Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Я вже вляглася — ну як “вляглася”: сиділа на ліжку в бабусиній нічній сорочці (довгій, як ряса монаха) і намагалася не думати.

Не про принца.

Не про те, як він сьогодні дивився на мене в екіпажі, поки ми їхали до цього міста.

І вже точно — не про те, що я вдруге хотіла поправити волосся.

Але думки — як коти. Не кличеш, а вони все одно прийдуть і сядуть тобі на груди.

Я вже хотіла викликати Василину через артефакт (поскаржитись, що мої “вуса” морально не витримують перевірок), як раптом за стіною почувся голос.

Чоловічий, приглушений, але — його.

— Ні, звісно, це не жінка. З чого б це?

Я завмерла з амулетом у руці. Стіни в “Золотому Гусаку” теж були, скажімо так, економного типу — тобто тонкі.

— Просто… — пауза, легкий зітх. — Манери в нього тонкі. Напевно, бабуся виховувала. Так. Жіночий вплив.

І волосся, мабуть, просто м’яке від магії. Або від шампуню.

Я затулила рот долонею, щоб не захихотіти.

— І пахне… ну, жасмином. Що тут дивного? Може, трав’яний відвар.

Пауза.

— Хоча який хлопець взагалі миється жасминовим відваром…

Потім — звуки кроків. Він ходив туди-сюди, як лев у клітці сумнівів.

— Ні, все ж ні. Голос — чоловічий. Трошки високий, але так буває. Не в усіх же баси.

Тяжке зітхання.

— Та і я не ідіот, щоб…

Тиша. Довга.

Я вже подумала, що розмова закінчилася, як раптом:

— …щоб закохатися в хлопця з вусами.

Мене наче облили окропом.

Я завмерла, потім пошепки в амулет:

— Вася. Вася, ти не повіриш. Він сумнівається.

Десь у відповідь сонно позіхнули.

— І що? Хай сумнівається. Головне, щоб не зізнався.

— Та він… він сказав…

— О-о. Отже, почалося.

— Що почалося?!

— Закоханість у запереченні. Класика жанру. Тримайся, Гель, тепер усе найцікавіше попереду. Яка це була наречена за рахунком?

Я тихо опустила амулет і втупилася в стіну.

По той бік кроки стихли, потім почувся глухий удар — здається, принц стукнувся лобом об стіну.

Я ледь не розсміялася.

— Ну от, — прошепотіла я, — тепер мучимось удвох.

 

Ранок почався з дощу — знову.

Схоже, небеса вирішили супроводжувати нашу подорож постійними “слізками розставання матері з нареченою”.

Я прокинулася раніше за всіх — у чудовому настрої.

Не тому, що виспалася (та хто ж спить, коли за стіною принц майже зізнався, що закоханий у хлопця), а тому що… тому що щось.

Я й сама не могла зрозуміти, що саме відчуваю. Було трохи весело, але зверху все це накривала легенька паніка.

І захотілося трохи розважитись у дорозі. За рахунок принца, звісно.

Без жодних підступів — просто невеличкий… експеримент.

Він же перевіряв мене своїми безглуздими питаннями про риболовлю, бійки та дитячі звички — от і я тепер подивлюся, як він витримає.

Коли я спустилася на сніданок, принц уже сидів за столом.

Виглядав бездоганно — хіба що чашку тримав занадто міцно, ніби намагався відгородитися нею від думок.

Побачивши мене, він одразу відвів погляд, потім — згадавши про етикет — підвів очі й кивнув:

— Доброго ранку, Гелію.

— Доброго! — найневиннішим тоном. — Як спалося?

— Прекрасно, — збрехав він, не кліпнувши.

— А мені — чудово. Наче всю ніч хтось мені на вушко казки розповідав.

Він мало не вдавився чаєм.

— Перепрошую… що?

— Ой, то я так… — я розтягнула усмішку й зайнялася булочкою.

Боб, нічого не підозрюючи, підкладав їжу.

— Я ж просто хлопець. Скромний, наївний хлопець. Мені й досі подобаються казки.

Принц зробив вигляд, що не почув. Але коли ми знову опинилися в екіпажі, веселощі продовжилися.

— Скажіть, Гелію, — не дивлячись, мовив він, — ви коли-небудь їздили верхи без сідла?

Я зобразила байдужість:

— Звісно. На свині.

Він обернувся з таким виразом, ніби намагався зрозуміти, це жарт чи зізнання.

— На… свині?

— Ага. У нас у селі, знаєте, коні — рідкість. А от кнур Мефодій — дуже навіть жвавий.

Він заплющив очі, явно стримуючи сміх.

— Ви дивовижна людина, Гелію.

— Дякую.

Я спеціально відкинулася на спинку сидіння, витягнула ноги — по-чоловічому, як бачила у візників, — і трохи примружилася.

