Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Меч Роан знайшов і повернув, незважаючи на те, що власник обзивався і присягався звернути щелепу. Дивний тип, загалом, невдячний. На зворотному шляху Роан наздогнав Йяду і провів її до школи.

Виявилося, дівчина навіть не пам'ятала про обіцяну голову дракона, але одразу від неї відмовилася. Така гидота їй у будинку була ні до чого. Ще вона погодилася сходити з Роаном у кав'ярню перед від'їздом і, можливо, дала б згоду ще на щось, але в розмову втрутилася доля у вигляді дрібних шпанят, що тягли кудись у сад велику книгу. Книга була настільки велика і важка, що хлопці тягли її вдвох. Слідом йшла дівчинка з букетиком сухої трави. Замикав ходу ще один хлопчик, серйозний, він обіймав сумку, притиснуту до живота. Загалом це все дуже нагадувало ходу похоронної процесії до цвинтаря і не могло не зацікавити.

Викладачі переглянулись і пішли слідом.

— І що ви тут робите? — грізно спитав Роан, коли діти зайшли в альтанку і серйозний хлопчик почав гортати книгу на лавці.

Дівчинка пискнула і сіла, закривши голову руками з букетом.

Пацанята дружно спробували закрити книгу спинами.

Роан схопив одного за комір, відтяг убік і з цікавістю подивився на те, що діти ховали. Виявилося, це один із тих історичних талмудів, у які давні маги записували різну нісенітницю, на кшталт того, як із каменю зробити золотий злиток, а з жаб’ячих шкурок — еліксир краси. Стародавні маги взагалі були тими ще шахраями, хоча багато хто з них щиро вірив у свої дослідження.

— І що ви хотіли створити? — запитав Роан.

Хлопчаки дружно надулися, а дівчинка безхитрісно зізналася:

— Демона викликати.

— Кого? — не повірив своїм вухам Роан.

— Демона, — повторила дівчинка.

— Найсильнішого демона глибин! — гордо вимовив серйозний хлопчик.

Йяда тихенько пирхнула. У демонів вона явно не вірила, мабуть, через те, що старанно вчила історію і знала, що при виклику демонів, у кращому разі, виходить притягнути до кола якогось нещасного жителя іншого світу. У гіршому виходить пробити дірку в чужий світ і тоді доводиться витрачати багато сил, щоб її закрити.

Щоправда, ні одне, ні інше не загрожує дітям. В них би енергії не вистачило, та й навряд чи в їхній книзі є дієвий спосіб.

— Навіщо вам демон? — спитав Роан.

— Щоб навчатися допомагав, — похмуро зізнався один із книгоносців. Рудий такий і конопатий.

Йяда знову пирхнула. А Роан майже відразу зрозумів, що діти сподівалися, що невидимий демон підказуватиме їм на вухо на іспитах. Він свого часу про таке ж з цвинтарною примарою домовився, в обмін на те, що упорядкує її могилу. Щоправда, вчителі майже відразу упіймали і недбайливого учня, і примару. А ось ці діти не шукають легких шляхів. Примара для них надто дрібна постать.

— Чудово, — сказав маг. — Жаль, що демон відкусить вам голови, і ми так і не дізнаємося, чим він міг допомогти у навчанні.

— А ми його закляттям примусу… — почав ділитися подальшими планами той самий рудий, але йому на ногу наступив другий книгоносець.

Роан захоплено свиснув. Ось примус у них міг вийти, воно взагалі не складне, особливо якщо здогадаються використовувати накопичувачі енергії, хоча б ті, які можна виколупати із світильників. Жаль тільки, що не буде до кого його застосувати, та й постраждають у будь-якому разі самі заклиначі.

— Дурні! — припечатав Роан, подивившись на незадоволені обличчя дітей. – Вам не спадало на думку поцікавитися, чому ніхто не користується «примусом»? Чого простіше, навести на вас і змусити вчитися. Але ж не роблять! Не через те, що такі чесні та благородні. Просто такі закляття гірші за дурман-траву. Звикаєш ще швидше, і мозок розріджує так само!

