Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Коли адреналін битви спав, маленький загін відійшов трохи далі в хащу, де між камінням дзюрчав ручей. Вони зупинились біля струмка. Ліс навколо ще пахнув недавнім боєм. Адреналін все ж трохи вирував у крові, і емоції вимагали виходу. Раєн грузно сів на камінь біля самої води. Втомлено поклав меч поряд. На гострому лезі було видно сліди крові. Ліріель підійшла ближче. Вона дивилась не на меч і не на змучене обличчя воїна. Вона дивилась на темно-червону пляму, яка продовжувала розпливатись по сорочці чоловіка на правому плечі і боці воїна.

- Тебе поранено, – тихо мовила вона. – Я спробую залікувати. Треба тільки промити кров.

- Все нормально, – різко відповів Раєн, розстібаючи однією рукою пояс, щоб зняти жилет і сорочку.

- Ти поранений, і це не може бути нормально, – обурилась принцеса. – Я маю дар зцілення. Невеликий. Та я сподіваюсь, що зможу справитись.

Вона почала допомагати воїну зняти з себе одяг.

- Не потрібно, – чоловік намагався впоратись із застібками самостійно. – Я впораюсь.

Та виходило погано. Дівчина, не слухаючи його, допомогла стягнути з воїна роздерту сорочку, оголюючи широкі плечі та глибоку подряпину на плечах та ребрах. Відкинула її в бік.

Великий чорний дракон стояв поряд та дивився.

- Ти злишся на мене? – дракон дивився на Раєна з висоти свого зросту.

- Так! – воїн нарешті впорався із застібкою. – Ти мав охороняти принцесу та драконицю, – різко сказав він.

- Але тобі була потрібна допомога! – обурено гримнув у відповідь Крейг.

- Я міг впоратись, – у голосі воїна чулося роздратування. – А ти мав їх охороняти!

- Нападників було багато, – дракон випустив дим. – І вони добре навчені.

- Крейг правий, – втрутилась у розмову дівчина. – Тобі була потрібна допомога. Нам з Лумірою нічого не загрожувало.

- Це тобі так здається, – на емоціях Раєль перейшов на «ти». – А що було б, якби найманці знайшли вас?

Ліріель навіть не знайшла що сказати одразу. Тон чоловіка був неприпустимий. Вона розуміла, що він хвилюється, та те, як він це показує, розізлило дівчину.

- Крейг зробив усе правильно, – її очі спалахнули справжнім королівським гнівом. – Ти був у небезпеці.

Голос дівчини тремтів від обурення. Вона різко смикнула воїна за плече, змушуючи його сісти рівніше, і, зачерпнувши рукою холодну воду, з розмаху плеснула на чоловіка.

Воїн зціпив зуби і видав глухий звук, схожий на гарчання пораненого звіра.

- Сиди тихо і не ричи на мене, – гримнула вона, змиваючи кров та бруд із тіла чоловіка так ретельно, ніби намагалася стерти їх разом зі шкірою.

Луміра підійшла ближче до них та з жалем подивилась на чоловіка.

- Боляче? – спитала вона.

- Ні! – буркнув воїн у відповідь.

— Ти кажеш неправду, бо стискаєш зуби, — вона нахилила голову.

— Це від розмови з впертюхами, — він, не витримавши, скривився.

У принцеси від цих слів ледь іскри з очей не почали сипатися. А чорний дракон випустив з ніздрів дві струминки густого сірого диму.

Срібна драконка відійшла. Нехай розбираються самі.

— Ти хоч уявляєш, які в мене були відчуття? — гримів голос Крейга. — Сидіти осторонь та рахувати удари меча? Відчувати запах твоєї крові? Навіщо мені дані крила та вогонь, якщо ти ризикуєш своїм життям, ніби у тебе є запасне в кишені?

— Їх було всього кілька! — огризнувся воїн. Але не ворушився.

Принцеса саме накрила його рану руками та намагалася зцілити.

— Ти мав залишатися з ними, — Раєль сердито дивився на дракона. — А якщо б на них напали? Я мав бути впевненим, що ти захистиш їх.

— Впевнений? — не витримала принцеса. — З діркою в боці? — Вона на емоціях сильніше натиснула на рану. Раєль скривився. — Ти вважаєш мене кришталевою вазою, яку треба обкласти подушками та заховати в скриню? Думаєш, якщо я принцеса, то при першій небезпеці буду непритомніти, щоб мене рятували?

— Не ваза, — прихрипів воїн, намагаючись не ворушитися під її ніжними та впевненими пальцями.— Але ти ніколи не бачила справжнього бою, крові.

— Я й не дивилася, — здвинула дівчина плечима, розглядаючи рану чоловіка, яка потроху стягувалася від її зцілення. — Луміра мені розповідала.

— Я відчував, що ти слабнеш, — Крейг від обурення ляснув хвостом по землі.

— Я просто не хочу, щоб з вашої голови впала бодай волосина! — наполягав Раєль. — Зрозуміло?

— А я не хочу збирати тебе по шматочках по всьому лісу! — майже в один голос рявкнули дракон та принцеса.

Поки біля води вирував цей запеклий, тристоронній вияв турботи — де кожен намагався довести, що саме його спосіб урятувати ближнього є єдино правильним — осторонь відбувався зовсім інший, тихий процес.

Луміра, маленька драконка, сиділа в тіні старого дерева. На її мордочці застиг вираз філософської серйозності. Вона дивилася, як сперечаються між собою її друзі, та думала про інше. В цей критичний момент її близьким потрібен не тільки захист, а ще й господарська рука. Вірніше, лапа.

