Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

«Ой, як пішла вона від нас…» — протягнув десь з вулиці жіночий голос.

Схоже, сусідки вже почали «відзначати мою втрату», хоча офіційно мене ще навіть ніхто нікому не віддавав.

— Чудово, — похмуро сказала я. — У нас дівич-вечір, а в них — поминки по моїй свободі.

До цього моменту ми з Василиною вже щось прийняли, і мені навіть стало себе жаль. От була я вільна, як вітер… ну, як протяг у зачиненій шафі — але ж усе-таки! А тепер доведеться по палацу ходити, всі ці гобелени вчити, з обладунками вітатися. Ні тобі Василини під боком, ні Боба, який, якщо що, кому хочеш як дасть.

У мене навіть сльоза скотилась по щоці.

Боб поставив переді мною тарілку з пиріжками.

— Їж.

— Гаразд, — сказала Василина, наливаючи собі. — А тепер давай про головне.

Вона присунулася ближче, очі блиснули.

— Гелю. Ти взагалі усвідомлюєш, що виходиш заміж за принца? І… Ти що, ревіти зібралася?

— Ага. Щоразу, як на мені приміряють нову тканинну конструкцію, усвідомлюю це по-новому. — Мені стало себе ще жальніше.

Василина мрійливо зітхнула:

— От що я скажу. Ти повинна розслабитися. Це твій дівич-вечір. Ми тут, щоб відсвяткувати початок нової сторінки!

— Але чому ви привели козу? — запитала я, раптом помітивши білу морду за ширмою. Мені навіть плакати перехотілося.

Коза мекнула так, ніби все життя чекала цієї репліки.

Боб винувато підняв руки:

— Це… традиція. У наших краях. На дівич-вечір приводять козу, щоб вона… ну… з’їла злі передвістя.

— І підвіс сукні, якщо не слідкувати, — додала Василина.

Коза завзято замахала хвостом.

— Гаразд, — урочисто сказала Василина. — Настав час головного ритуалу.

Я мало не вдавилася пиріжком.

— Якого ще ритуалу? Ви що, козу різати зібралися?!

Коза заверещала так, що стало ясно: вона категорично проти.

— Ритуалу «прощай, дівоча свобода»! — пояснила Василина. — Кожна наречена повинна символічно спалити щось, що нагадує їй про минуле життя.

— Наприклад?

— Ну… — Василина замислилася. — Твої фальшиві вуса?

Боб аж зареготав:

— Так! Спали їх! На честь нової сторінки життя! І заради всіх, хто їх бачив!

Я хотіла обуритися…

Але в голові виникла тільки одна думка:

— Вони в мене… досі в сумці.

— То тягни! — скомандувала Василина.

 

Ми вмостилися навколо маленької жаровні, яку Боб притягнув лише після дуже туманного пояснення «раптом знадобиться».
Коза підійшла й теж уставилась у вогонь.

Я дістала маленький згорток, розгорнула — і побачила ті самі мохнаті, кривуваті, місцями притиснуті й навіть трохи лисуваті атрибути мужності.

— Ну… бувайте, так? — пробурмотіла я й кинула їх у жаровню.

Вони спалахнули миттєво, підозріло гучним пшшшш!

Василина плеснула в долоні:

— Ура! Все! Тепер ти офіційно вступаєш у нове життя!

Коли мої нещасні вуса догорали, Василина раптом вирівнялася — ніби згадала щось надважливе.

— Так! — оголосила вона, змахуючи крихти зі столу долонею. — А тепер найголовніше!

— Ти щось серйозніше ритуалу з вусами вигадала? — насторожилася я.

— Авжеж, — урочисто повідомила вона. — Передшлюбне ворожіння!

Боб тихо застогнав, як людина, що бачила занадто багато магії в усіх її іпостасях.
Коза радісно мекнула і занурила морду в кошик, де стояли пляшки.

— Геть, нечиста, — прошепотіла Василина й акуратно відсунула козу. — Ворожіння не для тебе, у тебе своя доля.

Коза образилася й уткнулася мордою мені в плече.

Василина витягла оксамитовий мішечок з картами. Той самий. Я ковтнула.

— Лише… обережно, гаразд? — попросила я. — Я хочу знати майбутнє, але… не дуже глибоко.

— Можу завуалювати, — кивнула Василина. — Але не обіцяю, що вийде красиво.

Ага знаю як вона “вуалюваєт”. 

Вона перемішала карти, заплющивши очі — і на мить стала такою тихою й такою страшенно-серйозною, що я завмерла.

— Три карти, — сказала вона. — Минуле. Теперішнє. Майбутнє.

Вона поклала першу.

Минуле — «Дорога».

— Ну звісно, — зітхнула Василина. — У тебе буквально все почалося з подорожі.

— І не посперечаєшся!

Коза розуміюче кивнула, ніби особисто була присутня на кожному кілометрі.

Теперішнє — «Закохані».

Ми всі троє зависли. Навіть Боб.

— Це… очевидно, — сказала Василина, але голос її став м’яким. — Ти стоїш на роздоріжжі. Вибір уже зроблено, але страх…

Вона подивилася мені просто в очі.

— Ти боїшся не шлюбу. Ти боїшся, що все це… надто по-справжньому.

Я знову ковтнула, бо так.
Бо поруч з Алдріком за цей місяць я справді відчувала, що все надто реальне.

Що можна торкнутися його будь-якої миті.
Що можна сидіти поруч за столом і обговорювати манери варварів або шлюбні традиції гномів.
Що він слухає мене — серйозно, — а потім приносить відсутні дані з палацової бібліотеки.

Що за цей місяць у нас майже готова книга — і це наш спільний проєкт.