— Але… — спробував щось в'янути серйозний хлопчик. Тільки дорослі його слухати не стали.

— Розумію, ви вирішили, що ви розумніші за всіх, — похмуро сказав Роан. — Або що ви єдині незаконослухняні люди.

— Ми… — цього разу відкрив рот рудий.

— Ви! — гаркнув на нього Роан. — Більшість заборонених заклинань заборонили не через те, що вони є небезпечними для тих, до кого їх застосовують. Той самий примус міг би стати в нагоді при звільненні заручників, та чи мало де. Але ним не користуються. Бо воно є небезпечним для того, хто його застосовує. Декому вистачає одного разу, щоб практично розучитися розмовляти. Інших може паралізувати. Тож якщо ви його вже випробували, то вам дуже пощастило. У вас організм стійкіший, зумів захистити ваші дурні голови. Але довго так не триватиме.

— Ми ж не знали, — сказав рудий, але отримав тичок ліктем від приятеля і покаянно опустив голову.

Виправдовуватися в такій ситуації — лише доводити, що ти справді дурний. Могли ж дізнатися, через що закляття заборонили. Сходили б у бібліотеку, чи запитали в когось із старших класів, та хоч би в учителя. Але цього не зробили. Чого тепер виправдовуватися?

— Марш до школи, і поверніть книгу на місце! — звелів Роан.

— Я поговорю з вашим старшим учителем, — пообіцяла Йяда, і діти сумно пішли.

— Найсильніший демон підземель, що допомагає вчитися… Моє життя ніколи не стане колишнім, — сказав Роан, похитавши головою. — Що за діти?

Це ж треба було додуматися. Краще вчили б, що їм задали, і не витрачали час на дурню.

Йяда посміхнулася і вирушила на пошуки вчителя дітей, а Роану довелося піти у своїх справах. І якось так вийшло, що до самого від'їзду він її більше так і не побачив. Та й не до того Роану було, відверто кажучи.

Спочатку він водив підопічну на зустріч з Яніром у кав'ярні, де хлопець просив у неї вибачення, а дівчина сумно кліпала, а потім ще й пафосно розповіла йому про почуття, що померли на тому мосту. Яніра ця розповідь пройняла настільки, що він відразу вирішив більше ніколи не наближатися до рудих дівчат. А то мало, що в них там народиться через дотик до руки.

Роан, ледве стримуючи недоречний сміх, порадив йому замаскувати фізіономію страшненькою ілюзією, а то там і без доторків будь що може народитися. І не лише у рудих.

Не встиг Роан повернути підопічну до школи і залишити з Шеллою, яка погодилася допомогти Джульєтті розсортувати речі на ті, які можна залишити в школі, і ті, які краще відвезти додому, а потім там і забути, як прийшов не дуже тверезий Лєска і, хихикнувши, повідомив аспіранту, що збирається проводити над ним досліди. Причому зараз.

Роан так і не знайшов слів, щоби відмовити керівникові.

Як виявилося, проводити досліди Лєска збирався не на самоті, в його лабораторії сидів на столі Діньяр і пив пиво з глиняного кухля.

Та й дослід почався з того, що Роану теж налили пива, і поки він був ним зайнятий, довго розглядали через лупу, як невідоме звірятко, тикаючи один в одного пальцями і змовницьки перемигуючись. Потім у Роана націдили крові з пальця і ​​висмикнули волосину, пообіцявши не застосовувати отримане у темному чаклунстві.

Чомусь згадка темного чаклунства дуже викладачів насмішила, і вони довго хихотіли, а Роан відчував себе маленьким, нерозумним і зайвим. Отже, коли його, нарешті, відпустили, він утік із великим задоволенням. І не чув, як Діньяр горласто вигукує:

— Та не може бути!

