Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 27. Небезпечне знайомство
Вероніка вийшла з дому, грюкнувши дверима так сильно, що в коридорі здригнулася картина на стіні.
У руках вона тримала велику валізу.
Вона навіть не озирнулася.
Її очі були повні злості, а губи стиснулися в тонку лінію.
— Значить, він вирішив вигнати мене… — прошепотіла вона, спускаючись сходами. — Після всього, що я пережила в цьому домі…
Вона чудово розуміла, що батько більше не довіряє їй.
Його останні слова досі звучали в голові.
Він сказав, що вона більше не має права втручатися в життя Таїсії.
Що не дозволить їй зруйнувати щастя сестри.
І саме це боліло Вероніці найбільше.
Не те, що їй довелося піти.
А те, що батько обрав Таїсію.
Знову.
Вероніка зупинилася біля воріт і подивилася на будинок.
За цими стінами залишалося все її минуле.
Але тепер вона почувалася так, ніби її просто викинули з власного життя.
— Я ще повернуся, — тихо сказала вона. — І тоді ви всі пошкодуєте.
Вона підняла валізу й пішла до дороги.
---
Подруга Вероніки погодилася прихистити її на кілька днів.
— Ти можеш залишитися, — сказала вона, відкриваючи двері квартири. — Але що сталося?
Вероніка поставила валізу біля дивана.
— Мене вигнали.
— Хто?
— Батько.
Подруга здивовано подивилася на неї.
— Через ту історію з Олексієм?
Вероніка різко повернула голову.
— Не хочу про це говорити.
— Добре.
Подруга не стала ставити більше запитань.
Того вечора Вероніка лежала на дивані, дивлячись у стелю.
Заснути вона не могла.
Перед очима постійно виникала Таїсія.
Її усмішка.
Її Тимофій.
Їхні прогулянки.
Їхні розмови.
І особливо те, що Тимофій планував одружитися з нею.
Вероніка стиснула кулаки.
— Ні…
Вона сіла.
— Цього я не дозволю.
Їй здавалося несправедливим, що Таїсія отримує все те, чого хотіла сама Вероніка.
Любов.
Підтримку.
Сім'ю.
А тепер ще й майбутнє з хлопцем, який готовий заради неї на все.
Вероніка взяла телефон.
На екрані висвітилися фотографії Таїсії та Тимофія.
Вона довго дивилася на них.
Потім заблокувала телефон.
— Потрібно щось придумати.
Але що саме?
Вона ще не знала.
---
Наступного вечора Вероніка не витримала.
— Я піду прогуляюся, — сказала вона подрузі.
— Куди?
— Просто хочу побути сама.
Вона вийшла з квартири й попрямувала до центру.
Невдовзі перед нею з'явилася невелика затишна барна зала.
Вероніка зайшла всередину.
Їй хотілося хоча б ненадовго забути про все.
Вона сіла за столик у дальньому кутку й замовила безалкогольний напій.
Навколо грала тиха музика.
Люди розмовляли, сміялися, хтось дивився у телефон.
А Вероніка сиділа сама.
Вона знову почала думати.
Як зруйнувати стосунки Таїсії й Тимофія?
Як зробити так, щоб сестра перестала йому довіряти?
Як змусити самого Тимофія зникнути з її життя?
Раптом за сусідній столик сів чоловік.
Вероніка спочатку не звернула на нього уваги.
Але за кілька хвилин він сам заговорив.
— Ви дуже сердита.
Вероніка скептично подивилася на нього.
— А вам яке діло?
Чоловік ледь усміхнувся.
— Ніякого.
Він зробив паузу.
— Просто іноді злі люди приймають рішення, про які потім шкодують.
— А іноді саме злість допомагає зробити те, на що раніше не вистачало сміливості.
Чоловік уважніше подивився на неї.
— Цікава думка.
Вероніка хотіла піти, але раптом почула наступні слова:
— Ви знаєте Тимофія?
Вона завмерла.
— Звідки ви знаєте це ім'я?
— Я багато чого знаю.
Вероніка повільно сіла назад.
— Хто ви?
Чоловік не відповів.
Натомість подивився кудись убік.
— Мені потрібен його батько.
Вероніка відчула, як усередині все напружилося.
