Раді Вас бачити!

Розділ 20. Знайдений батько

Старе село зустріло їх тишею.

Будинки стояли далеко один від одного, між ними росли високі дерева, а вузька дорога губилася серед полів.

Таїсія повільно зупинила автомобіль.

Тимофій подивився у вікно.

— Це тут?

— Так.

Він мовчав.

Стільки років він уявляв момент, коли нарешті знайде свого батька.

У дитинстві він чекав на нього.

Потім сердився.

Пізніше змирився з думкою, що батька більше немає в його житті.

А тепер вони стояли за кілька метрів від будинку, де, можливо, починалася відповідь на всі його запитання.

— Я боюся, — тихо сказав Тимофій.

Таїсія взяла його за руку.

— Я поруч.

— Якщо він живий...

— Тоді ти його побачиш.

— А якщо він не захоче мене бачити?

Таїсія подивилася йому в очі.

— Ти його син. Думаю, він чекав на тебе не менше, ніж ти на нього.

Тимофій глибоко вдихнув.

Вони вийшли з машини.

Будинок був старий.

На подвір'ї росла яблуня, а біля ґанку стояла дерев'яна лавка.

Таїсія постукала.

Ніхто не відповів.

Вона постукала ще раз.

Тиша.

Тимофій уже хотів сказати, що вони помилилися адресою, але раптом із середини почувся кашель.

Вони переглянулися.

Двері повільно відчинилися.

На порозі стояв чоловік.

Він був старший, із сивим волоссям і втомленими очима.

Але Тимофій одразу його впізнав.

Не за фотографією.

Не за спогадами.

Серцем.

— Тату...

Чоловік завмер.

Його обличчя змінилося.

— Тимофій?

У хлопця перехопило подих.

— Це ти?

Чоловік зробив крок назад.

— Як ти мене знайшов?

Тимофій дивився на нього крізь сльози.

— Я шукав тебе все життя.

Батько опустив голову.

— Тобі не можна було мене знаходити.

— Чому?

— Бо це небезпечно.

Таїсія підійшла ближче.

— Ми вже в небезпеці.

Чоловік подивився на неї.

— Хто ви?

— Я Таїсія.

Він зблід.

— Таїсія?

— Так.

Чоловік кілька секунд мовчав.

Потім прошепотів:

— Тоді вони вже знайшли вас.

Тимофій насупився.

— Хто?

Батько відчинив двері ширше.

— Заходьте.

Усередині будинку було прохолодно.

На стінах висіли старі фотографії.

Тимофій побачив одну з них.

На ній його батько стояв молодим поруч із Олексієм.

Він завмер.

— Ви знали мого батька Таїсії?

Чоловік важко сів на стілець.

— Так.

— Ви працювали разом?

— Колись.

— Чому ти пішов?

Батько подивився на нього.

— Я не пішов.

— Тоді чому зник?

— Мене змусили.

— Хто?

Чоловік мовчав.

Тимофій підійшов ближче.

— Я маю право знати.

— Маєш.

Батько провів рукою по обличчю.

— Двадцять років тому ми з Олексієм розслідували одну справу.

— Яку?

— Зникнення людини.

Таїсія уважно слухала.

— І що сталося?

— Ми знайшли докази, що до цього були причетні впливові люди.

— Які?

— Я не встиг дізнатися всіх.

Тимофій стиснув кулаки.

— А потім?

— Мені погрожували.

— Тому ти залишив нас?

Чоловік опустив голову.

— Я думав, що так захищу вас.

— Ти залишив дитину!

У голосі Тимофія з'явився біль.

— Я чекав тебе!

— Я знаю.

— Я думав, що ти помер.

— Для всіх я мав померти.

Тимофій відвернувся.

Таїсія підійшла до нього.

— Тимофію...

— Я не знаю, що відчувати.

Його батько встав.

— Ти маєш право злитися.

— Я не хочу злитися.

— Але ти злишся.

Тимофій подивився на нього.

— Я просто хочу знати всю правду.

Батько кивнув.

— Тоді я тобі її розповім.

Він відкрив стару шафу.

Звідти дістав металеву коробку.

Поклав її на стіл.

— Усе, що я зміг зберегти.

