Раді Вас бачити!

Побачивши реакцію Глорії на подібні розмови, Астер вирішив змінити тему бесіди. — Певен, що в тебе ще купа запитань в голові, на які ти б хотіла отримати відповідь.

— Звичайно! — зраділа вона, — Поясни мені будь ласка, що означають написані в останньому листі моєї мами слова про «благородну кров»? Є ще якісь інші варіанти?

— Саме так. Маємо кілька типів фей. «Благородну кров» мають лише особи королівської знаті і тільки вони мають право очолювати трон, керувати королівством та бути присутнім у королівській Раді. Вони є нащадками перших фей, що створювали світи і володіють потужною магією. Їм під силу будь-яке магічне закляття. «Джерельна кров» належить простим феям. Вони мають і обмежену магію. Наприклад: цілитель, кухар, кравець… І останні — носії «Земляної крові». Це «пікселі», про яких ти вже чула. Підвид фей, але вони живуть під землею чи в печерах. Їхньої магії вистачає лише на дрібні пакості.

— Така класифікація мені нагадує рослинну ієрархію. Де багаторічні квіти такі як троянди, тюльпани, нарциси… — це «благородні феї». Однорічні квіти — це феї з «джерельної крові». А оті пікселі, як будяки, ніякої з них користі, — посміхалася Глорія.

— Дуже вдале порівняння. Майже так само і відбувається репродукція. «Благородним» складніше отримати нащадків і це, зазвичай, один. Дуже рідко їх двоє. Носії «джерельної» можуть народжувати від трьох і більше. А за «Земляних» я взагалі мовчу. Переважають своєю чисельністю в рази та лише дратують усіх навкруги.

— А скільки всього існує таких королівств фей як наше?

— Твоє, від роду Лантана. Моє, від роду Мідлемістів. А ще далі від наших королівств існують два королівства: Брунерів та Кореопсисів.

— Зрозуміло тепер.

— А ще, нам заборонено змішувати крові між різними видами.

— Тобто, якщо хтось із «благородних» закохається у когось з «джерельних»?

— Так. Вони можуть бути разом, але їм заборонено народжувати дітей, створюючи нові підвиди.

— Чому? Що в цьому поганого? Може серед них з’явиться щось нове та корисне серед поєднання двох магій.

— Отож! Ніколи не можна йти проти природи. Та втручатися у її плани. Бо ти ніколи не знаєш до чого це може призвести.

— А якщо хтось ослухається? Невже у вас не було таких випадків?

— Звісно є. Але, як правило — гібриди не виживають або мають вади. Такі діти стають ізгоями та вигнанцями і перебувають під пильним наглядом.

— Це жорстоко!

— Жорстоко йти на такий крок батькам, які знаючи наслідки, все одно народжують. Та добре, що таких випадків дуже мало і більшість з фей дотримуються правил щодо схрещування.

— Може ти й правий. Я не знаю. Мене виховував інший світ. Дякую, що пояснив. Тепер буду знати.

— Та без проблем. Знаю, що тобі потрібно багато надолужити ще. Віола буде постійно з тобою та підказувати. Або звертайся до мене. Завжди радий допомогти.

— І як я маю тебе викликати з іншого королівства, якщо мій телефон ти змусив залишити?! А магією я ще не вмію користуватися.

— Для цього в нас є спеціальні комунікаційні кришталі. Ось в мене оздоблений у вигляді перстня, — показав він їй палець лівої руки , — А деякі мають їх на шиї у вигляді кулонів. Тебе навчать цій простій магії виклику діалогового порталу.

В цей самий момент, його кришталь почав яскраво сяяти.

— Ось, вже я знадобився комусь. Маю летіти по справах. Мій охоронець проведе тебе до замку. До речі, до тебе також буде приставлена особиста охорона. Тут ще досить небезпечно, а ти королівська постать. Все, бувай. Ще побачимось.

— Дякую. Бувай! — здихнула тяжко вона.

Астер здійнявся над землею і хутко полетів геть, лишивши свого охоронця.

Глорія повернулася в палац. Охоронець передав її під пильний нагляд охороні замку, а сам полетів до свого королівства. Біля кімнати їх вже чекала Віола.

— Які будуть розпорядження для мене? - вклонилася вона.

— Я хочу прийняти душ нарешті за всі ці дні, та змінити свою сукню. Але в мене нічого немає крім цього одягу.

— Це не проблема. Я кравчиня і з радістю створюю для вас нове вбрання та взуття. Тільки скажіть свої побажання. А душ ваш ось, — вказала дівчина на стіну з водоспадом навпроти ліжка.

— Он воно що. А я думала, що це просто декорація кімнати.

— Я вам все покажу, і розкажу, — підійшла вона до полиці з різнокольоровими скляночками та відкриваючи їх пояснювала для чого і яку використовувати. З кожної з них доносився різний аромат пахучих квітів.

З вбранням виявилося трохи складніше. Глорія намагалася пояснити яку сукню вона хоче, виходячи зі знань людського світу, а Віола не могла зрозуміти, що саме вона має на увазі.

—  Вибачте, але мені не відомі такі терміни. Тому не знаю як правильно згенерувати цю енергію в матерію.

— А як ти зазвичай робиш з іншими? Свою ти теж створила сама?

— А вже ж. Бачиш мій колір? Я позичила його у пелюсток примули. Тканина — наче легкий туман, що вкриває озеро на світанку. Якщо ви хочете свою сукню, скажіть мені, з чого вона має народитися: з кольору якої квітки, з дотику якого вітру, з шелесту яких трав… бо тільки так природа зрозуміє тебе і відповість.

— Ого. Задала ти мені задачу. А давай я тобі намалюю який саме дизайн сукні має бути. Колір хочу небесно голубий. А тканина нехай подібна до моєї попередньої сукні.

— Домовилися.

І через декілька хвилин, Віола почала свою магію. В повітрі почала вирувати якась напівпрозора, димова матерія, що поступово перетворювалася на сукню. Коли Віола завершила, сукня впала їй на руки і вона простягла її Глорії, яка ще стояла й досі зі здивованим обличчям від побаченого. Спостерігати подібний процес їй ще не доводилося ніколи в житті. Тож для неї це зараз було справжнє диво.

Вона тут же приміряла на себе цей магічний витвір. Топ без рукавів, який плавно переходив у юбку з подовженим шлейфом до п’ят та укорочений перед до колін. Чудове поєднання для літніх днів.

Потім, дівчата останок вечора займалися й іншим одягом для поповнення гардеробу Глорії на всі випадки життя. Віолі було на багато легше та швидше створювати одяг за допомогою ескізів. А ще вона була в захваті від  розмаїття моделей одягу, які показувала їй Глорія. Вони так захопилися цим, що й не помітили як настала північ та магія Віоли майже зійшла нанівець.

— Магія має свій ліміт? — здивувалась Глорія.

— Так. Якщо використовувати її протягом довгого часу без відпочинку.

— Вибач. Я не знала.

— Та нічого страшного. Її легко відновити сном або їжею.

— Тоді відпускаю тебе відпочивати. Завтра хочу вже розпочати навчання.

— До завтра!