крильце пальцями… і тієї ж миті завмерла.
Під подушечками моїх пальців м’ясиста кісточка спочатку сіпнулася, а тоді запечене м’ясо буквально ожило! Крильце в моїй руці судомно затріпотіло, вирвалося з пальців, гепнулося просто на білосніжну скатертину й жваво поповзло в бік тарілки короля!
У мене перехопило подих, а очі мало не вилізли з орбіт.
Мелісса, яка сиділа поруч, миттю зорієнтувалася. Не встигла жодна з вінценосних осіб помітити втечу страви, як принцеса ледь помітним рухом пальців накрила стіл бездоганною ілюзією, спрямувавши втікачку на підлогу. На скатертині все мало пристойний і вишуканий вигляд, а перед гостями в повітрі навіть пропливла витончена золота «заводна» пташка, створюючи враження тонкого кулінарного перформансу.
— Ах, яка вишукана подача! — захоплено всміхнувся король Алдрік, пригубивши вина. — Традиції придворних кухарів, як завжди, на висоті.
Поки вінценосні батьки аплодували кулінарній майстерності кухарів, ми з Меліссою з неприхованим жахом дивилися під стіл. Там, просто по дорогому килиму біля ніг Його Величності, звиваючись і підстрибуючи, відчайдушно повзло до виходу запечене під соусом пташине крильце…
— Валері… — ледь ворушачи губами, прошепотіла Мелісса, не розвіюючи ілюзії. — Скажи мені, що наша куховарка просто погано заколола курча.
— Мел, — так само пошепки озвалася я, ковтаючи клубок, що підступив до горла, і починаючи дещо підозрювати, — я ж лише пальцем до нього доторкнулася…