І так, я трохи боялась, що все це мені сниться.
Що я прокинуся — а ніякого Алдріка й не було.

Але щоранку він усе одно приходив.

Майбутнє — «Сонце».

Василина широко всміхнулася.

— Сонце! Чудова карта. Життя, радість, успіх, щастя, тепло…

Вона зробила паузу.

— І дитина.

Я вдавилася пиріжком.

— Хто? Коли? Яка ще дитина?!

— Не уточнюється, — невинно сказала вона. — Може, твоя. Може, сусідська. Може, кози.

Коза обурено мекнула.

Боб нарешті заговорив:

— Це дуже добра карта. Навіть я знаю.

Я зітхнула, дивлячись на три карти — Дорога. Закохані. Сонце.

Про маскарад я Василині не розповідала.
І про те, в якому костюмі був Алдрік.

— Ну, — сказала я, відчуваючи, як усередині піднімається тихе, тепле щось. — Гаразд. Майбутнє так майбутнє.

Василина кивнула:

— Тільки, Геллю. Май на увазі.

Вона ткнула в «Закоханих».

— Це не про вибір чоловіка. Ти вже вибрала.

Потім ткнула в «Сонце».

— Це про інший вибір — чи дозволиш ти собі бути щасливою.

У цей момент коза, здається, втомилася від пафосу й боднула Боба в стегно.

Боб вилаявся трольською.
Я закрила обличчя долонями.

— Василино…

— Ага?

— Це найдивніший дівич-вечір в історії?

— Та ні, звісно! — гордо сказала вона. — От у моєї тітоньки під час дівич-вечора взагалі шматок стіни впав просто на пиріг.

Вона продовжила:

— Уявляєш, ми всі зібралися. Кожна принесла подарунок. Мама їй шаль подарувала, я — найбільшу жабу, якою пишалась у свої вісім років. Досі пам’ятаю, як шкода мені було її віддавати, але традиції — понад усе! А потім шматок стіни як упаде — рівно за десять сантиметрів від гори подарунків!

Василина зітхнула.

— От же жабі пощастило.

Боб пирхнув:

— Жабі пощастило більше, ніж мені сьогодні. Що я тут взагалі забув?

Коза схвально фиркнула, ніби саме цього й чекала.

Кристал м’яко загудів:

— «І не здумай скаржитись. У тебе ще весілля попереду. А після нього життя тільки починається».

Коза задоволено чавкнула, доїдаючи пиріжок.

А я сиділа, дивилася на згасаючі жаринки колишніх «вусів» і думала:

«Здається… я таки готова».

Анна Лінн
Сваха під прикриттям

Зміст книги: 57 розділів

Спочатку:
Розділ 1
1777293111
34 дн. тому
Розділ 2
1777293268
34 дн. тому
Розділ 3
1777293296
34 дн. тому
Розділ 4
1777293371
34 дн. тому
Розділ 5
1777293414
34 дн. тому
Розділ 6
1777293438
34 дн. тому
Розділ 7
1777293469
34 дн. тому
Розділ 8
1777293492
34 дн. тому
Розділ 9
1777293514
34 дн. тому
Розділ 10
1777293543
34 дн. тому
Розділ 11
1777293570
34 дн. тому
Розділ 12
1777293595
34 дн. тому
Розділ 13
1777293620
34 дн. тому
Розділ 14
1777293646
34 дн. тому
Розділ 14 (з половиною)
1777294141
34 дн. тому
Розділ 15
1777294164
34 дн. тому
Розділ 15 (з половиною)
1777294206
34 дн. тому
Розділ 16
1777294232
34 дн. тому
Розділ 17
1777294256
34 дн. тому
Розділ 18
1777294424
34 дн. тому
Розділ 19
1777294451
34 дн. тому
Розділ 20
1777294475
34 дн. тому
Розділ 21
1777294499
34 дн. тому
Розділ 22
1777294518
34 дн. тому
Розділ 23
1777294571
34 дн. тому
Розділ 23 з половиною
1777294715
34 дн. тому
Розділ 24
1777294735
34 дн. тому
Розділ 25
1777294845
34 дн. тому
Розділ 26
1777294867
34 дн. тому
Розділ 27
1777294890
34 дн. тому
Розділ 28
1777294907
34 дн. тому
Розділ 29
1777294926
34 дн. тому
Розділ 30
1777294947
34 дн. тому
Розділ 31
1777294973
34 дн. тому
Розділ 32
1777294993
34 дн. тому
Розділ 33
1777295019
34 дн. тому
Розділ 34
1777295192
34 дн. тому
Розділ 35
1777295212
34 дн. тому
Розділ 36
1777295229
34 дн. тому
Розділ 37
1777295249
34 дн. тому
Розділ 38
1777295276
34 дн. тому
Розділ 39
1777295296
34 дн. тому
Розділ 39 з половиною
1777295319
34 дн. тому
Розділ 40. Другий день
1777295339
34 дн. тому
Розділ 40. Третій день
1777295361
34 дн. тому
Розділ 40. Четвертий день
1777295383
34 дн. тому
Розділ 40. П’ятий день
1777295404
34 дн. тому
Розділ 40. Шостий день
1777295432
34 дн. тому
Розділ 40 з половиною
1777295452
34 дн. тому
Розділ 41
1777295470
34 дн. тому
Розділ 42 або 41 з половиною?
1777295491
34 дн. тому
Розділ 42
1777295510
34 дн. тому
Розділ 43
1777295529
34 дн. тому
Розділ 44
1777295554
34 дн. тому
Розділ 45
1777295571
34 дн. тому
Розділ 45 (коли ти все ще тут)
1777295593
34 дн. тому
Епілог
1777295648
34 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!