А Лєска щось бурмотить і вимагає заспокоїтися.

Дорога додому пройшла для Джульєтти не нудно, хоч і одноманітно. Перед самим від'їздом їй надарували любовних романів усі, хто міг. Навіть Ольда принесла книгу в обкладинці з червоними трояндами. Войовнича діва тримала цю книгу двома пальцями, як Хабка дохлу мишу за хвіст, і дарувала з таким виразом обличчя, наче була впевнена, що робить щось погане.

Загалом Джульєтті було чим зайнятися в дорозі, і подорож пролетіла непомітно. А вдома зустріли, як завжди чимось заклопотаний батько, тітонька Ебіль, якій, мабуть, без племінниці не було кого повчати, і мама, яка чомусь вирішила щосили підтримувати сестру. Вже надвечір Джульєтті хотілося від мами й тітки сховатися, а краще втекти. Про навчання, практику та цікавих людей, з якими донька та племінниця в одній особі познайомилася, слухати вони, на відміну від батька, не бажали. Натомість вимагали все розповісти про столичну моду і не розуміли, що Джульєтті було якось не до неї. Тітка навіть вирішила, що у столиці хтось зіпсував їхню дорогу дівчинку, і вирушила говорити про це з батьком.

Вночі Джульєтті чомусь наснився Льєн на білому єдинорозі. Льєн мав дивні вуха, корону на голові і великий лук за плечима. Хлопець кудись їхав, співаючи пісеньку незнайомою мовою, а за ним кралося чудовисько. Джульєтта навіть намагалася попередити про це, але її ні Льєн, ні чудовисько не чули. А потім чудовисько вискочило з кущів, збило Льєна з єдинорога і стало облизувати йому обличчя, а хлопець сміявся і намагався відштовхнути жахливу морду. Чим там справа закінчилася, Джульєтта так і не дізналася, її розбудила тітка Ебіль, якій захотілося зранку переконатися, що племінниця не забула, як треба поводитися за столом. А якщо забула, Ебіль збиралася їй нагадати, перш ніж вона зганьбиться перед знайомими. У тітки взагалі були якісь дивні уявлення про школу магії.

День, що погано почався, і далі вирішив нічим Джульєтту не радувати, просто вона відразу цього не зрозуміла. У будинку з самого ранку крутилися якісь незнайомі та ледь знайомі молоді чоловіки. Всі вони приходили до батька, але чомусь починали тинятися слідом за Джульєттою, варто було їй потрапити їм на очі.

Коли вони остаточно набридли, Джульєтта від розпачу зажадала запрягти літній візок і вирушила до улюбленої кав'ярні. А там, як на зло, були подружки. Тільки Джульєтта одразу не зрозуміла, що вони там були на зло їй. Відвикла вона від них. Не розуміла, чому вони весь час хихикають, прикриваючи долонями обличчя. Швидко занудьгувала через розмову про те, яку стрічку, синю чи кольору морської хвилі, краще пришити на тулію капелюха, щоб відтінити чиїсь сірі очі. Джульєтта взагалі не розуміла, як може відтінити очі стрічка, що знаходиться саме там.

Подружки намагалися розпитувати про чоловіків, чомусь впевнені, що далеко від батьків Джульєтта завела грандіозний роман, і не повірили, коли вона сказала, що нічого подібного з нею не сталося. Розповідати їм про Яніра вона взагалі не стала, чомусь здавалося, що вони не зрозуміють.

— Який гарний, — захоплений напівстогін пролунав, коли Джульєтта встигла замислитися над тим, що взагалі можна розповісти подружкам? Зрозуміло, що навчання та поїздка в степ будуть їм не цікавішими, ніж тітоньці Ебіль. Про те, як непритомніла, сподіваючись, що зловить Янір, а зловила Шелла? Так засміють. Про те, як Янір погрожував на мосту, взагалі не хотілося говорити. Навіть про те, як Льєн пригощав степовими солодощами і як розмовляли та чистили картоплю після битви на мишах, не хотілося. Якесь воно все дуже особисте і розповісти таке можна тільки людині, яка точно зрозуміє, що вона тоді відчувала, чому хотілося розплакатися чи посміхатися і через що розчарування перетворилося на вогонь.

