Раді Вас бачити!

— То ось де тебе шукати тепер, — почула знайомий голос Глорія, гортаючи книжки.

— Так. А чим мені ще тут займатися у королівстві. Я ж нічого не тямлю у вашому світі. То, думаю це найкраще рішення. Поки що, — щиро посміхалася вона, наче фліртуючи.

— Молодець. Маєш гарний вигляд, до речі.

— Дякую. Віола дуже постаралася для мене.

— І що, дізналася щось нового за весь день?

— А що я можу дізнатися з цих книжок без мови?  — здихнула вона перегортаючи швидко сторінки та вказала на кілька куп книжок, що розміщалися на столі, як міні башти, — Ми розробили лише план навчання. Розібрали усі матеріали по купах. Та трохи послухала про місцеві закони та привила.

— Це плідний день для королеви - початківці. Думаю на сьогодні для тебе досить. Хочу тобі показати дещо.

— Мм… — протягла Глорія, — Ще більше цікавого? Для мене кожен день тут, як відкриття. Хоча вже час звикнути до див.

— До речі, ти хоч їла сьогодні?

— Так! З ранку ще… — аж сама здивувалася собі.

— Так не можна! Тобі потрібні сили. Не смій так виснажувати себе. Ти надто слаба для цього світу, тож не роби гірше! І де твоя покоївка? Чому вона не дбає про тебе?

— Я відпустила її на сьогодні поки була зайнята з Гімлі.

— Глорія, — невдоволено подивився він на неї, — Це її робота бути постійно поряд та дбати про тебе. Особливо у твоєму положенні. Я ось поговорю з нею. І ні в якому разі, не надумай відпускати охорону від себе! Ти ще не в змозі захистити себе сама.

— Гей! Чого ти тут розкомандувався? Вона моя підлегла! І це моє королівство!

— Це… Звісно! Але тобі ще не впоратися без сторонньої допомоги! Тому навіть не заперечуй! А зараз пішли їсти! — і подав їй руку, щоб вона слідувала за ним.

— Хм… — насупила брови Глорія, — І де це той король, що має приглядати за моїм королівством? Чому він досі не з’явився, щоб привітався. Це дуже не гарно з його боку! А ще хоче, щоб я в нього заміж вийшла.

— Ти навіть не знаєш його, а вже дуєш губи, як мале дівчисько. Він приходив до тебе першого ж дня, коли ти була у відключці. Він особисто тебе лікував.

— Як мило з його боку, — єхидно відповіла вона.

— Тому він і не хоче обтяжувати тебе своєю присутністю, доки ти не зміниш свій гнів на милість. І я доповідаю йому про все особисто. Тому він і направив мене бути поруч.

— Міг би хоч, представитися, — все в тому ж тоні вела бесіду Глорія.

— Хізер Мідлеміст! — випалив Астер, — Так звати його величність, Хізер Мідлеміст.

— ХізЕр… — промовила вона ледь не відригнула.

— Я бачу він вже тебе зачепив, раз ти так реагуєш.

— А якщо я не захочу одружуватися з ним? Що тоді?

— Ти мусиш це зробити?

— Чому? Я хочу сама обрати за кого виходити заміж!

— І за кого ж ти вийдеш, якщо ти нікого не знаєш? Я думаю, коли твої батьки робили цей вибір, то обрали найкращий варіант з усіх можливих і не бажали тобі нічого поганого!

— Та хоч за тебе! Якщо і обирати… то я хоч знаю тебе більше, ніж того короля.

— Мені дуже приємно. Але дай йому шанс! Ти зміниш свою думку.

Вони нарешті дійшли до їдальні. Цей шлях виявився довшим, ніж зазвичай за балачками. Бо Глорія весь час спинялася, обурюючись на слова.

Астер розпорядився, щоб на стіл подали щось з гарячих страв. На вечерю був запропонований овочевий суп та запечений пиріг з картоплею та грибами.

— Приєднаєшся до мене? — запитала Глорія, розводячи руки до гори, — В цій величезній їдальні місця, як для величезної родини…

— Звісно. Якщо тобі нудно самій тут.

— І їжі тут завжди вдосталь!

Глорія з’їла усе з превеликим задоволенням. Кухарі у замку завжди готували смачно.

— До речі. Дивосіл знайшов свою кохану… — продовжив розмову Астер за стравами, але трохи сумним голосом.

— Справді? — Аж зраділа Глорія.

— Так. Тому завтра в вечері відбудеться прощавальна церемонія. Зараз у замку усе готують для цього. Віола тобі розповість подробиці.

— Оу… Я вже сподівалася… Добре. — і продовжила їсти, а потім наче щось згадала і додала, — А… як на рахунок моєї мами? Вона похована тут десь?

— Ми не робимо поховань, як люди. Тут зовсім інше… ти завтра все побачиш на свої очі.

— Гаразд.