Усередині були фотографії, документи та кілька листів.

Тимофій почав переглядати їх.

Раптом він побачив знайоме ім'я.

Олексій.

А нижче — прізвище людини, яку він ніколи не чув.

— Хто це?

Батько насупився.

— Людина, яка керувала всім.

— Вона ще жива?

— Так.

Таїсія відчула тривогу.

— Хто вона?

Чоловік не встиг відповісти.

За вікном почувся звук автомобіля.

Він різко підняв голову.

— Вони знайшли нас.

Тим часом у місті Вероніка сиділа у своїй кімнаті.

Перед нею лежав телефон.

Вона отримала повідомлення.

«Вони знайшли його».

Вероніка перечитала його кілька разів.

На її обличчі з'явилася усмішка.

— Нарешті.

Вона підвелася й підійшла до дзеркала.

Їй згадалася Таїсія.

Її погляд.

Її впевненість.

Її любов до Тимофія.

Вероніка стиснула губи.

— Думаєш, ти перемогла?

Вона тихо засміялася.

— Ти ще навіть не знаєш, що на тебе чекає.

Вероніка чудово розуміла: якщо Тимофій дізнається правду про минуле, її брехня почне руйнуватися.

Але вона не збиралася цього допустити.

Вона вирішила завдати удару туди, де він був найбільш вразливим.

У його почуття.

У його довіру.

У його любов до Таїсії.

— Якщо я не можу зламати його силою, я зламаю його морально.

Вероніка взяла телефон.

— І разом із ним зламається моя сестра.

Вона набрала номер.

— У мене є для вас нове завдання.

---

У будинку батько Тимофія погасив світло.

— Треба йти через задні двері.

— Ми не можемо залишити документи, — сказав Тимофій.

— Візьмемо найважливіше.

Таїсія допомагала складати папери.

Раптом вона знайшла старий конверт.

На ньому було написано:

«Для мого сина Тимофія».

Вона подала його хлопцеві.

— Це твоє.

Тимофій узяв конверт.

Його руки тремтіли.

— Що там?

— Не знаю.

Він відкрив його.

Всередині був короткий лист.

«Сину, якщо ти колись знайдеш мене, значить, настав час розповісти тобі правду. Але пам'ятай: люди, які зруйнували наше життя, можуть бути набагато ближчими, ніж ти думаєш».

Тимофій перечитав останній рядок.

— Ближчими...

Він підняв голову.

— Що це означає?

Батько мовчав.

Таїсія відчула холод.

— Ви знаєте, хто вони?

Чоловік кивнув.

— Так.

— Хто?

Він подивився на Тимофія.

— Люди, яким ти довіряв.

Тимофій зблід.

— Хтось із нашого оточення?

— Так.

За вікном знову почувся шум двигуна.

Батько підійшов до вікна.

— Нам потрібно йти.

Вони вийшли через задні двері.

---

За кілька хвилин машина вже мчала польовою дорогою.

Таїсія сиділа поруч із Тимофієм.

Його батько був позаду.

Хлопець тримав у руках лист.

— Я стільки років шукав його, — прошепотів Тимофій. — А тепер виявилося, що все це пов'язано з нашими сім'ями.

Таїсія поклала голову йому на плече.

— Ми знайдемо правду.

— Я боюся.

— Я теж.

— Але я не хочу втрачати тебе.

Вона взяла його за руку.

— Не втратиш.

А Вероніка вже готувала наступний удар.

Вона дістала стару фотографію.

На ній були Таїсія та Тимофій.

Вероніка подивилася на знімок.

— Ви думаєте, що ваше кохання врятує вас?

Вона порвала фотографію навпіл.

— Тоді я змушу вас сумніватися одне в одному.

На її телефон надійшло нове повідомлення.

«Ми готові».

Вероніка усміхнулася.

— Тоді починаємо.

Вона ще не знала, що цього разу її план може обернутися проти неї.

Бо детектив Дениса вже отримав копію всіх старих документів.

І серед них знайшовся один запис, який міг назавжди змінити ставлення Таїсії до власної родини.

А головне — цей документ доводив, що Олексій знав про зникнення батька Тимофія набагато більше, ніж розповідав усі ці роки.