— Хто красивий? — спитала Джульєтта.

— Яка ти неуважна, — майже проспівала подруга, чомусь задоволена цим фактом. — Он, обережно дивись, він за столиком у тієї жахливої ​​рослини.

Що такого жахливого у фікусі, Джульєтта не знала, але молодика роздивилася.

— А, — сказала байдуже.

Молодий чоловік був світловолосий, кучерявий і такий, солоденький, але не сподобався він Джульєтті не через це. У красеня було надто самовпевнене обличчя, таке саме, як у фальшивого нареченого, з яким Джульєтта цілу вічність тому намагалася втекти. Та й Янір був набагато красивіший.

— Ах, якби він звернув на мене увагу, — прошепотіла подруга, закотивши очі. — Це було б так романтично. Ми б з ним гуляли під місяцем…

— І він звів би його з розуму, він перетворився б на вовка і відкусив тобі голову, — похмуро сказала Джульєтта, відчуваючи, як неприємний красень свердлить її поглядом.

— Фу, ти яка груба, — хором сказали подружки і захихикали.

А потім різко замовкли, помітивши, що красень підвівся і йде до їхнього столу.

Представлявся він довго, перерахувавши стільки імен, ніби був принцом і так представлятися належало йому за етикетом. Джульєтті він подобався дедалі менше. І вона бачила те, на що раніше ніколи не звернула б уваги — незважаючи на усмішки й компліменти, погляд у нього був холодний і колючий. І одягнений він був у парадний мундир, а не повсякденний. Це було дивно, зараз Джульєтта це вже знала. Не ходять офіцери просто так у кав'ярні у мундирах із золотими ґудзиками. Хіба що хочуть на когось справити враження, а повсякденний мундир має непрезентабельний вигляд, бо на замовлення нового бракує грошей.

Подружки плескали очима і захоплювалися хоробрістю офіцера, яку він розписував у всіх фарбах. Пригощати дівчат тістечками та гарячим шоколадом він при цьому не поспішав. А потім і зовсім втік так, ніби десь горів його будинок, нібито помітивши хлопця-посланця за вікном.

Подружки продовжили захоплюватися хоробрістю офіцера, дедалі більше засмучуючи Джульєтту. Їй здавалося дивним, що вони не помічають очевидних речей.

— Та він звичайний мисливець за посагом, — нарешті не витримала вона. — І обличчя в нього неприємне.

— Ти заздриш, бо я йому більше сподобалася, — обурилася Роззі й захихотіла. — Ось я вийду за нього заміж…

— Тобі татко не дозволить, — сказала Джульєтта.

— Я його не слухатиму!

— Чудово, — остаточно розлютилася на дурепу Джульєтта. — Тільки, перш ніж тікати, попередь, що татко дочці, що втекла, посаг не віддасть. Цікаво, чи захоче він після цього кудись тікати.

— Ображати людину підозрами… — завела Роззі улюблену пісню тітки Ебіль, настільки вдало скопіювавши її тон, що Джульєтта навіть не знайшлася, що ще сказати.

— Мені пора, — сказала донька градоначальника і встала з-за столу.

А коли йшла до виходу, подружки знову хихотіли. Напевно, вирішили, що вона пішла через те, що неприємному красеню більше сподобалася Роззі.

Красень, як не дивно, знайшовся поряд із візком. Він щось розповідав візнику, і той слухав, мало не відкривши рота.

— А як же ваша термінова справа? — спитала Джульєтта, підкравшись до офіцера.

Він смикнувся убік, а потім повернувся до дівчини, сяючи усмішкою.

— О, чудова… — розпочав черговий комплімент.

