Раді Вас бачити!

Чоловіки, щось обговорювали між собою. Один постійно вартував та озирався навкруги. Глорія сиділа за столом обхопивши свою голову рукам, що просто гула в середині від щойно отриманої інформації. Вона очікувала будь-якої інформації чи навіть її відсутність. Але прийняти за добрий глузд про реальність казкових істот вона ніяк не могла.

Раптом її шлунок прогуркотів від голоду. Вже пройшло чи мало часу з останнього часу прийому їжі. Вона підвелася і почала перевіряти усі можливі шухляди та шафки у пошуках чогось їстівного.

— Зголодніла? — почула вона приємний голос Астера.

— Є таке, — відповіла сухо вона, не відриваючись від своєї справи.

— Тоді запрошую до столу!

Глорія обернулася і побачила, що Астер вказує їй на стіл, що був повен фруктів, меду, сиру та хліба. Вона аж почала запинатися від цього дійства. Ще кілька хвилин назад вона сиділа за цим порожнім столом, а зараз тут купа чудових та пахучих фруктів, від яких слина текла сама по собі.

— Як? — нарешті видала вона?

— Магія! — посміхнувся Астер і сам сів за стіл, — Приєднуйся, запросив він її жестом до столу навпроти і погукав інших, щоб підкріпитися доки вони вирішають останні справи перед поверненням.

— А як на рахунок мого батька? Що з ним трапилося? Чи я вже сирота повна? — поцікавилася Глорія, ласуючи фруктами.

— З королем.... з татом ти ще встигнеш побачитися. Але він наразі дуже погано почувається. Останні два роки він вже зовсім здався та нічого не хотів. Намагався накласти на себе руки та його встигли врятувати, — вклонився їй Дивосіл.

Після сніданку зі столу все також зникло як і з’явилося. Глорія ще була в шоці від того, свідком чого вона стала.

— Ну то коли ми вже все з'ясували, то може час повертатися додому? Ти як, Глоріє? Готова? — запитав Астер.

— Я, звісно, але саме для цього і почала пошуки. Та чесно кажучи не сподівалася на те, що так скоро все з'ясується, а тим паче такого надприродного походження. Я чесно кажучи, ще у стані шоку.

— Тоді відпочиниш кілька днів у своїх королівських покоях і потім поступово почнеш знайомство зі своїм світом.

Глорія тільки посміхнулася та опустила очі... “феї”, “королівство”, “титули”, “не звичні персони” ...це все так звучало дивно, наче вона потрапила на зйомки шоу чи фільму.

— Тоді не будемо затягувати з цим. Глорія, йди на гору щоб перевдягнутися, а ми чекатимемо тебе у дворі, — наказав Астер.

— Навіщо перевдягатися? І в що? В мене з речей тільки цей рюкзак.

Астер зітхнув: — Може я тебе і розчарую, але все це потрібно лишити тут, і перевдягнутися обов'язково у щось з наших речей, якщо по ту сторону воріт ти не хочеш опинитися голою. В світ фей ти не зможеш принести нічого зі світу людей!

— Оце так тобі. А як я буду без телефону? Я маю тримати в курсі справ свою бабусю. Вона буде дуже хвилюватися за мою довгу відсутність.

— Можеш її попередити, що з тобою все гаразд, але ти не зможеш виходити до неї на зв’язок довгий час. Трохи згодом, коли ти трохи оговтаєшся, ми обов'язково зробимо візит у ваш світ і тільки під охороною! Невже ти вважаєш, що ми тобі дозволимо знову зникнути? Світ людей — це не твій дім! Тобі потрібно звикати до цієї думки!

Глорія невдоволено зітхнула та опустила руки та невдоволена поплентала сходами на гору.

— А що я маю одягти тоді? — озирнулася вона.

— На ліжку на тебе чекає сукня, вдягнеш її і поквапся! І зніми з себе все… Абсолютно все! - наголосив він.

— Звідки вам відомі мої розміри? І що ти маєш на увазі все?

— Як? звідки? Магія, Глорія, магія! Не забувай хто ми! І все — я маю на увазі навіть білизну! — і він вийшов за двері на двір за іншими.

Глорія почервоніла та піднялася в кімнату, на ліжку і справді лежала біла довга сукня без рукавів, плечі та низ були розшиті золотими візерунками. Вона одягла її і та була якраз її розміру. Повністю підкреслювала її груди та талію, нічого не тисло і не сковувало рухи. Потім свою одежу засунула у свій рюкзак і поклала всі речі до шафи. А тоді вийшла до решти, що вже зачекалися на подвір'ї.

— Дуже гарно виглядаєш! — зауважив Астер.

— Дякую. Дуже гарна. А як на рахунок спідньої? — почервоніла знову вона, ніяковіючи від цього питання до незнайомого чоловіка.

— Пізніше ти й сама зможеш створювати собі сукні які тільки забажаєш, тебе всього навчать! — посміхнувся Астер, — А щодо білизни, то її у нашому світі немає. Ми не користуємся таким видом одягу, спокійно відповів він з посмішкою.

Глорія лише обурено надула щоки у відповідь.

— Ходімо, м взяв він її під руку, — і повів на двір за будинок, за яким стояло величезне столітнє, а то й більше… дерево, крона якого була рясно вкрито білими квітками.

— Вау, яке гарне — захоплювалася Глорія. В ночі його вона не примітила, — Здається щось таке було в моїх снах.

— Цікаво, що ти скажеш коли опинишся вдома, якщо тільки це дерево викликає в тебе таке захоплення.

Вони підійшли до дерева в притул. Дивосіл став навпроти нього, Щось промовив і здійняв руки. Середина стовбура розчахнулася і засяяла яскравим фіолетово-рожевим сяйвом. Дивосіл ступив перший і зник. Астер взяв за руку Глорію: — Ти готова? — вона кивнула у відповідь, — тоді не відпускай мою руку, — і вони ступили у світло, а за ними і охорона. Після чого воно згасло і портал закрився.