Раді Вас бачити!

Останній навчальний рік у школі для Глорії добігав кінця. Успішно здані всі тести та випускні роботи. Бо була дуже розумною та здібною. Вона навіть встигла отримати запрошення на навчання до художньої школи. Та паралельно вела своє особисте розслідування власного походження.

Годинами та довгими вечорами вона моніторила всю можливу інформацію. Та всі її справи заходили в глухий кут. Вона не змогла нічого знайти подібного серед усіх мов світу, щоб прочитати листа, єдину зачіпку, що могла пролити світло на всі її питання про родинні зв'язки чи походження.

Вона проробила з папірцем усі можливі маніпуляції, які знайшла в інтернеті, щоб віднайти прихований підтекст чи якісь приховані водяні знаки. Також Глорія переглянула статистику будь яких незвичних подій та народжуваності в тому районі де її знайшли і також було все марно. Переглядала довгими вечорами карти в пошуках подібної будівлі, що було зображено на малюнку і також марно. Ніде і нічого зовсім. Навіть версію про інопланетні явища того часу промоніторила та так нічого і не знайшла. Вона вже зовсім втратила надію на те щоб знайти бодай щось, щоб пролити світло на її таємниче походження.

Її роздуми за черговою роботою в інтернеті, ввечері, перервали сигнали машини за вікном та галас підлітків. Вона намагалася не зважати, але зрозуміла, що це дійство направлене до неї, так як почали вигукувати її ім'я. Вона визирнула у вікно своєї кімнати, що виходило на дорогу. Біля її дому припаркувалося авто з кількома   однокласниками. Першими красенями школи, за якими бігало багато дівчат та бажали зустрічатися з ними. Але їхню увагу привертала однокласниця, яка ніколи ні з ким не зустрічалася і навіть шансів не давала. Наче вершина непідступної гори, яку хочеться підкорити і кожен бажав бути першим.

— Нарешті ти звернула на нас увагу! — вигукнув один хлопець.

— Скоріше стрибай до нас у машину, вечірка вже почалася! — сказав водій автівки.

— Яка вечірка!? Я нікуди не хочу! — відповіла байдуже Глорія.

— Та, ну, Глорія! Давай з нами! Не дуркуй! — знову почав вмовляти хлопець, що всівся на край старої автівки кадилак і повернувся всім тілом у її бік. — Ми що, приїхали даремно, зробивши таке коло!?

— Я ж вам казав, що вона не погодиться! — буркнув водій.

— Мені це не цікаво! Ви марно витратили свій час! — відмахнулася вона рукою та взялася вже зачинити штори.

— Глорія! Ну, що тебе тримає? Навчання майже закінчилося, а враховуючи твої успіхи то тобі і до іспитів не потрібно готуватися. І це наша остання вечірка.

— Побачимося на шкільному балі! Бувайте! —  і зникла з їхнього поля зору.

— Якщо ти така вперта, то ми тебе силоміць зараз затягнемо до автівки! — кричали хлопці гучніше, щоб вона почула та реготали на повний голос ще щось обговорюючи між собою.

— Гей, молодь, якісь проблеми? — не витримав сусід навпроти будинку. Він завжди з сім'єю підтримували Глорію і захищав її як і своїх рідних доньок, особливо після смерті дідуся.

— Все добре дядьку! Йдіть спати. Ми лише заберемо Глорію і вже їдемо!

— У вас мабуть вади зі слухом!? Дівчина вам ясно дала зрозуміти, що не хоче!

— Дядьку, йдіть. Ми вже дорослі хлопчики і самі тут розберемося!

       Сусід дістав з-за спини рушницю: — Хочете це обговорити кажете?

      Підлітки тут же дали по газах і поїхали геть. Глорія знову визирнула з вікна.

— Дякую вам! Ви їх добряче налякали.

— Завжди будь ласка. Звертайся якщо що. І нехай знають, що тебе є кому захистити.

— Так, я знаю. Ви завжди за мене горою!

— Бо в самого підростають доньки і я знаю що таке шкільне життя, до того ж сам був підлітком. А ці вечірки... — похитав він невдоволено головою. До того ж, я обіцяв твоєму дідусеві наглядати за тобою.

—Угу. Я була на парі таких вечірок і мені, якщо чесно не дуже до вподоби їх атмосфера. Кожного разу щось та трапляється не добре. Я краще проведу час з користю, ніж випивкою та наркотиками у шаленому галасі.

— Так, ти завжди вирізнялася від інших. Залишайся і на далі такою унікальною! І не соромся. Звертайся за допомогою!

— Дякую вам. На добраніч!

— І тобі приємних снів!

Глорія зачинила вікно повністю та повернулася до своїх роздумів у голові. Ще одна остання ідея жевріла у неї в голові. Глорія вирішила після закінчення школи та перед поїздкою до університету пошукати все це на місцевості та розпитати про все мешканців навколишніх селищ. Може вони володіли якоюсь особистою інформацією, що не фіксувалася ніде: не то що в інтернеті, а то й у місцевій пресі.

— Ти вирушиш сама на пошуки? — запитала її бабуся, коли онука озвучила свої наміри.

— Так. Не хочу нікого обтяжувати своїми проблемами. І до того ж, самій мені буде набагато простіше це все зробити швидко та повернутися додому. Не хочу затягувати цю справу. Вирішимо усе раз і назавжди та не будемо повертатися до цього питання. Гадаю, що, якщо хтось і хотів приховати всю інформацію або зробити так, щоб я нічого не знайшла — то в них це дуже вправно вийшло. А я буду спокійна, що зробила все можливе з мого боку.