Він глянув на мене краєм ока — і швидко відвів погляд.

Потім раптом нахилився ближче, ніби роздивляючись шов на моєму плащі:

— Здається, ви нещодавно підстриглися?

— Так, — я не моргнула. — Бабуся казала: якщо хочеш виглядати молодше — стрижися коротко, щоб вуса мали кращій вигляд.

— Мудра жінка.

— Ще б пак. Роки роботи з людьми не минають даремно.

Він усміхнувся, але в очах спалахнув той самий вогник, який я вже бачила під час того дощу.

І я зрозуміла — гра пішла на рівних.

Він перевіряє — я відповідаю.

Він ховає почуття — я роблю вигляд, що не помічаю.

І обоє тремтимо в цьому “нічого-не-відбувається”.

Мені не можна. І не потрібно.

Коли екіпаж зупинився біля чергового постоялого двору на обід, він подав мені руку — і я дозволила своїм пальцям затриматися на мить довше, ніж слід.

Зовсім трішечки.

Він напружився, наче відчув небезпеку.

Я підняла брову:

— Щось не так, Ваша Світлосте?

— Усе гаразд. Просто… рука у вас тепла.

— Від природи, — усміхнулася я. — Нас, провінціалів, холодом не візьмеш.

Він кивнув і відвернувся.

А я, входячи до будинку, подумала:

“Так, Ваша Світлосте. І оманами — теж.”

 

 

 

---------------------------------------------------------------------------

Ну, що, друзі, а у вас було так що "нічого-не-відбувається" в жітті? =)

Анна Лінн
Сваха під прикриттям

Зміст книги: 57 розділів

Спочатку:
Розділ 1
1777293111
209 дн. тому
Розділ 2
1787234522
94 дн. тому
Розділ 3
1777293296
209 дн. тому
Розділ 4
1777293371
209 дн. тому
Розділ 5
1777293414
209 дн. тому
Розділ 6
1777293438
209 дн. тому
Розділ 7
1777293469
209 дн. тому
Розділ 8
1777293492
209 дн. тому
Розділ 9
1777293514
209 дн. тому
Розділ 10
1777293543
209 дн. тому
Розділ 11
1777293570
209 дн. тому
Розділ 12
1777293595
209 дн. тому
Розділ 13
1777293620
209 дн. тому
Розділ 14
1777293646
209 дн. тому
Розділ 14 (з половиною)
1777294141
209 дн. тому
Розділ 15
1777294164
209 дн. тому
Розділ 15 (з половиною)
1777294206
209 дн. тому
Розділ 16
1777294232
209 дн. тому
Розділ 17
1777294256
209 дн. тому
Розділ 18
1777294424
209 дн. тому
Розділ 19
1777294451
209 дн. тому
Розділ 20
1777294475
209 дн. тому
Розділ 21
1777294499
209 дн. тому
Розділ 22
1777294518
209 дн. тому
Розділ 23
1777294571
209 дн. тому
Розділ 23 з половиною
1777294715
209 дн. тому
Розділ 24
1777294735
209 дн. тому
Розділ 25
1777294845
209 дн. тому
Розділ 26
1777294867
209 дн. тому
Розділ 27
1777294890
209 дн. тому
Розділ 28
1777294907
209 дн. тому
Розділ 29
1777294926
209 дн. тому
Розділ 30
1777294947
209 дн. тому
Розділ 31
1777294973
209 дн. тому
Розділ 32
1777294993
209 дн. тому
Розділ 33
1777295019
209 дн. тому
Розділ 34
1777295192
209 дн. тому
Розділ 35
1777295212
209 дн. тому
Розділ 36
1777295229
209 дн. тому
Розділ 37
1777295249
209 дн. тому
Розділ 38
1777295276
209 дн. тому
Розділ 39
1777295296
209 дн. тому
Розділ 39 з половиною
1777295319
209 дн. тому
Розділ 40. Другий день
1777295339
209 дн. тому
Розділ 40. Третій день
1777295361
209 дн. тому
Розділ 40. Четвертий день
1777295383
209 дн. тому
Розділ 40. П’ятий день
1777295404
209 дн. тому
Розділ 40. Шостий день
1777295432
209 дн. тому
Розділ 40 з половиною
1777295452
209 дн. тому
Розділ 41
1777295470
209 дн. тому
Розділ 42 або 41 з половиною?
1777295491
209 дн. тому
Розділ 42
1777295510
209 дн. тому
Розділ 43
1777295529
209 дн. тому
Розділ 44
1777295554
209 дн. тому
Розділ 45
1777295571
209 дн. тому
Розділ 45 (коли ти все ще тут)
1777295593
209 дн. тому
Епілог
1777295648
209 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!