— Що вам від нього потрібно?
— Розібратися зі старою справою.
— Якою?
Чоловік похитав головою.
— Цього вам знати не потрібно.
Вероніка кілька секунд мовчала.
— Ви хочете йому нашкодити?
Чоловік подивився просто їй в очі.
— Скажімо так… я хочу, щоб він зник із мого життя.
Вероніка відчула дивне хвилювання.
Вона не знала, ким був цей чоловік.
Не знала, що пов'язувало його з батьком Тимофія.
Але раптом у її голові виникла небезпечна думка.
Якщо ця людина справді хоче позбутися батька Тимофія…
можливо, вона може використати це.
Не для того, щоб зробити щось власноруч.
А щоб спрямувати підозри в інший бік.
На Тимофія.
— А якщо я зможу вам допомогти? — тихо запитала Вероніка.
Чоловік уважно подивився на неї.
— Допомогти?
— Так.
— І що ви хочете натомість?
Вероніка ледь усміхнулася.
— Щоб ви допомогли мені.
— У чому?
Вона нахилилася ближче.
— Мені потрібно, щоб один хлопець зник із життя моєї сестри.
Чоловік нічого не відповів.
Лише дивився на неї кілька секунд.
— Тимофій?
Вероніка кивнула.
— Саме він.
Чоловік відкинувся на спинку стільця.
— Ти граєш із вогнем.
— Можливо.
— А якщо все вийде не так, як ти задумала?
Вероніка посміхнулася.
— Тоді я знайду інший спосіб.
Вона вже підвелася, коли чоловік сказав:
— Є одна річ, про яку ти не знаєш.
Вероніка зупинилася.
— Яка?
— Твій батько Тимофія має ворогів не лише через тебе.
Вона повільно повернулася.
— Що це означає?
— Те, що його минуле набагато складніше, ніж ти думаєш.
Вероніка відчула, як її цікавість зростає.
— Розкажіть.
— Не сьогодні.
Чоловік дістав із кишені телефон.
— Якщо справді хочеш знати правду, ми ще зустрінемося.
— Коли?
— Я сам дам знати.
Вероніка вийшла з бару.
Нічне повітря було прохолодним.
Вона йшла вулицею, стискаючи телефон у руці.
У голові крутилися його слова.
«Його минуле набагато складніше, ніж ти думаєш».
Вона не знала, що саме приховував батько Тимофія.
Але тепер у неї з'явилася нова зачіпка.
І, можливо, саме вона дозволить їй зруйнувати те кохання, яке так ненавиділа.
---
Наступного ранку Вероніка повернулася до подруги.
Та відразу помітила, що з нею щось не так.
— Ти якась дивна.
— Я просто багато думала.
— Про що?
Вероніка поклала сумку на диван.
— Про майбутнє.
Вона подивилася у вікно.
Десь там жили Таїсія й Тимофій.
Можливо, вони саме зараз разом готувалися до ЗНО.
Можливо, сміялися.
Можливо, Тимофій знову дивився на Таїсію так, ніби у світі не існувало більше нікого.
Вероніка стиснула губи.
— Насолоджуйтеся, поки можете…
Вона ще не знала, що саме зробить.
Але в її голові вже народжувався план.
Вона могла використати таємницю минулого батька Тимофія.
Могла спробувати очорнити самого Тимофія.
А якщо вдасться переконати всіх, що саме він пов'язаний із небезпекою, яка наближається до його родини, Таїсія може сама від нього віддалитися.
Тоді Тимофій зникне з життя її сестри.
А Вероніка отримає те, чого хотіла.
Та вона ще не розуміла головного.
Цього разу її гра була набагато небезпечнішою.
Бо людина, з якою вона познайомилася тієї ночі, мала власні мотиви.
І ніхто, навіть сама Вероніка, ще не знав усієї правди про те, що сталося багато років тому.
А десь далеко чоловік уже дивився на екран свого телефону, де було збережене ім'я:
«Тимофій. Син».
Він довго мовчав.
Потім відклав телефон і прошепотів:
— Схоже, минуле нарешті повертається.
А Вероніка тим часом дивилася у вікно й усміхалася.
Вона думала, що знайшла союзника.
Але навіть не здогадувалася, що сама стала частиною чужої гри.