Поки інші з’ясовували, хто більше винен у тому, що всі досі живі, дракониця тихенько підібрала з землі понівечену сорочку Раєля. Вона бачила, як служниці в замку тримали в руках голку. Принцеса й сама інколи займалася вишиванням. Драконка відкрила сумку принцеси. Запустила туди лапу та витягла нитки. І на додачу — оберемок різнокольорових шовкових стрічок та мережив.

З виглядом майстра драконка взялася за роботу. Замість голки вона використала власні кігті. Протикаючи тканину сорочки, вона старанно протягувала крізь неї стрічки. Процес захопив. Вона крутила сорочку у різні боки, зав’язуючи вузли та допомагаючи собі зубами.

Нарешті, коли біля води замовкли взаємні обвинувачення та з’ясування, чий план порятунку був кращий, і повисла напружена тиша, в якій чулося тільки збуджене дихання великого дракона та людей, Луміра гордо поклала перед Раєлем свій закінчений шедевр.

- Я все ішправила! – гучно і з присвистом (бо в зубах вона ще тримала шматок мережива) оголосила вона.

Всі троє обернулись до неї. Вона з урочистим виглядом розгорнула перед воїном свій витвір. Дірки від мечів нападників були стягнуті ніжними блакитними та рожевими стрічками, зав’язаними у пишні бантики, підшиті мереживом. А на спині красувалася косо пришита аплікація у формі квіточки.

На галявині повисла така тиша, що було чути, як падає лист у воду.

- Це… - почав Раєль переводячи погляд зі своїх свіжих шрамів на рожеві бантики.

- Це вентиляція, – пирхнула принцеса. – Щоб ти так не закипав, якщо тебе не слухаються.

Раєль перевів невдоволений погляд на неї, скривився, але змовчав.

- Рожевий тобі пасуватиме, – заявив дракон, стримуючи сміх. – Він підкреслить твою мужність та ніжність душі.

Принцеса затулила рота долонею. Її плечі судомно затряслися від сміху.

- Це найбезпечніша сорочка у світі, – видавила дівчина крізь сміх, забувши про недавню сварку. – Жоден ворог не зможе підняти на тебе зброю в такому вбранні.

- Вони помруть на місці від естетичного шоку, – додав Крейг.

Маленька дракониця гордо випнула груди і завертіла хвостом, щиро задоволена посмішками друзів.

- Ну от, а ви сварилися. Поміряй, Раєлю.

Воїн обережно взяв двома пальцями за край сорочки та подивився на драконицю. В погляді чітко можна було прочитати, куди саме він зараз хотів би закинути цю сорочку. Та Луміра віддано дивилася на нього своїми великими очима, очікуючи на похвалу.

- Що ж, – кутики губ чоловіка зрадницьки поповзли вгору. – Принаймні мене тепер точно помітять здалеку. І вороги тричі подумають, перш ніж зв’язуватись із чоловіком, який носить стільки рожевих бантиків. Дякую, Луміро, – це шедевр.

На галявині вибухнув спільний регіт. Цей сміх нарешті змив увесь липкий жах пережит

Юлія Куліш
Помінятись місцями не було в планах

Зміст книги: 69 розділів

Спочатку:
1
1787690274
89 дн. тому
2
1783111237
142 дн. тому
3
1783142005
141 дн. тому
4
1783142069
141 дн. тому
5
1783201923
140 дн. тому
6
1783201975
140 дн. тому
7
1783280203
140 дн. тому
8
1783280879
140 дн. тому
9
1783360060
139 дн. тому
10
1783427445
138 дн. тому
11
1783488390
137 дн. тому
12
1783834384
133 дн. тому
13
1783665795
135 дн. тому
14
1783754827
134 дн. тому
15
1783833623
133 дн. тому
16
1783919767
132 дн. тому
17
1784013372
131 дн. тому
18
1784038464
131 дн. тому
19
1784098575
130 дн. тому
20
1784146080
130 дн. тому
21
1784244803
128 дн. тому
22
1784260550
128 дн. тому
23
1784347090
127 дн. тому
24
1784437300
126 дн. тому
25
1784527355
125 дн. тому
26
1784527419
125 дн. тому
27
1784636081
124 дн. тому
28
1784697344
123 дн. тому
29
1784697408
123 дн. тому
30
1784783700
122 дн. тому
31
1784783760
122 дн. тому
32
1784870100
121 дн. тому
33
1784870160
121 дн. тому
34
1784955600
120 дн. тому
35
1784955660
120 дн. тому
36
1785309947
116 дн. тому
37
1785310009
116 дн. тому
38
1785402000
115 дн. тому
39
1785488400
114 дн. тому
40
1785574800
113 дн. тому
41
1785661200
112 дн. тому
42
1785747600
111 дн. тому
43
1785834000
110 дн. тому
44
1785920400
109 дн. тому
45
1786006800
108 дн. тому
46
1786093200
107 дн. тому
47
1786179600
106 дн. тому
49
1786266000
105 дн. тому
50
1786352400
104 дн. тому
51
1786438800
103 дн. тому
52
1787595173
90 дн. тому
53
1787595225
90 дн. тому
54
1787595250
90 дн. тому
55
1787595275
90 дн. тому
56
1787595338
90 дн. тому
57
1787595365
90 дн. тому
58
1787595388
90 дн. тому
59
1787595413
90 дн. тому
60
1787595440
90 дн. тому
61
1787595466
90 дн. тому
62
1787595512
90 дн. тому
63
1787595559
90 дн. тому
64
1787595594
90 дн. тому
65
1787595622
90 дн. тому
66
1787595649
90 дн. тому
67
1787595673
90 дн. тому
68
1787595699
90 дн. тому
69
1787595723
90 дн. тому
70
1787595746
90 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!