Джульєтта тихенько пирхнула, гордо підвела голову і сказала:

— Я маг, сильний. Ви впевнені, що впораєтесь з такою дружиною, навіть якщо я збожеволію і вийду за вас?

Чоловік запнувся, навіщось подивився на візника і розгублено запитав:

— Як маг?

— А ось так! — відрізала Джульєтта, самостійно забравшись у візок, так і не дочекавшись допомоги чоловіків. — Бітек, поїхали на Пташину вулицю.

Далі буде...

Тетяна Гуркало
Камінці

Зміст книги: 77 розділів

Спочатку:
розділ 1
1785101222
118 дн. тому
1.2
1785101465
118 дн. тому
1.3
1785269499
117 дн. тому
розділ 2
1785430110
115 дн. тому
2.2
1785430237
115 дн. тому
2.3
1785552879
113 дн. тому
2.4
1785606272
113 дн. тому
розділ 3
1785648646
112 дн. тому
3.2
1785689287
112 дн. тому
3.3
1785726000
111 дн. тому
розділ 4
1785877315
109 дн. тому
4.2
1785949109
109 дн. тому
4.3
1786128933
107 дн. тому
4.4
1786193184
106 дн. тому
4.5
1786317287
104 дн. тому
розділ 5
1786564123
102 дн. тому
5.2
1787253180
94 дн. тому
5.3
1787482209
91 дн. тому
5.4
1787482316
91 дн. тому
розділ 6
1788007801
85 дн. тому
6.2
1788007855
85 дн. тому
6.3
1788007923
85 дн. тому
6.4
1788007957
85 дн. тому
розділ 7
1788099375
84 дн. тому
7.2
1788457229
80 дн. тому
7.3
1788561550
78 дн. тому
7.4
1788570000
78 дн. тому
7.5
1788663600
77 дн. тому
7.6
1788706800
77 дн. тому
розділ 8
1788809621
76 дн. тому
8.2
1788843600
75 дн. тому
8.3
1788883200
75 дн. тому
8.4
1788926400
74 дн. тому
8.5
1788973200
74 дн. тому
8.6
1789020000
73 дн. тому
розділ 9
1789071362
73 дн. тому
9.2
1789313418
70 дн. тому
9.3
1789378761
69 дн. тому
9.4
1789585136
67 дн. тому
9.5
1789635600
66 дн. тому
9.6
1789664400
66 дн. тому
розділ 10
1789889820
63 дн. тому
10.2
1790183492
60 дн. тому
10.3
1790382800
57 дн. тому
10.4
1790450636
57 дн. тому
розділ 11
1790518185
56 дн. тому
11.2
1790614620
55 дн. тому
11.3
1791149662
48 дн. тому
11.4
1791218369
48 дн. тому
розділ 12
1791409244
45 дн. тому
12.2
1791475396
45 дн. тому
12.3
1791565849
44 дн. тому
12.4
1791636532
43 дн. тому
12.5
1791912617
40 дн. тому
розділ 13
1792242035
36 дн. тому
13. 2
1792350043
35 дн. тому
13.3
1792368091
34 дн. тому
13.4
1792545126
32 дн. тому
13.5
1792598553
32 дн. тому
розділ 14
1792689946
31 дн. тому
14.2
1792817006
29 дн. тому
14.3
1792885033
28 дн. тому
14.4
1792948100
28 дн. тому
розділ 15
1793123100
26 дн. тому
15.2
1793214680
25 дн. тому
15.3
1793304106
24 дн. тому
15.4
1793465345
22 дн. тому
Розділ 16
1793573579
20 дн. тому
16.2
1793741917
19 дн. тому
16.3
1793906341
17 дн. тому
16.4
1794143466
14 дн. тому
розділ 17
1794416233
11 дн. тому
17.2
1794719232
7 дн. тому
17.3
1794853372
6 дн. тому
розділ 18
1794940617
5 дн. тому
18.2
1795250553
1 дн. тому
18.3
1795360544
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!