Спочатку:
На сторінку книги
Звук сурми поступово згас, але гучна луна ще котилася між скелями. Раєль навіть не ворухнувся. Він приречено зітхнув, винувато глянув на Ліріель, чітко розуміючи, що йому належить, сьогодні, отримати солідну прочуханку від свого колишнього наставника.
Двері в кімнату повільно розчинилися, і в кімнату зайшов сивочолий чоловік у довгій сірій мантії. Це був верховний майстер Ордену. У його руках не було зброї, але від одного лише погляду його мудрих очей заспані учні в коридорах миттєво витягувалися в струнку. Майстру було абсолютно байдуже, хто стоїть перед ним. Протягом багатьох років у цих стінах виховувалися і сини простих ковалів, і спадкоємці найбагатших вельмож — але перед законом Ордену всі вони були звичайними хлопчиськами, які мали слухатися вчителів.
Майстер повільно підійшов до Раєля, заклавши руки за спину. Він уважно оглянув воїна з голови до ніг, а потім на його суворому обличчі раптом з’явилася ледь помітна тепла посмішка.
Раєль продовжував мовчки стояти, трохи схиливши голову.
— Ну звісно. Хто б сумнівався, — глибоким голосом промовив старий. — Я мав здогадатися, що тільки один учень за всю історію Чотирьох Веж має стільки нахабства, щоб підняти весь орден на ноги ще до перших променів сонця. Вітаю тебе, Раєлю. Твої навички безшумного проникнення, як бачу, все ще потребують допрацювання.
Ліріель старалася стримати посмішку. Вона згадала кришталеву вазу, коли чоловік вдерся в її покої.
Раєль ніяково кашлянув, опустивши голову нижче під поглядом наставника.
— Вітаю, майстре, — чоловік підняв очі на старого. — Я прийшов лише за своєю річчю… Але моя срібна супутниця випадково переплутала Залу Вісників з кухнею.
Раєль розумів, що краще казати правду вчителю.
Майстер перевів погляд спочатку на принцесу, ввічливо й шляхетно їй поклонився, а потім затримав погляд на дракониці, яка з невинним виглядом намагалася сховатися за крило Крейга.
— А то це робота молодої дракониці? — хмикнув старий, і в його очах спалахнули кумедні іскорки. — Що ж, це багато чого пояснює. Ти, Раєлю, завжди притягував до себе пригоди. Я добре пам’ятаю, як на одному з років навчання ти намагався вивчити стародавню мову гірських племен і випадково переплутав заклинання. У результаті весь наш склад три дні розмовляв виключно віршами.
Ліріель не витримала і голосно розсміялася, прикриваючи рот долонею.
— Серйозно? — з шаленим захватом вигукнула принцеса, лукаво дивлячись на воїна, який почав червоніти. — Раєлю, ти говорив віршами? О, я обов’язково використаю цей факт під час нашого з тобою спілкування.
Луміра висунула голову з-за крила Крейга, геть забувши про свій страх бути покараною.
- Ой, я не можу! У Раеля є потайні творчі таланти! А він дівчині розповідає тільки про зброю та тактику бою.
Раель вже стояв червоний до кінчиків вух та благально дивився на Крейга. Та великий чорний дракон лише задоволено і тихо рокотав, повністю підтримуючи спогади старого вчителя.
Нарешті майстер Ордену лагідно підняв руку, закликаючи всіх до тиші. Його обличчя знову стало серйозним та величним. Він підійшов ближче до Раеля та поклав свою руку чоловікові на плече.
- А тепер послухайте мене уважно, діти, – тихо мовив Майстер. – Велика сурма нашого Ордену подала свій громовий голос не просто так. Вона мовчала досить довго. І те, що ця маленька срібна драконниця забігла саме в цю кімнату й змусила сурму ожити – це не помилка і не дурість. Бо навіть якщо ви зараз думаєте, що в вашому житті щось відбувається абсолютно випадково, то можете не сумніватися: ця випадковість давно прописана у вашій долі. Сурма оголосила світу, що грядуть зміни. Ваш шлях визначено. І доля веде вас туди, де ви потрібні. Ви можете йти своїм шляхом. – він по-батьківськи стис плече чоловіка. – І нічого не бійтеся.
Ці слова прозвучали настільки потужно, що всі стояли, затамувавши подих. Раель і Ліріель перезирнулися. Тепер вони чітко усвідомлювали, що кожен їхній крок, кожна зустріч і навіть переплутані дракони були частиною великого, невидимого плану самої долі.
Воїн з глибокою повагою вклонився своєму наставнику. Вони попрощалися. Коли Раель та принцеса піднялися в небо на чорних крилах Крейга, срібна драконка гордо летіла поряд, ніби вона і є предтеча долі. Попереду на них чекав замок Раеля і його зустріч з минулим.
